Ринок нерухомості Великої Британії переживає помітні зміни. Вперше за два десятиліття сукупна вартість житла, проданого на півночі Англії, перевищила показники Лондона. Про це пише...
Українці, які проживають у провінції Квебек, матимуть змогу отримати низку консульських послуг без поїздки до Оттави. Посольство України в Канаді анонсувало черговий виїзний прийом...
Коли ми чуємо про вплив дати народження на характер, думаємо про знаки зодіаку чи східний гороскоп. Але ще однією підказкою для самопізнання може стати...
За останні роки українські спецслужби неодноразово демонстрували здатність проводити складні операції далеко за лінією фронту та навіть у глибокому тилу рф. Як пише Yahoo...
Поки мільйони українців змушені залишати свої домівки через війну, є люди, які їдуть у протилежному напрямку, до зон обстрілів і зруйнованих сіл. Саме про...
Оксфорд чи Кембридж? Обидва університетські міста входять до списку найпопулярніших напрямків для одноденних поїздок із Лондона. Проте між ними існують суттєві відмінності – від...
Переїзд до іншої країни часто сприймається як початок нового життя. Проте для багатьох українців еміграція виявляється не лише можливістю, а й серйозним випробуванням для...
Пошук роботи дедалі частіше нагадує марафон із сотнями відправлених резюме та мінімумом відповідей від роботодавців. Конкуренція зростає, компанії активно використовують штучний інтелект для первинного...
Пошук роботи за кордоном часто сприймається як суто практичне завдання: скласти резюме, знайти вакансії та вдало пройти співбесіду. Однак далеко не завжди причина невдач...
Ще кілька років тому для практики англійської потрібно було шукати мовний клуб, платити за репетитора або годинами чекати на відповідь співрозмовника в чаті. У...
Для багатьох українців, які переїхали до США, професія барбера стала не лише способом заробітку, а й можливістю відкрити власну справу. Втім, американський ринок краси...
Що спільного між борщем, дизайнерським жакетом і культурною дипломатією? Для українок Тетяни Сосновської та Вікторії Косьолович відповідь очевидна: усе це способи розповісти світові про...
Коли Тетяна Сосновська переїжджала до Лондона, вона навряд чи могла уявити, що одного дня працюватиме приватним шеф-кухарем у британській столиці. Українка приїхала до UK...
Якщо ви живете, працюєте або отримуєте будь-який дохід у Великій Британії — HMRC вже знає про вас набагато більше, ніж ви думаєте.Експерт з оподаткування...
Для кримських татар трагедія депортації 1944 року залишається не лише історичним фактом, а частиною сімейної пам’яті. Через десятиліття після вигнання з рідної землі нащадки...
Попри те, що більшість українців отримують рішення за схемою продовження дозволу для українців (UPE) досить швидко, питання затримок і можливих відмов досі викликають чимало...
Українці, які стали батьками за межами країни, нерідко стикаються з питанням оформлення першого закордонного паспорта для новонародженої дитини.Зробити це можна як через дипломатичні установи...
Міжнародні рейси Укрзалізниці залишаються одним із найпопулярніших способів подорожей до країн Європи. Пасажирам варто особливо уважно ставитися до підготовки документів, адже частину з них...
Українцям, які звикли подорожувати до Європи за безвізом, незабаром доведеться проходити додаткову процедуру перед поїздкою. Уже наприкінці 2026 року Європейський Союз планує запустити систему...
Мільйони українців, які після початку повномасштабної війни отримали тимчасовий захист у країнах ЄС, дедалі частіше замислюються над довгостроковим майбутнім за кордоном.У Єврокомісії пояснили,...
Для українців ім’я Кіра Стармера асоціюється з послідовною підтримкою України, рекордними пакетами допомоги та підписанням історичної угоди про сторічне партнерство між Києвом і Лондоном.Розповідаємо,...
Поки увага американських медіа була прикута до Дональда Трампа і його помпезного святкування ювілею, російська армія завдала одного з найрезонансніших ударів останніх місяців. У...
Британія опинилася в центрі дискусії після рішення дозволити тимчасовий імпорт дизельного та авіаційного пального, виробленого з російської нафти в третіх країнах. У Лондоні наполягають,...
У публікаціях останніх днів західні медіа звертають увагу на уповільнення російського наступу, зростання ролі українських дронів та поступове дистанціювання Києва від переговорної стратегії США....
Після кількох років війни та служби на фронті український військовий та капелан Віктор (Гідеон) уперше за довгий час побував у США із серією адвокаційних...
Як новий прем'єр Британії може змінити фокус уваги Лондона з України? Про це пише доцент Інституту міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка Віктор Константинов...
Чи може лікарняна їжа бути не лише корисною, а й справді смачною? Українська експертка з організації харчування в медичних закладах Тетяна Коваль відвідала одну...
У травні Одеса знову говорила мовою моди. 16–17 травня відбувся 32-й сезон Odessa Fashion Day — проєкту, який уже багато років залишається не просто...
Українські прапори, традиційні вишиванки та заклики не забувати про війну в Україні. 14 червня в центрі Лондона відбувся щорічний Марш вишиванки, який зібрав сотні...
