Home Blog Page 64

Топ-напрямки для подорожей у Британії в 2026 році: рейтинг Expedia

За даними туристичної платформи Expedia, найпопулярнішим напрямком для внутрішніх подорожей у Великій Британії у 2026 році вкотре став Лондон. Про це пише Mirror.

Експерти пояснюють це просто: столиця пропонує величезну кількість розваг для людей будь-якого віку, а також постійно оновлюється — навіть ті, хто буває тут часто, можуть щоразу відкривати щось нове.

Як побачити Лондон по-новому і зекономити

Фахівці радять відходити від класичного туристичного сценарію. Замість проживання в центрі варто обирати менш очевидні райони — наприклад, Hackney Wick або Ladbroke Grove.

Такі локації не лише дешевші, а й дозволяють відчути справжню атмосферу міста, залишаючись при цьому в хорошій транспортній доступності до головних пам’яток.

Навіть якщо класичні місця на кшталт Біг-Бена чи Букінгемського палацу вже давно у списку «відвідано», Лондон готує нові причини приїхати знову.

Серед головних відкриттів:

– новий London Museum, який запрацює у відреставрованій будівлі вікторіанського ринку
– V&A East у парку Queen Elizabeth Olympic Park із сучасними виставками
– нові експозиції у Британському музеї, включно з очікуваною виставкою гобелена з Байо

Також у місті з’являються інтерактивні розваги — наприклад, шоу-простір Gameshow LIVE!, де відвідувачі можуть стати учасниками гри.

Хто ще в топі: рейтинг популярних напрямків

Хоча Лондон впевнено утримує перше місце, інші міста також демонструють стабільний інтерес туристів.

До десятки найпопулярніших напрямків у Британії у 2026 році увійшли:

  • Единбург
  • Манчестер
  • Ліверпуль
  • Бірмінгем
  • Йорк
  • Глазго
  • Лейк Дістрікт
  • Девон
  • Кардіфф

Особливо несподіваним стало високе місце Бірмінгема, який випередив традиційно популярні туристичні локації.

Експерти зазначають, що інтерес до внутрішнього туризму зростає через обмежений бюджет і нестачу часу на далекі поїздки. У таких умовах «локальні» подорожі стають оптимальним рішенням. Водночас навіть добре знайомі міста можуть відкритися по-новому, якщо змінити маршрут, район проживання чи формат відпочинку.

Читайте також: Untravelled London: як українка стала гідом у Лондоні та перетворила тури на вистави

фото: Shutterstock

Скільки коштує житло в Торонто: ціни по районах в 2026 році

Ринок нерухомості Торонто давно вважається одним із найдорожчих у Північній Америці. Утім у межах Великого Торонто все ще реально знайти квартиру чи будинок менш ніж за $500 тисяч — якщо знати, де шукати, пише CTV News.

Аналітики платформи Wahi проаналізували угоди купівлі-продажу за лютий і визначили райони з найнижчими цінами, де відбулося щонайменше п’ять продажів за місяць.

Найдоступнішим виявився район Queen Street Corridor у Brampton — тут середня ціна проданого житла становила близько $407 тисяч. Експерти пояснюють це великою кількістю кондомініумів і квартир, а також вигідним розташуванням, що приваблює покупців-початківців.

У межах самого Торонто також є відносно бюджетні варіанти — і саме вони зараз викликають найбільший інтерес.

  • Flemingdon Park

Один із найдешевших районів міста — Flemingdon Park, розташований на схід від Don Valley Parkway. Середня ціна тут — близько $452 тисяч. Район відомий великою кількістю багатоповерхівок, що робить його доступнішим за інші частини Торонто.

  • Wallace Emerson

У західній частині міста, в районі Wallace Emerson, житло продавалося в середньому за $485 тисяч. Це локація з хорошою транспортною доступністю та поступовим оновленням інфраструктури, що робить її привабливою для молодих покупців.

Доступні альтернативи поруч із Торонто

Крім самого міста, експерти радять звернути увагу на передмістя:

– центр Mississauga (район біля Square One) — близько $475 тисяч
– район Wismer у Markham — приблизно $499,500

Ці локації поєднують відносно доступні ціни з розвиненою інфраструктурою та близькістю до Торонто.

Економіст Райан Маклафлін пояснює, що на вартість житла вплинули одразу кілька факторів: зниження попиту, активне будівництво та наслідки періоду дешевих кредитів під час пандемії.

За його словами, зараз саме слабкий попит тисне на ціни вниз, а не навпаки. Це створює можливості для покупців, але свідчить про обережність на ринку.

Де житло коштує понад $2 мільйони

Поки одні райони стають доступнішими, інші залишаються елітними. Найдорожчим визнано Eastlake в Oakville — із середньою ціною понад $2,45 млн. Також до списку дорогих входять Kingsway South (Etobicoke) та кілька районів у North York.

