З початку повномасштабної війни час від час загострюються дискусії про тих, хто втік, і тих, хто залишився. Мовляв, одні – “зрадники”, “ухилянти” і “ледарі”, які сидять за кордоном на соцвиплатах, а інші, хто в такий скрутний час залишився в Україні – “справжні патріоти”.
Нову хвилю “роз’єднаності” тоді, коли так важливо бути об’єднаними, здійняли кілька інтерв’ю і заяв президента Володимира Зеленського про те, що українці за кордоном мали би платити податки в Україні та утримувати армію: “або працюєш, або воюєш”. Або ж наступна його заява: щоб фінансова допомога від інших держав для українських біженців надходила до бюджету держави, після чого Україна сама б розподіляла ці гроші між людьми. Знайшлися ті, кого це обурило, як і ті, хто “аплодував” президенту…
Частина українців, які з 24 лютого 2022 року виїхали за кордон відзначають негативне ставлення до них і з боку співгромадян, і з боку влади. Зокрема про це пише Instagram-блогерка Ольга Резнікова, яка нині мешкає у Великобританії.
“Починаючи з президента, який біженців вже відділяє від громадян і вважає, що вони всі сидять на виплатах, які отримують з України (є якісь виплати?) і ще плюс з іноземних держав і закінчуючи пересічними громадянами. Нерідко можна почути, що ми всі тут ледарі, працювати не хочемо, поздавали свої квартири в Україні і сидимо в соціальному житлі і ще й виплати отримуємо. Це такий загальний образ, якщо не брати когось конкретного і не вдаватися в подробиці, що далеко не в кожній країні ті виплати навіть існують”, – пише блогерка.
Але, відмічає вона, як тільки якийсь українець чи українка досягають успіху за кордоном, то всі наввипередки кажуть: “знай наших, ми скрізь”. Наприклад, Ігор Сікорський, який емігрував до США через війну, відкрив свою компанію і зробив величезний внесок у світову авіацію. Акторка з фільму “Барбі” із синдромом Дауна, “від якої відмовились українські батьки і її всиновила і виростила пара із США, а у нас згадали, що вона ж українка”. Українка Кароліна Шиїно, родом із Тернополя, що емігрувала в Японію в 5-річному віці і зрештою стала Міс Японією. А також режисерка кліпу Дженіфер Лопез Таня Муіньо, яка стала зіркою Голлівуду.
“Багато з наших іммігрантів допомогли організувати дуже багато гуманітарної допомоги, коли в Україні почалася війна. Ви скажете: а податки в Україну вони ж не платять, а так би платили… Але вони можуть створити бізнес і наймати українців із України віддалено на роботу. Можуть замовляти товари з України і продавати їх тут. Можуть замовляти послуги з України, бо так їм буде вигідніше… Є безліч варіантів, як можна лише виграти від того”, – пише Ольга Резнікова.
“А тепер повертаємося до сьогоднішніх українців. Виїхало біля 5 млн людей. Багато з них розумні, талановиті жінки та діти. Як сильно вони можуть розкритися, стати успішними та підняти імідж українців і світі. Адже чим більше лобістів України за кордоном, тим краще…. Хіба ж це погано?”, – запитує вона у підписників.
У коментарях думки українців розділились. Хтось нарікає на корупцію і несправедливість в Україні, і що за кордоном нарешті цього немає; хтось каже, що Україна нічого їм не дала, натомість зараз вимагає і податки, і життя… Ось що пишуть українці на цю тему:
bazzik09: “Але є і ті які працюють як за кордоном, так і мають існуючі ФОПИ з найманими працівниками в Україні, і платять не малі податки. Але нажаль і є такі, які їздять в сусідні країни раз в місяці забирають бенефіти і повертаються до України. Для іноземців країна не гарна, але як не крути гроші надходять в Україну. Але я чомусь думаю, що всі ці розмови ведуть до того щоб ті хто мають заробітки закордоном сплачували податки і в Україні, типу подвійне оподаткування”.