London Fashion Day розпочав нову главу в церкві St John’s Church у Гайд-парку 1 травня 2026 року. Як це було?У просторі, наповненому м’яким природним...
У центрі Вашингтона до четвертої річниці початку повномасштабної війни сотні людей зібралися біля меморіалу, щоб нагадати американській владі: підтримка України має не слабшати, а...
Під гучні оплески та стоячи – саме так британська публіка зустріла українських військових на одному з наймасштабніших військових шоу країни.Військовослужбовці Сил оборони України —...
Український ветеран із Чернігова Владислав Шатіло пробіг повну марафонську дистанцію в Канаді на протезі — щоб нагадати світу про війну та підтримати побратимів. Про це пише ЧЕline.
Військовий «Шатя» подолав 42,2 км під час Toronto Marathon. Повну дистанцію він пройшов на протезі, витримавши сильний біль, судоми та фізичне виснаження наприкінці забігу. Сам ветеран пояснює, що їхав на марафон не заради особистих досягнень, а щоб вкотре привернути увагу до війни в Україні та підтримати поранених військових.
Обіцянка з реанімації, яку вдалося виконати
Ідея пробігти марафон з’явилася ще після поранення — тоді, перебуваючи у реанімації, він пообіцяв собі зробити це. Реалізувати задум вдалося вже під час поїздки до Канади, куди він вирушив на покази фільму «Друге дихання» про українських ветеранів.
До забігу, каже чоловік, практично не готувався, адже спеціалізується на силових видах спорту: «У мене основний вид спорту – жим лежачи, силова дисципліна. Біг суперечить силовим видам спорту, одразу падають показники. Тому підготовки до марафону фактично не було».
За словами ветерана, найскладнішим став фінальний відрізок дистанції. Спочатку з’явилися судоми здорової ноги, згодом — сильний біль у боці.
«Я закам’янів, зовсім було важко бігти. Допомогла магнезія – в рідкому та сухому вигляді. Трохи розбив руками стегно, щоб судоми відпустили. А після 35-го кілометра ще й правий бік схопило. Дуже тяжко вже було бігти», – зізнається ветеран.
Втім, вирішальну роль відіграла підтримка людей на трасі. Шатіло особливо відзначає допомогу українців у Канаді та реакцію місцевих глядачів, які підтримували його вздовж усього маршруту:
«Українська діаспора тут дуже велика й активна. Нам підганяли воду, ізотоніки, гелі – все, що могло допомогти. А іноземці всю дистанцію кричали «Слава Україні», плескали по плечу, давали «п’ять». Це дуже мотивувало бігти далі».
Марафон як меседж світу
Ветеран наголошує: головна мета його участі — змінити сприйняття поранених військових і показати їхню силу.
«Головною ідеєю було нагадати, що в Україні продовжується війна, що ми потребуємо підтримки. Показати ветеранів після поранень не зі сторони жалю, а зі сторони сили й незламності. І показати це діями».
Toronto Marathon, який цього року відбувся 3 травня, є одним із найбільших марафонів країни. Учасники змагалися на різних дистанціях — від 5 км до повного марафону.
Для Владислава Шатіла цей забіг став й особистим викликом, і частиною ширшої місії — розповідати світові про війну та підтримувати українських ветеранів.
Паралельно з марафоном тривав збір коштів на реабілітацію українських військових. Для цього Шатіло відкрив окремий збір для патронатної служби «Янголи-3». Усі зібрані кошти підуть на реабілітацію поранених військових в Україні.
Щодня у Британії потрібні тисячі донацій крові, аби система охорони здоров’я працювала без збоїв. Українська громада вирішила долучитися: організація Ukrainian House UK оголосила про запуск проєкту Drop of Life — Blood Solidarity, покликаного популяризувати донорство крові серед українців та ширшої спільноти у Британії.
За даними британської системи охорони здоров’я NHS, менш ніж 5% донорів у країні — представники етнічних меншин. Водночас лікарні щодня потребують нових запасів крові для проведення операцій, лікування онкохворих та екстреної допомоги.
Як долучитися до донорства
Організатори кампанії наголошують: стати донором може майже кожен, якщо відповідає базовим критеріям — вік від 17 років, вага від 50 кг і задовільний стан здоров’я.
Процес складається з кількох кроків:
– перевірити можливість донорства через офіційні ресурси NHS; – зареєструватися онлайн і обрати найближчий центр; – прийти на донацію, яка триває близько години, тоді як сама процедура займає лише 8–10 хвилин; – поширити інформацію серед знайомих, адже одна донація може врятувати до трьох життів.
Амбасадор проєкту
Ініціатива переходить до наступного етапу розвитку — залучення амбасадорів, які популяризуватимуть донорство у різних середовищах. Першим амбасадором став Нік Вільямс, фахівець із міжнародного бізнесу, інвестицій та логістики, а також керівник компанії White Patch Consulting.
Він відомий своєю підтримкою України: від початку повномасштабної війни неодноразово відвідував країну та продовжує працювати з британською бізнес-спільнотою для посилення допомоги.
