Для кримських татар трагедія депортації 1944 року залишається не лише історичним фактом, а частиною сімейної пам’яті. Через десятиліття після вигнання з рідної землі нащадки депортованих продовжують розповідати світові правду про Крим, зберігати свою культуру та нагадувати про злочини радянського режиму. Сьогодні одним із центрів такої роботи стала Канада, де активну діяльність веде кримськотатарська громада.
Президент Канадської асоціації кримських татар Руслан Курт поділився зі Світовим Конґресом Українців історією своєї родини, розповів про діяльність громади та пояснив, чому тема Криму не повинна зникати з міжнародного порядку денного.
Історія однієї родини, схожа на тисячі інших
Серед родинних спогадів Руслана Курта – історія двоюрідної бабусі, якій було лише вісім років, коли радянська влада депортувала її сім’ю з Криму навесні 1944 року.
Одинадцятьох членів родини, серед яких були батьки, бабуся та восьмеро дітей, силоміць завантажили до товарного вагона разом із сотнями інших кримських татар. Дорогу пережили не всі. Частина дітей померла ще під час транспортування, інші члени родини загинули в перші роки заслання через голод, хвороби та виснажливу працю. В результаті з великої сім’ї залишилися лише двоє дітей, яких згодом відправили до інтернату в Узбекистані.
«Подібних історій дуже-дуже багато. Ця пам’ять живе в усіх кримськотатарських родинах – незалежно від того, де вони знаходяться: у Канаді, Туреччині, Україні, окупованому Криму. Вона передається через розповіді, мову, бажання нести правду до майбутніх поколінь».
За різними оцінками, під час депортації та в перші роки спецпоселень загинули десятки тисяч кримських татар. Офіційні дані свідчать про втрату до чверті депортованого населення, тоді як представники кримськотатарського національного руху говорять майже про половину народу.
Повернення, яке виявилося майже неможливим
Хоча формально радянська влада згодом дозволила кримським татарам повертатися додому, на практиці цей процес був сповнений перешкод.
Родина Руслана також зіткнулася з цими труднощами. Його бабуся та дідусь не змогли оселитися безпосередньо в Криму та були змушені зупинитися у Мелітополі.
«Мої бабуся і дідусь намагалися повернутися поступово й оселилися якнайближче до Криму. Тоді кримських татар не селили у містах, це була неофіційна політика. Їм просто не давали прописку. А без прописки ти не міг отримати роботу. Немає роботи – немає житла, ти не можеш нічого купити», – пояснює Руслан.
Ті, кому все ж вдалося повернутися на півострів, нерідко виявляли, що їхні будинки давно зайняті іншими людьми, а сліди кримськотатарської присутності цілеспрямовано стиралися з офіційних документів і назв.
Від 1944-го до 2014-го: одна й та сама політика
За словами Руслана Курта, між депортацією кримських татар та російською окупацією Криму існує прямий зв’язок: «Це не дві окремі історії. Це продовження тієї самої імперської політики, спрямованої на контроль над Кримом і витіснення корінного народу».
Після окупації півострова у 2014 році кримські татари одними з перших відкрито виступили проти російської влади. Саме тому вони швидко стали об’єктами політичних переслідувань, арештів, обшуків та репресій.
Руслан наголошує, що кримські татари особливо гостро сприйняли окупацію, оскільки пам’ять про депортацію ніколи не зникала.
«Кримські татари дуже гостро сприйняли окупацію, бо пам’ять про депортацію ніколи не зникала. Ми розуміли, що означає російський контроль над Кримом».
Після переїзду до Канади у 2022 році Руслан активно долучився до роботи Канадської асоціації кримських татар, а влітку 2025 року очолив організацію.
Як кримці живуть у Торонто
Канадська асоціація кримських татар була створена після окупації Криму. Її засновники прагнули зробити тему півострова більш помітною у канадському суспільстві та політичному середовищі.
Попри те, що в команді працює лише вісім волонтерів, організація реалізує численні культурні та освітні проєкти. У Торонто регулярно проходять вечори кримськотатарської поезії, кінопокази, лекції, меморіальні заходи до 18 травня, святкування Дня кримськотатарського прапора, виставки та фестивалі.
Особливо популярним став літній забіг із кримськотатарськими прапорами, пікніком, музикою та традиційною кухнею, до якого активно долучаються й українці.
Частину аудиторії, за словами Руслана, легше залучити саме через культуру: «Не до всіх можна достукатися через політику чи тему репресій. Але культура допомагає людям відчути Крим ближчим».
Асоціація також співпрацює з українськими організаціями Канади, правозахисниками та Меджлісом кримськотатарського народу.
Одним із найважливіших досягнень громади стало рішення Палати громад Канади у 2022 році офіційно визнати депортацію кримських татар актом геноциду: «Для нас це був історичний момент. Це означало, що наш голос почули».
Одна боротьба за спільне майбутнє
Одним із головних викликів Руслан Курт вважає поступове зникнення теми Криму з міжнародного інформаційного простору. Саме тому він закликає українські громади по всьому світу регулярно порушувати кримськотатарське питання. Йдеться не лише про пам’ятні акції. Важливими залишаються лекції, культурні заходи, покази фільмів, підтримка родин політв’язнів та протидія російській дезінформації.
«Коли хтось повторює міф про “російський Крим”, ми повинні чітко відповідати: Крим – це Україна. Кримські татари – корінний народ України»
Руслан переконаний, що підтримка кримських татар нерозривно пов’язана з підтримкою України, адже йдеться про боротьбу за свободу, справедливість та деокупацію українських територій.
«Підтримувати кримських татар – означає підтримувати Україну», – наголошує він.
Він також переконаний, що повернення Криму під контроль України є питанням часу. Водночас після деокупації доведеться відновлювати не лише інфраструктуру, а й історичну пам’ять, яку роками намагалися витіснити: «Потрібно буде повертати правду про Крим. Через освіту, мову, медіа, культуру, роботу з молоддю».
На його переконання, майбутній Крим має стати простором, де поруч звучатимуть українська та кримськотатарська мови, відновлюватимуться культурні й релігійні центри, а історія корінного народу посідатиме належне місце.
«День, коли Крим буде вільним, стане днем перемоги не лише для кримських татар, а для всієї України», – каже він.
Читайте також: “Вдома говорили лише українською”: як діаспорі в Канаді вдалося зберегти свою ідентичність
фото з сайту СКУ