Високі ціни там пояснюються типом житла — переважно це великі окремі будинки в престижних локаціях.

За даними Toronto Regional Real Estate Board, середня ціна житла в регіоні за рік знизилася приблизно на 7%, до близько $1 млн.

Водночас на ринку накопичився відкладений попит: понад 100 тисяч потенційних покупців чекають стабілізації цін і економічної ситуації. Експерти прогнозують, що у другій половині року активність може різко зрости.

Читайте також: Де живуть мільйонери Торонто: 5 найдорожчих районів міста

фото: Shutterstock

Українці в Британії, Канаді та США зможуть отримувати паспорти в центрах VFS

Українці у Сполученому Королівствї, Канаді та США вже найближчим часом отримають можливість забирати закордонні паспорти не лише в дипломатичних установах, а й у сервісних центрах компанії VFS Global.

Йдеться про документи, оформлені в посольствах і консульствах України. Завдяки новому підходу їх можна буде отримати у 35 центрах VFS, що дозволить уникнути повторних поїздок до дипустанов.

У Міністерстві закордонних справ пояснюють, що запуск цього сервісу є частиною ширшої реформи консульських послуг.

Міністр закордонних справ Андрій Сибіга наголосив, що відомство системно працює над тим, щоб зробити сервіси для українців за кордоном доступнішими та сучаснішими.

Фактично нововведення означає:
– скорочення часу отримання документів
– відсутність необхідності їхати до консульства вдруге
– зменшення навантаження на дипломатичні установи

Як працюватиме новий сервіс

Проєкт реалізується у співпраці з VFS Global і передбачає адресну доставку або видачу паспортів у сервісних центрах.

Вже з наступного тижня сервіс стартує у пілотному режимі.

Українці, які подаватимуть документи у дипустановах у цих трьох країнах, зможуть обрати опцію отримання паспорта через VFS. Детальні інструкції обіцяють оприлюднити найближчим часом на сторінках посольств і консульств.

У МЗС підкреслюють, що новий формат не вплине на рівень захисту документів. Паспорт видаватимуть лише після обов’язкової процедури ідентифікації особи. Це має гарантувати безпеку персональних даних і мінімізувати ризики зловживань.

Ініціатива є частиною ширшої цифровізації консульських послуг, зокрема розвитку системи «е-Консул».

У міністерстві заявляють, що надалі планують розширювати подібні сервіси і в інших країнах, щоб українці мали доступ до державних послуг незалежно від місця проживання.

Раніше Залужний показав, як працює “Паспортний сервіс” у Лондоні 

фото: Halfpoint / Shutterstock

“Чому ви не посміхаєтесь?”: 8 звичок українців, які викликають подив у США

Українці у США часто стають такими ж «екзотичними», як і сама Америка для них – і це взаємне здивування нерідко викликає щирі емоції.

Українка Христина, яка вже сім років живе у США, у своєму YouTube-блозі поділилася власними спостереженнями про різницю менталітетів двох країн, пише 24 канал.

За її словами, мова не про «краще» чи «гірше», а про різні моделі поведінки: американці більше орієнтуються на особистий простір і незалежність, тоді як українці – на щирість, традиції та близькість у спілкуванні.

Серйозність замість «чергової посмішки»

Одне з перших, що кидається в очі американцям – стриманий вираз обличчя українців. У США посмішка є частиною соціального етикету, навіть без особливого настрою. Українці ж посміхаються рідше, що може створювати враження замкнутості або суворості.

Розмови «ні про що» – не для всіх

Відмінності помітні й у спілкуванні. У США звично заводити короткі бесіди з незнайомцями – у ліфті, магазині чи на вулиці. Українці ж зазвичай уникають таких розмов, що іноді сприймається як холодність.

До того ж стандартне американське «Як справи?» часто має формальний характер. Українці ж відповідають на нього буквально – інколи занадто детально для такого формату.

Гостинність, яка дивує

Американці нерідко вражені українською гостинністю. Запрошення додому зазвичай означає щедрий стіл із великою кількістю страв, тоді як у США частіше обмежуються легкими закусками або форматом «кожен приносить щось із собою».

Також незвичною для американців є традиція знімати взуття в гостях. В Україні це норма, тоді як у США так роблять далеко не завжди.

Охайність і стиль у повсякденні

Ще одна помітна різниця – зовнішній вигляд. Українці, навіть у буденних ситуаціях, часто надають перевагу акуратному та більш «зібраному» стилю. Американці ж орієнтуються насамперед на комфорт і можуть з’явитися будь-де у максимально простому одязі.

Самостійність у побуті

Українці звикли багато робити власноруч – від дрібного ремонту до складання меблів. У США ж значно частіше звертаються до спеціалістів навіть у простих питаннях.