У межах нової ролі Вільямс зосередиться на залученні компаній, інвесторів та професійних спільнот до ініціативи. Очікується, що його досвід і контакти допоможуть поширити інформацію про важливість донорства та збільшити кількість донорів у країні.
Українська влада не розглядає питання зниження мобілізаційного віку, однак для чоловіків віком 18–22 роки можуть змінити правила виїзду за межі країни.
Як пише Телеграф, у парламенті обговорюють ідею зробити проходження базової загальновійськової підготовки (БЗВП) обов’язковою умовою для виїзду.
Народний депутат Руслан Горбенко заявив, що такі зміни можуть стати актуальними у разі погіршення безпекової ситуації — зокрема, якщо росія піде на масштабніші мобілізаційні заходи. У такому випадку молоді чоловіки перед виїздом за кордон повинні будуть пройти БЗВП. За його словами, без проходження цієї підготовки виїзд може бути обмежений.
Горбенко зазначив, що загалом підтримує чинну можливість виїзду для чоловіків 18–22 років, однак наполягає на додатковій вимозі: «Я підтримую це рішення, але з одним винятком: ці хлопці повинні пройти БЗВП. А вже на БЗВП рекрутери, психологи точно зможуть знайти охочих не за тисячу євро працювати в Польщі», — сказав він.
У парламенті також вважають, що під час підготовки молодь можуть заохочувати до служби, зокрема на безпечніших позиціях — наприклад, у сфері керування дронами чи наземними роботизованими комплексами: «В принципі, можна буде заробляти великі гроші, управляючи НРК, дронами. Точно треба хлопців берегти і практикувати кожного дня все ширше застосування змішаних систем, коли працюють і дрони, і НРК. І, можливо, по крайній необхідності застосовувати штурмові підрозділи. Таким чином, ми зможемо заспокоїти суспільство».
Горбенко зауважив, що сучасна війна дає можливість виконувати завдання на значній відстані від фронту, і такі формати можуть бути привабливішими для молоді.
«Нам потрібні фахівці, які вміють грати в Counter-Strike, беруть участь у всіх цих крутих турнірах. Вміння працювати за ноутбуком зараз цінується у війську на рівні підполковника. Розуміємо, що у молоді є батьки, особливо мами, вони дуже занепокоєні, щоб їхні діти були в безпеці. Сучасна війна може це надати, щоб хлопці в підвалах керували дронами на відстані 500–1000 кілометрів [від лінії фронту]. Для цього є і засоби, і можливості», — наголосив Горбенко.
За його словами, для продовження відсічі ворогу українським Силам оборони потрібно, як мінімум, “100 тисяч ефективних хлопців”, які вміють працювати з сучасними системами.
Поки що остаточних рішень щодо змін правил виїзду для молоді наразі немає: ініціатива перебуває на стадії обговорення.
Багато українців у Британії відкривають Ltd ще до того, як бізнес стає стабільним. Часто — «про всяк випадок» або через поради знайомих. У результаті замість очікуваних вигод вони отримують додаткові витрати, складну звітність і неприємні сюрпризи від податкової.
Експерт з оподаткування та засновник Faros Capital Олександр Грушецький для читачів UA-Platform пояснює, коли відкриття Ltd дійсно має сенс, який дохід робить цю форму бізнесу фінансово виправданою та чому багато українців помиляються, відкриваючи компанію занадто рано.
Олександр Грушецький / фото з Facebook
У яких випадках відкриття Ltd у Британії дійсно виправдане, а коли краще залишатися self-employed?
— Відкриття Ltd має сенс, коли бізнес вже стабільний, коли є якийсь регулярний прибуток і планується масштабування. Тобто, коли людина розуміє, що в неї достатньо об’єму не тільки для себе, а й для того, щоб наймати працівників, як мінімум ще одну людину на постійну роботу. Будемо орієнтуватися на оборот біля 100 тисяч фунтів, тому що одна людина самостійно робить оборот приблизно 50-60 тисяч, і якщо їй потрібен один постійний працівник на фул-тайм, це як мінімум, плюсується 30-40 тисяч.
Тому, якщо є оборот біля 100 тисяч, вже є сенс думати про відкриття компанії. До того етапу, допоки немає таких оборотів, немає сенсу розглядати відкриття Ltd.
Який дохід робить Ltd фінансово доцільним у реальних умовах Британії?
— Як ми вже проговорили, це приблизно біля 100 тисяч, якщо точніше – 90 тисяч. Тому що після 90 тисяч включається вимога реєструватися як платник VAT. Як тільки людина зобов’язана бути платником VAT, вона зобов’язана вести бухгалтерію у відповідних програмах, подавати кожного кварталу звіт та виконувати низку інших вимог.
Які податкові переваги дає Ltd у порівнянні з self-employed — і чи вони завжди відчутні на практиці?