olha.jaroslavna: “Не всі українці, які зараз перебувають в Україні, негативно ставляться до тих, хто поїхав за кордон. Я на собі не відчуваю негативу від свого оточення. Крім того, всі ситуації дуже індивідуальні, тож будь-яке узагальнення неприпустиме. Хтось поїхав, бо втратив все, хтось – незаконно перетнув кордон полями, здав квартири в Києві і тусує в Ніцці, хтось рятував дітей від панічних атак та заїкань, хтось набирається нового досвіду, щоб повернутись, хтось працює, хтось ні – різниця ж є”.
kaptatka: “Вічна проблема. Українці і до війні не потрібні були своїй країні, а зараз потрібні, бо катастрофічно закінчується людський ресурс. Тільки, на жаль, не бачать айсбергу… Покидали свої домівки і раніше, тому що не повага, не цінують, дбання лише про свої власні інтереси і ще багато іншого. Коли ж хтось наважується прогресувати, розвиватись та досягати успіху – це дратує людське око). Так було завжди. Тільки сильні люди вміють дійсно щиро потішитися за чужі успіхи.
Досі країна втримується виключно на залишках професійних, грамотних та далекоглядних людей, але вони, на жаль, не при владі”.
viktoriiakomova5: “А мене лякають законопроекти, які приймають в Україні. Як можна повернутись до країни з такими законами? З такою зарплатою і пенсією, і податками, і цінами? Вони божеволіють, але страждають звичайні громадяни держави! В Україні і так не солодко жилося, у пологовому будинку плати, дитячий садок плати, школа (проїзд платний, харчування платне, на меблі дай, на штори дай, зошити купи, книги деякі купи, одяг купи). Університети здебільшого платні, гуртожитки платні. На роботу влаштуватися через хабар чи знайомство. А тепер ще й сина на фронт! Ні, я не розумію!”
semkanut: “Податки… Таке відчуття, що вони б допомогли. Кишені якійсь (як ми бачимо зараз). Тому набагато краще те, що вони допомагають з-за. Так допомога точно доходить. Цікаво виходить є біженці, а є «громадяни». І при цьому ініційовано законопроект, щоби етнічний українець міг громадянство отримати. Королівство кривих дзеркал”
baran_liudmyla: “В нас тільки завжди всі засуджують. Всі мої знайомі,які виїхали за кордон почувши звершення Президента мʼяко кажучи в шоці і кожному чути це дуже і дуже неприємно. Всі хто як може донанять і допомагають із-за кордону, але такі собі стали зрадники, бо виїхали. Багато хто залишився без житла і чомусь від нашої держави не отримав нормальної допомоги, щоб вистачило кінці із кінцями звести (ніхто не говорить вернути все так,як було).
… І те,що я і багато українців роблять, це знецінюється впершу чергу Президентом і багатьма українцями. Любов до України є, але от нинішні настрої керівництва зовсім не зрозумілі. Я намагаюсь про це не думати, і роблю, що можу і так мої друзі. Але те,що останні часи озвучують, це занадто.І думаю, ці слова, таки відвернуть багатьох українців,які щось роблять.
adel.aida6293: “Сподіваюсь, що виплати скоро відмінять, було б добре ще й закрити таким хитромудрим дорогу в Україну, з задоволенням подивитись реалій, як такі біженці будуть мити за кордоном туалети, за гроші яких вистачить на найдешевше житло та продукти”.
tanya_kruk: “Просто тут, в Україні, важко, включаються всі наші погані якості (і це нормально!), президент заздрить якомусь президенту, який взяв готову країну, а люди заздрять, що не в тихому місці десь, просто без ракет, харківʼяни заздрять тим, хто в Києві, а кияни американцям, що в Україні, вдова заздрить тій дівчині, в якої чоловік втік за кордон, навіть, якщо йому важко за кордоном. Це нормальна реакція, захисна. Коли Україна переможе, теж будуть заздрити ті люди, що тут залишилися”.