Ощадливість як звичка

Деякі побутові деталі викликають щире здивування. Наприклад, знайомий кожному українцю «пакет із пакетами». У США ж більше користуються багаторазовими сумками, а одноразові пакети не зберігають.

Тихі українці і гучні американці

У громадських місцях українці зазвичай поводяться стримано й тихо. Американці ж більш відкриті емоційно і можуть говорити голосніше.

Крім того, у США не прийнято коментувати зовнішність чи давати поради без запиту – це вважається порушенням особистих меж.

Кулінарні сюрпризи

Навіть їжа може стати культурним шоком. Зокрема, холодець часто викликає подив у американців, адже желе в їхньому сприйнятті – це десерт, а не солона страва.

Читайте також: Чому канадці дивуються українським шашликам: блогер назвав причину

Фото: Посольство України в США / Facebook

Весна в Лондоні: топ-локації з тюльпанами, які варто відвідати

Лондон не має безкрайніх квіткових полів, але компенсує це різноманіттям локацій – від королівських парків до історичних палаців. І саме ця мозаїка робить сезон тюльпанів у столиці особливим: його не дивляться в одному місці, його досліджують.

Як пише Londonist, сезон тюльпанів у британській столиці зазвичай стартує в середині квітня і триває до травня. У цей період парки, сади та історичні маєтки наповнюються яскравими композиціями – від строгих клумб до більш вільних природних насаджень.

  • Головна подія – фестиваль у Hampton Court

Однією з наймасштабніших локацій називають Hampton Court Palace, де щороку проходить великий фестиваль тюльпанів.

Тут висаджують понад 100 тисяч цибулин, а сам захід уже отримував статус найбільшого історичного тюльпанового саду у Британії. Упродовж кількох тижнів територія палацу перетворюється на суцільне море кольорів – від акуратних геометричних клумб до декоративних композицій біля фонтанів.

У 2026 році очікується, що цвітіння триватиме з 11 до 26 квітня.

  • Королівські парки у весняному розквіті

Серед парків особливу увагу радять звернути на St James’s Park – один із найкрасивіших парків у центрі міста. Навесні тут формують квіткові композиції, де тюльпани поєднуються з іншими сезонними рослинами. Найяскравіші клумби розташовані біля кафе та ближче до Букінгемського палацу.

Також тюльпани можна знайти в Regent’s Park, Kensington Gardens та Hyde Park – особливо у декоративних вазах і центральних алеях.

  • Уздовж Темзи – несподівані квіткові локації

У районі набережної варто відвідати Whitehall Gardens та Victoria Embankment Gardens. За словами авторки, саме тут можна побачити незвичні сорти тюльпанів, висаджені вздовж газонів і біля пам’ятників, що створює особливий контраст із міською архітектурою.

  • «Голландський» куточок у Лондоні

Любителям класичних тюльпанових садів радять завітати до Holland Park, де розташований так званий Dutch Garden. Це формальний сад із симетричними клумбами, розділеними живоплотами. Тут можна гуляти просто серед тюльпанів, робити фото або навіть влаштувати пікнік.

  • Історичні сади та маєтки

Ще однією цікавою локацією є Ham House and Garden, де тюльпани висаджують у двох стилях – строгому та більш природному. Навесні тут розквітають сотні тисяч квітів разом із крокусами та нарцисами.

Серед менших парків згадуються також зелені зони у Streatham та Peckham, де щороку з’являються сезонні тюльпанові клумби.

Читайте також: Коли в Лондоні цвіте сакура і де зробити найкращі фото

фото: Alexey Fedorenko / Shutterstock

“8 ракет на один дрон”: українські військові шоковані тактикою США на Близькому Сході

Поки світ активно нарощує системи протиповітряної оборони, український досвід війни дедалі частіше стає предметом уважного вивчення – і не без подиву. Останні спостереження українських інструкторів на Близькому Сході показали: підходи союзників до боротьби з дронами можуть суттєво відрізнятися – і вражати, але не в позитивному сенсі, пише United24 Media.

За даними The Times, близько 200 українських спеціалістів з ППО були направлені до Кувейту, Катару, ОАЕ та Саудівської Аравії. Вони працювали на запит Центрального командування США як консультанти у протидії дронам і ракетам, зокрема іранським Shahed.

Попри скепсис з боку Дональда Трампа щодо ролі України, українські команди інтегрували у регіональні оборонні процеси.

Проблеми з тактикою і координацією

Найбільше здивування в українських військових викликали методи перехоплення. За словами офіцерів, союзники інколи запускали до восьми ракет комплексу Patriot missile system по одній повітряній цілі.