— Важливо зауважити: якщо задача людини – повністю виводити кошти і витрачати їх на своє поточне життя, тобто якщо немає задачі інвестувати, тоді абсолютно ніякої різниці не буде, чи ви працюєте як Lts, чи як self-employed. Якщо, простими словами, задача «проїсти» все, що заробив, тоді ніякої податкової вигоди не буде, незалежно від оборотів. Якщо ж у людини є задача інвестувати, тобто:
є заробіток, якого достатньо, щоб покрити поточні витрати,
можна накопичити частину для інвестицій, можливо, купити житло, вкладати в акції,
тобто людина не виводитиме їх для себе, ось тут починає діяти ліміт 50 тисяч фунтів стерлінгів. Тому що після 50 тисяч прибутку включається 40% ставка по self-employed; по компаніях залишається 25%.
Отже, якщо мета – інвестувати, якщо прибуток більше 50 тисяч, тоді Ltd дає податкові переваги.
З якими витратами стикається підприємець після відкриття Ltd, про які часто не знають на старті? Скільки реально коштує обслуговування Ltd на рік?
— Реальні витрати на Ltd, напевно, поділимо на дві частини: матеріальні та нематеріальні.
Матеріальні витрати – це бухгалтерія, приблизно біля двох тисяч фунтів стерлінгів у межах року, оплата різного роду програм ведення і зберігання документації, інвойси. Ці програми коштують біля 300 фунтів на місяць. Також можлива оплата оренди, страховок – це ще приблизно 700 фунтів
Приблизний приклад: візьмемо компанію з оборотом від 150 до 200 тисяч фунтів стерлінгів. Витрати, пов’язані з веденням такої компанії будуть орієнтовно 3 тисячі фунтів у межах року.
У нас є також нематеріальні витрати, які доволі часто упускають. Компанія сама по собі їхати не буде, директорам однозначно потрібно буде витрачати свій час, щоб розібратися, як це взагалі працює: як писати інвойси, що і де зберігати, розбиратись у податкових нюансах. Так, їм будуть допомагати бухгалтери, юристи, але їм все одно потрібно буде витрачати свій час.
Які найпоширеніші помилки роблять українці, коли відкривають Ltd занадто рано? Які податкові ризики або перевірки можуть виникнути при роботі через Ltd?
— Типова помилка українців, особливо, тих, хто нещодавно приїхав, це власне відкриття компанії – багато хто просто повідкривали компанії без жодного сенсу. Тобто, з оборотами, скажімо, не більше 15-20 тисяч, де можна було спокійно працювати на self-employed, повідкривали Ltd. Наприкінці року зрозуміли, що обов’язковою є подача звітності. Звіти по компаніях доволі дорогі, тому що вони технічні, їх має готувати бухгалтер, фахівець, будь-хто не зможе це зробити.
Друга найбільша помилка є в тому, що міксуються витрати компанії з своїми особистими. Сюди потрапляють, напевно, всі, хто відкрив компанію та почав із нею працювати. Директори думають, що кошти на рахунку компанії – це втоматично їхні кошти, якими вони можуть розпоряджатись так, як вважають за необхідне. Це однозначно неправильно: кошти компанії ви можете виводити на себе тільки чітко прописаним механізмом. Якщо ви цього не дотримуєтеся, то ту вас або високі податки, або штрафні санкції.
Чи є сфери діяльності, де Ltd майже завжди вигідніше, ніж інші форми бізнесу?
— Тут питання в ідеї, у планах щодо вашого бізнесу. Якщо ви плануєте витрачати дохід, немає сенсу в Ltd, можна спокійно залишатися на self-employed. Якщо ж ви плануєте залишати кошти в бізнесі, інвестувати в якісь інші проєкти, тоді варто розглядати Ltd.
Наприклад, є будівельна компанія, яка згенерувала 100 тисяч прибутку. Директору 50 тисяч достатньо для того, щоб покрити свої витрати, 50 тисяч залишається. Його мета – цих 50 тисяч назбирати протягом декількох років, а потім, наприклад, придбати якусь нерухомість для здачі в оренду через компанію. В цьому випадку він тільки заплатить corporation tax, далі він ніякі податки не платить, тобто йому це вигідніше. Якщо б він виводив кошти через дивіденди, йому довелося б заплатити 35% на вивід цих коштів.
Тому однозначно, компанія буде вигідна там, де є ціль інвестувати.
Інший важливий момент, який потрібно розуміти: компанія – це не обов’язково податкові переваги, це більш безпечне місце, де можна знаходитися.
Якщо self-employed має оборот 100 тисяч, для HMRC, особливо для відділу, який працює з self-employed, це доволі великий оборот, тут є сенс заходити з перевіркою, чи коректно ведеться облік, чи коректно подаються звіти. Якщо цей же оборот 100 тисяч відбувається на рівні Ltd, така компанія вважається мікро (якщо її оборот до 10 мільйонів), і це той випадок, на який практично не звертається увага HMRC. Тобто, з оборотами, скажімо, 100 -150 тисяч бути в компанії є просто безпечніше, ніж бути в self-employed.
Як правильно “закрити” Ltd, якщо бізнес не виправдав очікувань, і які це має наслідки?
— Закриття компанії залежатиме від того, чи є в компанії якісь борги. Якщо компанія винна комусь кошти, тоді закриття компанії відбуватиметься через процедуру ліквідації, тобто залучаються сторонні організації, які здійснюють опис майна, здійснюють реєстр, кому компанія винна кошти, і вони вже займаються процесом ліквідації.
