Одним з найважливіших рішень у житті юної людини є вибір професії та місця для подальшого навчання. Коледж, інститут, університет – варіантів безліч, але який з них підходить? До того ж, у сучасному світі відкриваються нові можливості: можна здобувати освіту не лише у своїй країні, а й за кордоном.
Саме з таким вибором зіштовхнулася українка Софія, випускниця ліцею. З одного боку, вона мріяла про навчання в престижному європейському університеті. З іншого – їй було важливо не розчаруватися в своїх очікуваннях, адже життя в чужій країні може бути непростим, пише osvita.ua.
Навчання в London College of Fashion (University of the Arts London (UAL)
Отож, знайомтеся – Софія. Школу їй довелося закінчувати в розпал війни, але свій освітній вибір вона зробила ще задовго до цього. Зі слів мами, сьогодні Софія – одна з найкращих учениць, і отримала ранню пропозицію на наступний рік, тобто її зарахували без складання іспитів, а таких преференцій здобули лише 2 учні зі 100. Студентка розповість про те, як усе було, та про її емоції від навчання у Великій Британії.
Софіє, як називається заклад у якому Ви навчаєтеся?
Я здобуваю освіту в University of the Arts London (UAL), а саме London College of Fashion. Навчання тут поділяється на 3 напрямки: бізнес, дизайн і медіа.
Який фах Ви для себе обрали? Чому Вам до вподоби саме ця спеціальність?
Для себе я обрала бізнес напрям, а саме Strategic Business Fashion Management (Стратегічний бізнес менеджмент у моді). Ще з восьмирічного віку я хотіла створити власний бренд одягу, тому тепер вивчаю його побудову і функціонування у своєму університеті.
Розкажіть, будь ласка, трішки про те, як відбувається навчальний процес.
Навчальний процес тут поділений на 3 семестри, кожен семестр триває 3 місяці. У першому семестрі у нас були заняття з усіх трьох напрямів: дизайн, медіа і бізнес, заняття з IT технологій (ми вивчали такі програми, як Photoshop, Illustrator, InDesign та інші) і заняття з академічних знань. Нас вчили правильно робити референси на джерела інформації / зображення, як писати есе та інші речі, які нам знадобляться під час навчання.
Для вступу на цей курс потрібен нижчий рівень англійської, ніж для бакалаврату, тому студенти, у яких недостатній рівень, мають ще додаткові заняття з англійської та екзамен у кінці навчального року (це фінансує університет).
Під час першого семестру ми також пробували себе в ролях дизайнерів, стилістів, фотографів, журналістів, редакторів, баєрів, маркетологів та в багатьох інших ролях у сфері дизайну, медіа і бізнесу. До кінця семестру потрібно було визначитись із напрямом та здати свою роботу. На основі цієї роботи та особистих побажань студентів розподіляють за напрямками.
У другому семестрі ми займалися лише своїм напрямом та пробували свої сили у різних ролях вже в його межах. Наприклад, за моїм напрямком я аналізувала бренди, товар, нові тенденції, намагалася їх передбачити та створити відповідний товар, що притаманний бізнес-менеджменту. Далі для цього продукту я писала тексти, робила креативи, слогани, логотипи та інші речі, щоб упакувати його як маркетолог. Також студенти у ролі баєрів вираховують, скільки якого товару потрібно закупити і куди завезти. Крім того, ми ще розробляли інтер’єр і вітрини магазину, у якому продаватимемо, як візуальні мерчендайзери. До кінця другого семестру слід було визначитися із бакалавратом, на який хочемо вступити наступного року.
У проєкті третього семестру фактично робили те саме, що і в другому, але з більшим акцентом на вже обраний курс.
Бакалаврат тут триває 3 роки, але є вибір провести один рік із працевлаштуванням в індустрії. У цьому випадку навчання триватиме 4 роки. І ще 1 рік магістратури. Хоча тут часто закінчують лише бакалаврат, а на магістратуру йдуть після кількох років роботи в сфері моди.
Також в нас є спілка представників студентів, до якої я входжу. Це дуже схоже на наш шкільний парламент в ліцеї, тільки тут немає президента і заступника. Цього року нас було 8 представників, і ми раз на семестр мали конференції із вчителями та керівництвом, де ділились своїми зауваженнями і побажаннями.
Що Вам подобається найбільше?
Найбільше мені подобається в навчанні те, що я, по-перше, займаюся тим, що люблю. По-друге, ці навички й інструменти я можу використовувати як у власному бізнесі, так і на роботі у будь-якого бренду, навіть необов’язково модного, і третє – це ресурси, до яких в мене тут є доступ.
А що хотіли б змінити чи доповнити?