Конкретний наш кейс – компанія, в якої заборгованість була біля 700-800 тисяч фунтів. Вона закривалася через ліквідаторів, і цей процес тривав більше трьох років.
Якщо ж компанія ніяких боргів не має, процес закриття доволі простий. Потрібно подати фінальний звіт, подати заявку на закриття компанії – Strike Off. Дається два місяці для того, щоб повідомити зацікавлених сторін, можливо, в кого є якісь претензії щодо цієї компанії. Після цього компанія закривається.
Яку одну пораду ви дали б українцям у Британії, які зараз стоять перед вибором: Ltd чи self-employed?
— Ключова порада – не відкривайте Ltd просто так. Компанія може потенційно вам дати економію по податках, але податки – це тільки один фактор, який потрібно брати до уваги. Якщо у вас не буде доходу, вам буде абсолютно невигідно. Тому почніть працювати як self-employed, стабілізуйте свої доходи, переконайтесь, що це та справа, якою ви хочете займатись і є певна динаміка й доходи. І лише тоді розглядайте опцію створити Ltd.
Цьогоріч українці по всьому світу відзначать особливу дату — 20-річчя Всесвітнього дня вишиванки. Свято, яке починалося як студентська ініціатива, перетворилося на глобальний рух, що об’єднує мільйони людей і став одним із найвпізнаваніших символів української ідентичності.
Як зазначають організатори, за два десятиліття День вишиванки пройшов шлях від локальної акції в Чернівцях до події міжнародного масштабу. Щороку у третій четвер травня — цього разу це 21 травня — до святкування долучаються українці та іноземці більш ніж у 100 країнах.
Свято стало не лише культурною подією, а й важливим інструментом культурної дипломатії. Воно допомагає представляти Україну у світі та водночас зміцнює зв’язок між українцями, незалежно від місця проживання.
Символ, що об’єднує покоління
Для українців День вишиванки давно вийшов за межі простої традиції. Це день, наповнений відчуттям єдності, підтримки та поваги до власного коріння.
У цей день поруч можна побачити найрізноманітніші вишиті сорочки — від родинних реліквій до сучасних дизайнерських моделей. Вишиванки одягають і новонароджені, і військові, для яких цей одяг став ще й символом боротьби та незламності.
Згідно з дослідженням Zagoriy Foundation та проєкту «Витоки», День вишиванки сьогодні є одним із найвідоміших свят в Україні. Соціологічні дані свідчать: українці здатні об’єднуватися навколо власних цінностей, а культура залишається джерелом сили навіть у складні часи. Команда ініціативи підкреслює:
“Це — наше спільне, важливе досягнення, яке вкотре демонструє — українці вміють єднатись довкола своїх цінностей, а наша культура є для нас коренем сили і стійкости”
Як відзначатимуть ювілей у 2026 році
Як кажуть організатори, ідея свята еволюціонувала: якщо спочатку головний заклик звучав як «просто одягни вишиванку», то згодом він наповнився глибшим змістом.
За ці роки було реалізовано численні дослідницькі проєкти, виставки, лекції, створено документальні фільми та видано книги. У центрі цієї роботи — прагнення пояснити значення вишиванки як елементу культурної ідентичності та відновити відчуття гордості за українське походження.
У 20-ту річницю організатори закликають долучатися до святкування простими, але символічними діями. Йдеться про те, щоб одягнути вишиванку, зробити фото, подякувати однодумцям і згадати тих, хто віддав життя за Україну.
Також українців закликають підтримати Сили оборони донатами, адже носити вишиванку сьогодні — означає не лише зберігати традицію, а й брати відповідальність за майбутнє країни.
Плануєте поїздку за кордон і берете із собою аптечку? Важливо знати: навіть звичні ліки можуть викликати питання на митниці, пишуть Факти. Правила перевезення препаратів різняться залежно від країни, а за порушення можна отримати штраф або навіть втратити ліки.
Отже, що дозволено, що під забороною і які документи варто мати при собі?
Насамперед, більшість базових препаратів дозволено перевозити для особистого використання, якщо йдеться про адекватну кількість. Зокрема, без проблем зазвичай можна взяти із собою:
– знеболювальні, як-от ібупрофен або парацетамол; – антибіотики (наприклад, амоксицилін) — за наявності рецепта; – засоби від застуди: спреї для носа з ксилометазоліном, пастилки для горла; – протиалергійні препарати, як-от лоратадин; – ліки для травлення, наприклад активоване вугілля чи омепразол; – інсулін та інгалятори для астматиків (сальбутамол).
Також допускається перевезення супутніх медичних засобів — бинтів, пластирів, одноразових шприців, очних крапель чи сонцезахисних кремів. Трав’яні збори дозволено перевозити лише в заводській упаковці.
Рецептурні препарати: що варто знати
Ліки, які відпускаються за рецептом, також можна перевозити, але за кількох умов. Їхня кількість має відповідати призначенню лікаря, а сам рецепт — бути оформленим на ім’я пасажира. Наприклад, це може стосуватися:
У разі сумнівів такі препарати рекомендують декларувати на митниці.
Які ліки можуть бути заборонені
Експерти звертають увагу: частина препаратів, які в Україні продаються без обмежень, за кордоном можуть бути під забороною. Насамперед це стосується:
– ліків із кодеїном (наприклад, Нурофен Плюс); – препаратів з ефедрином (Бронхолітин); – деяких седативних засобів, як-от Корвалол або Валокордин (через вміст фенобарбіталу).
У країнах ЄС такі речовини часто класифікують як контрольовані, тому їх ввезення заборонене або жорстко обмежене.
Також під забороною — наркотичні та психотропні речовини без спеціальних документів. Це, зокрема, препарати на основі морфіну або діазепаму.
Скільки ліків можна перевозити
Чинні правила передбачають: в Україну можна ввозити не більше п’яти упаковок кожного препарату на одну особу. Це правило поширюється і на:
– вітаміни (наприклад, вітамін D або магній); – біологічно активні добавки; – гомеопатичні засоби.
Якщо ж препарат містить контрольовані речовини або потрібен у більшій кількості — це обов’язково має бути зазначено в рецепті лікаря.
Як перевозити рідкі ліки
Рідкі препарати дозволено брати в ручну поклажу, але з обмеженням — до 100 мл в одному флаконі. Наприклад, сиропи від кашлю, очні краплі, антисептичні розчини.
Усі ємності повинні бути запаковані в прозорий герметичний пакет. Водночас правила можуть відрізнятися залежно від авіакомпанії, тому їх радять уточнювати заздалегідь.
Які документи потрібно мати
Якщо йдеться про серйозне лікування або специфічні препарати, варто підготувати пакет документів. Зокрема:
– рецепт лікаря (наприклад, на інсулін чи гормональні препарати); – довідку з діагнозом і схемою лікування; – копію медичної карти; – чек із аптеки.
У деяких країнах можуть вимагати переклад документів англійською мовою.
Якщо препарат викликає хоча б мінімальні сумніви — його краще задекларувати. Загалом вважається, що більшість рецептурних ліків (до 90%) підлягають обов’язковому декларуванню. Це допоможе уникнути проблем на митниці та безпечно перевезти необхідні препарати.
Травень на Netflix обіцяє насичений графік прем’єр. Серед найочікуваніших — екранізація культового роману Вільяма Голдінга та продовження кількох популярних серіалів.
Розповідаємо про найочікуваніші релізи місяця.
Антиутопія про виживання: «Володар мух»
4 травня на платформі вийде серіал за мотивами однойменного роману Вільяма Голдінга. У центрі сюжету — група школярів, які опиняються на безлюдному острові після катастрофи.
Спершу діти намагаються зберегти порядок і правила цивілізованого світу, але з часом серед них виникають конфлікти, що переростають у боротьбу за владу. Проєкт адаптував сценарист Джек Торн.
Кримінал на реальних подіях: «Легенди»
7 травня глядачам покажуть напружену історію про британських митників, яких залучають до небезпечних операцій під прикриттям. Сюжет зосереджений на боротьбі з наркозлочинністю, де герої змушені діяти без підготовки до шпигунської роботи.
Головні ролі виконали Том Берк, Стів Куґан та Том Г’юз.
Повернення у всесвіт «Паперового будинку»
15 травня вийде новий проєкт із популярної франшизи — історія про Берліна “Берлін і дама з горностаєм” із Педро Алонсо в головій ролі. Сюжет розгортається в Севільї, де команда авантюристів планує викрасти картину Леонардо да Вінчі.
Серіал створили автори «Паперового будинку» — Алекс Піна та Естер Мартінес Лобато.
Містика і боротьба за час: «Борроуз»
21 травня платформа представить містичний серіал про будинок для літніх людей, мешканці якого змушені протистояти надприродній загрозі. За сюжетом, ворог полює на найцінніше — час героїв.
У проєкті знялися Джина Девіс, Альфред Моліна та Білл Пуллман.
Гендерна сатира: «Спочатку дами»
22 травня вийде комедійний серіал із Сашею Бароном Коеном у головній ролі. Його герой опиняється у світі, де домінують жінки, що кардинально змінює його уявлення про владу і стосунки. У стрічці також знялися Розамунд Пайк та Річард Е. Грант.
Новий сезон детективного хіта
27 травня на екрани повертається серіал «Посібник з убивства для хорошої дівчини». Головна героїня Піппа Фітц-Амобі знову опиняється в центрі розслідування після зникнення важливого свідка. Події продовжують історію, в якій героїня поступово відходить від образу «хорошої дівчини» і стикається з новими моральними дилемами.
Українці, які емігрували останніми роками до Канади, вкрай потрібні цій країні через низку причин. Тому, на думку філософа Сергія Грабовського, раніше чи пізніше уряд таки може надати українцям постійний статус. Про це він пише у колонці для Oboz.
Року десь так 1990-го мій знайомий, побачивши на вулиці транспарант “Канада – сестра України”, страшенно обурився: “А чому не росія? росія тоді хто?”. Я максимально ввічливо відповів: “А росія не може бути нічиєю сестрою, бо вона постійно претендує на роль старшого брата”.