Єдине, що хотілось би додати – це принести сюди з ліцею тепло та затишок. Хотілось би, щоб тут теж всі були такі близькі й дружні.
Як з проживанням, харчуванням, медичним супроводом?
Проживати тут можна у гуртожитках, у родичів чи друзів, на квартирах, будь-де, де тільки можна. Це питання повністю на розсуд і відповідальність студента. Зазвичай кожен сам шукає собі помешкання, та найчастіше перебувають у студентських апартаментах (гуртожитках).
Щодо медицини – університет дає контакти медичного закладу, до якого можна записатись безкоштовно. Щодо подальших прийомів, я особисто не знаю, слава Богу, за весь навчальний рік вони мені не знадобились. Харчування в самій Британії дуже відрізняється від українського в плані корисності. Хоча наш університет старається надати нам корисну здорову їжу, як може, жодна canteen не зрівняється з нашою їдальнею. У цьому аспекті я за домом теж сумую.
Чи є у Вас наставник, до якого можна звернутися за допомогою?
Із наставниками і допомогою студентам тут теж по-іншому. Якщо є якась проблема, ми, звісно, можемо звернутись по допомогу, але нас швидше за все скерують до відповідного спеціаліста: якщо ментальні проблеми і потрібно щось обговорити – до психолога, якщо технічні моменти – до того, хто за це відповідає, а якщо питання щодо предмета – вчитель може виділити час на уроці або після на обговорення. Доволі поширений досвід –розглядати звернення дистанційно і надсилати відповідь електронною поштою.
Чим Ви займаєтеся, окрім навчання?
Перший рік я знайомилась з іншими студентами і підшукувала друзів. Потім ми разом досліджували Лондон та випробовували звичні нам речі у новому місті, такі як кухня, розваги, похід у музеї, галереї (що, до речі, частенько було нашими університетськими завданнями). Наприклад, піти в музей вибрати будь-який модний елемент з історії і написати про нього есе.
Окрім того, на канікулах я займаюсь саморозвитком і продовжую вивчати китайську мову, подорож з якою я розпочала в ліцеї. Навчали нас її в ліцеї дуже якісно, адже після 5 років перерви я пам’ятаю майже все, що вивчила тоді.
Наскільки легко було знайти нових друзів?
На нульовому курсі, з якого я стартувала, вчаться лише студенти інших країн, британські однокурсники приєднаються до нас лише з бакалаврату. Через те що системи освіти у всіх країнах дуже різні, інтернаціональних студентів не допускають до бакалаврату без проходження цього нульового року. Адже саме тут знайомлять із британською системою освіти.
Це дуже цікаво – пізнавати інші культури, традиції та ділитись своїми. Друзів було знайти вкрай легко, бо всім цікаво пізнавати щось нове, тому тут всі дуже товариські й доброзичливі.
Що б Ви порадили учням, які теж в пошуках «свого» вишу?
Завжди слухайте своє серце, лиш воно знає істинний шлях. Ідіть у ту сферу, у яку хочете йти, займайтесь у житті тим, що любите. Не думайте надто багато над тим, чи перспективно це, чи вигідно… Час летить, все кардинально змінюється, і може статись, що завгодно.
Ми не знаємо, які сфери будуть найбільш стабільні, розум може намагатись це передбачити на якийсь період, але серце буде завжди знати точно. Використовуйте розум і серце за їх призначенням і виконуйте свою місію в житті.
Що Вам свого часу допомогло визначитись з професією і закладом?
Я поставила собі одне просте питання: «Що я буду відчувати, якщо колись побачу, як хтось зробив те, про що я мріяла, чого хотіла, що могла реалізувати, але від чого відмовилась?» Пригадую, моя відповідь була – гнів, жаль і сум. Я розуміла, що навіть якщо зараз я виберу щось інше, все одно буду хотіти займатись тим, про що мрію. Тому я вирішила пропустити цей етап смутку у своєму житті і уникнути його, зробивши все, що я можу, щоб досягти, чого я хочу.
І з цього моменту свого життя, можу сказати, що я дуже вдячна і рада всім своїм діям і вірності собі. Якби я піддалась сумнівам, не сталось би всіх див, які привели мене сюди, на моє місце. Тому ось те, що я точно можу сказати від себе: «Завжди пам’ятайте: у Вас є сили, потенціал і можливість втілити свою найбільшу, найсильнішу і найграндіознішу мрію! Якщо б Вам вона була непосильна, ви б її просто не придумали».
А шлях і шанси знайдуться завжди. Можливо, буде нелегко, можливо, буде іноді страшно, але поки ви на своєму шляху – все відбуватиметься неймовірно цікаво, і весь Всесвіт вам допомагатиме у вашій справі!
Читайте також, британська освіта: українка ділиться враженнями від навчання дітей у школі.