Чому я це згадав? А тому, що Канада може найближчим часом знову підтвердити свій сестринський статус. Своєрідним чином, але підтвердити. Надавши дозвіл на постійне мешкання ще сотням тисяч українців.
Справа в тому, що на розгляд парламенту Канади внесена петиція, яка закликає надати всім українським біженцям, які прибули до країни після початку повномасштабного вторгнення росії, статус постійних мешканців.
“Закликаємо уряд Канади розробити спеціальну разову міграційну програму для мешканців Канади, які прибули до країни за канадсько-українським дозволом на екстрені поїздки й іншими тимчасовими міграційними програмами”, – сказано в петиції.
При цьому уряд закликають не діяти всліпу, а врахувати при наданні українцям постійного статусу тривалість законного перебування на території Канади, місцевий досвід роботи, знання мови (англійської чи французької) тощо.
Наразі ця петиція опублікована на сайті Палати громад парламенту Канади, під нею вже зібрано 48 тисяч підписів. На розгляд парламенту петицію вніс депутат від Ліберальної партії Іван Бейкер. Тепер уряд має 45 днів, аби підготувати на неї письмову відповідь.
До цього варто додати, що у березні 2022 року (вельми оперативна реакція на російське вторгнення!) у Канаді почала діяти програма CUAET, яка давала змогу всім охочим українцям отримати тимчасовий дозвіл на роботу та проживання у Канаді. Прийом нових заявок на цю програму закінчився два роки тому, а за час її дії до Канади прибуло близько 300 тисяч українських шукачів притулку. Власне, прибували вони й після і прибувають нині, тікаючи зі США з їхньою нинішньою неоднозначною, м’яко кажучи, імміграційною політикою.
Видається, петиція ця стала відповіддю на численні звернення біженців з України з проханням надати їм канадське громадянство, бо, мовляв, вона або втратили своє житло та майно внаслідок війни, або змушені були його продати, оскільки нікому було утримувати. Тобто, наголошували вони, їм нікуди податися з Канади, а тут вони працюватимуть, збагачуючи країну. Натомість автор петиції, зваживши на ці звернення, вчинив грамотно: не громадянство, а тільки статус постійних мешканців, який фактично надає всі права. крім передусім виборчих, і накладає всі обов’язки, крім військового (у разі, якщо за форс-мажорних обставин буде запроваджена мобілізація).
Усе це вкупі викликало вельми неоднозначну реакцію серед етнічних українців, які є громадянами Канади.
Погоджуючись із потребою прихистити літніх людей, жінок і малих дітей, вони відзначали ненормально значне число кремезних чоловіків, цілком здатних до захисту України від російської агресії.
Чи не втечуть вони і з Канади у разі якоїсь кризової ситуації? – таке питання ставили у розмовах між собою україноканадійці. – Вони погані громадяни своєї рідної держави, хто сказав, що стануть колись кращими? І ще одна важлива деталь була підмічена: хоча новоприбулі на свята постійно ходили у вишиванках до українських церков, але у побуті між собою майже всі спілкувалися російською мовою. “Ніколи ще у Торонто не було стільки російської мови!” – з сумом констатувала моя знайома канадська професорка.
Від себе додам: і невідомо ще, скільки серед персон із українськими паспортами, що осіли за океаном, може знайтися агентури, яка працюватиме і проти Канади, і проти України, і проти держав-членів НАТО…
Схоже, автор петиції врахував певні дражливі обставини, бо в ній не йдеться про те, щоб усім біженцям з України автоматично надати статус постійних мешканців – ні, враховуватиметься комплекс чинників.
Але, видається, петиція буде – раніше чи пізніше – підтримана, тобто ухвалять відповідний закон і двісті чи триста, а, може, і 350 тисяч українців стануть де-факто, а згодом і де-юре канадійцями. Бо у цій країні з’явилася непроста проблема: наприкінці минулого року Канада зафіксувала перше скорочення населення з 1867 року. Воно зменшилося на 0,2% (понад 100 тисяч осіб). Зменшилося число не лише громадян, а й тимчасових резидентів, які мали трудові та студентські дозволи на проживання. Кількість смертей перевищила кількість народжень. Нарешті, погіршилася економічна ситуація, помітно зросла вартість життя, яка впливає на демографічні показники.
А це означає, що новоприбулі українці вкрай потрібні Канаді, особливо ті, що мають дітей і перебувають у фертильному віці.
Що робити? Не знаю. Проте зрозуміло, що якісь репресивні заходи тут не допоможуть, а заохотити хоча б чоловіків повернутися та воювати нічим. Тут, як на мене, слід домовлятися з урядом Канади – скажімо, щоб він надавав одразу громадянство тим сім’ям, де чоловіки (а чи й жінки) вступили до лав ЗСУ чи Нацгвардії. І тим, хто повернувся, щоб до кінця війни працювати в українському ВПК. Бо просто повернутися до рідної країни мало хто схоче, а перетворення з утікача на воїна – це річ, гідна вшанування і в Канаді, і в Україні; такі люди матимуть повне право на подвійне громадянство і вільний вибір місця проживання. Як на мене, саме в такому разі Канада стане справжньою посестрою України.
Публікації в рубриці “Блоги” відображують винятково точку зору автора.Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди.
Сотні суден і тисячі моряків опинилися в пастці в Ормузькій протоці через загострення на Близькому Сході. Серед них є й українці. Старший помічник капітана контейнеровоза анонімно розповів Суспільному, як екіпаж пережив початок бойових дій та як виглядає життя на кораблі під загрозою обстрілів.
Український моряк пояснив, що це його перший рейс на новій посаді. Наприкінці лютого 2026 року він приєднався до судна в ОАЕ, звідки команда планувала вирушити до Індії, а далі — у Велику Британію. Втім, буквально перед виходом ситуація різко загострилася. Компанія наказала терміново залишити порт.
«Ми відходимо з порту — і тут починаються обстріли. Три ракети пролетіли буквально в нас над головою».
За його словами, екіпаж бачив збиття ракет і влучання неподалік аеропорту Дубая. Попри ризики, судно рушило в бік Ормузької протоки, намагаючись залишити небезпечну зону.
Коли корабель наблизився до протоки, зв’язок зник — перестали працювати супутникові системи. Згодом стало відомо, що сигнал глушили через війну. Невдовзі пролунало попередження від іранських військових:
«Протоку закрито. Якщо хтось намагатиметься вирватись — ми будемо у вас стріляти».
Після цього екіпаж вирішив не ризикувати. Судно повернулося ближче до узбережжя ОАЕ і стало на якір, де перебуває вже понад два місяці.
Життя на якорі: вода «на вагу золота» і риболовля замість рейсу
За словами моряка, перші тижні були найбільш напруженими — у небі постійно фіксували запуски ракет: «Вночі на другий день хлопці нарахували близько 300 пусків з Ірану».
Згодом ситуація трохи стабілізувалася, але побутові труднощі залишилися. Найбільшою проблемою стала технічна вода — її можна виробляти лише під час руху судна.
Компанія змогла організувати підвезення води та їжі, хоча це коштує десятки тисяч доларів: «Для розуміння, за 100 кубометрів води треба заплатити 13 тисяч доларів».
Попри складні умови, екіпаж адаптувався: хтось ловить рибу, інші займаються спортом або дивляться фільми.
У квітні з’явилася інформація про можливе відкриття протоки. Частина суден вирушила в дорогу, але український екіпаж відмовився. Моряк зізнається, що рішення було свідомим — гарантій безпеки не було. За його словами, знайомі моряки розповідали, що іранські військові відкривали попереджувальний вогонь навіть по суднах, які мали дозвіл на прохід.
Хто залишився і чому: страх чи гроші
Частина екіпажу вирішила повернутися додому ще на початку кризи. Інші залишилися — і не лише через обставини.
Моряк пояснив, що робота в зоні бойових дій передбачає додаткову оплату: «Зарплата десь у півтора раза більше, ніж зазвичай».
За його словами, зараз на борту залишилися ті, хто готовий працювати в таких умовах, тоді як знайти нових людей на заміну стає дедалі складніше.
Попри заяви міжнародних партнерів про готовність допомогти з проходом протоки, на практиці ситуація не змінилася. Судна, які намагаються пройти, змушують повертатися.
Моряк додає: команда живе в режимі очікування без чіткого розуміння, коли зможе продовжити рейс.
У Лондоні 17 травня відбудеться 5-й жіночий хакатон для українок від EduHub, який об’єднає сотні учасниць навколо бізнесу, інновацій і взаємної підтримки.
Цей масштабний захід – практичний простір для створення ідей і запуску проєктів. Йдеться про інтенсивний одноденний формат, у якому учасниці не лише слухають виступи, а одразу працюють у командах над власними ініціативами — від бізнес-ідей до соціальних і культурних проєктів.
Мета хакатону, за словами оранізаторів, — показати потенціал українських жінок у Британії як активної та впливової спільноти. Адже українки за кордоном не лише адаптуються до нових умов, а й створюють нові можливості, розвивають бізнеси та формують середовище підтримки.
Нетворкінг і підтримка замість конкуренції
Очікується біля трьохсот учасниць та 12 топових спікерок — підприємниць, менторок, психологинь і лідерок думок. Вони ділитимуться досвідом у сферах бізнесу, маркетингу, інновацій і розвитку кар’єри.
Водночас головний акцент роблять на практиці: учасниці одразу застосовуватимуть знання під час командної роботи. Організатори наголошують, що саме такий формат дозволяє швидко переходити від ідеї до конкретних рішень і запуску проєктів.
Також у програмі — обмін особистими історіями трансформації, зокрема досвідом початку життя та кар’єри з нуля за кордоном.
Окрему увагу приділяють спільноті. Учасницям обіцяють формат, де ключову роль відіграє саме співпраця. Це можливість знайти партнерів, однодумців і нові професійні контакти, які можуть перерости у довгострокові проєкти або навіть бізнеси.
Кількість місць – обмежена. Придбати свій квиток можна на Eventbrite.