Вартість однієї такої ракети перевищує $3 млн. У деяких випадках для знищення дронів типу Shahed, які коштують приблизно $70 тисяч, використовували навіть ракети SM-6 ціною близько $6 млн.

Українські військові наголошують: у власній практиці вони зазвичай застосовують одну-дві ракети навіть проти складніших цілей, включно з балістичними.

Як зазначає The Times, за роки повномасштабної війни Україна суттєво вдосконалила свою систему ППО, роблячи ставку на ефективність і раціональне використання ресурсів.

Йдеться не лише про кількість ракет, а й про комплексний підхід – поєднання радянських і західних систем, авіації, РЕБ та перехоплюючих дронів.

З початку вторгнення Україна з бмеженими ресурсами перехопила понад 44 тисячі дронів типу Shahed.

Українські інструктори також звернули увагу на особливості розгортання систем ППО у країнах Перської затоки. За їхніми словами, іноді комплекси працювали в автоматичному режимі, тоді як екіпажі перебували в укритті.

На відміну від цього, українські розрахунки зазвичай ведуть постійний ручний контроль.

Один з офіцерів зізнався, що не розуміє, «чим вони займалися всі ці роки війни», натякаючи на різницю у бойовому досвіді.

Вразливі радари і дорогі втрати

Окремо підкреслюється проблема мобільності. Українські військові регулярно переміщують радіолокаційні системи, щоб уникнути виявлення.

Натомість, за інформацією The Times, деякі радари союзників залишалися на тих самих позиціях місяцями. Це призводило до втрат: зокрема, три дрони Shahed змогли знищити дорогі системи, серед яких радар раннього попередження AN/FPS-132 radar вартістю близько $1 млрд.

Ще одна проблема – координація. Повідомляється про інцидент на початку березня, коли винищувачі F-15E Strike Eagle були збиті союзною ППО в Кувейті. Українські військові вважають, що таких ситуацій можна було уникнути за кращої взаємодії систем.

Український досвід як новий стандарт

Аналітики, зокрема з Royal United Services Institute, відзначають: Україна стала одним із світових лідерів у сфері управління ППО, особливо в умовах реальних бойових дій.

Український підхід базується на трьох ключових принципах:
– економічність перехоплення
– мобільність систем
– інтеграція різних технологій

Саме ці напрацювання можуть бути корисними для США та їхніх союзників, особливо на тлі зростання загроз від дешевих дронів.

Паралельно США розвивають власні програми, зокрема масштабний проєкт Drone Dominance вартістю $1 млрд, який передбачає виробництво понад 200 тисяч безпілотників.

Водночас у Пентагоні вже визнають: Україна встановила своєрідний стандарт у використанні дешевих і ефективних рішень на полі бою.

Читайте також: Українські дрони – новий “козир”: що пишуть ЗМІ про війну та Близький Схід

фото: Shutterstock

Лондон – новий Голлівуд: які фільми та серіали зараз знімають у столиці

Поки Лос-Анджелес поступово втрачає темпи виробництва, британська столиця переживає справжній бум: тут одночасно знімають десятки проєктів – від блокбастерів до серіалів стримінг-гігантів, пише The Standart.

Лондон дедалі частіше називають новим центром світового кіно – і це вже не просто гучні заголовки. Поки Голлівуд стикається зі спадом виробництва, британська столиця переживає справжній бум: десятки знімальних груп щодня працюють на вулицях міста, а мільярдні інвестиції змінюють баланс сил у кіноіндустрії.

У 2025 році кількість зйомок у Лондоні майже зрівнялася з Лос-Анджелесом. За даними Британського інституту кіно (BFI), лише за рік у виробництво фільмів і серіалів у Великій Британії вклали близько £6,5 млрд. А за останні п’ять років інвестиції в лондонську кіноіндустрію сягнули £10 млрд.

Експерти зазначають, що в середньому щодня у місті працюють близько 25–30 знімальних команд. Це створює не лише ажіотаж, а й стабільну роботу для тисяч спеціалістів.

Що зараз знімають у Лондоні

Саме зараз у столиці Британії зосереджено чимало гучних кінопроєктів і серіалів, які формують новий статус міста як світового кіномайданчика.

Серед найпомітніших:

– серія фільмів про The Beatles від Сема Мендеса
– нова екранізація «Хронік Нарнії: Чарівник небожа» режисерки Грети Гервіг
– блокбастер «Avengers: Doomsday»
– серіал «Володар перснів: Персні влади»
– новий серіал про Tomb Raider від Фібі Воллер-Брідж

А трохи раніше в Лондоні знімали музичний фільм Charli XCX «The Moment», і сама співачка визнавала: інше місто виглядало б «неавтентично».

Чому саме Лондон

Фахівці індустрії пояснюють цей тренд кількома факторами. По-перше, у Великій Британії сформована одна з найсильніших у світі команд технічних спеціалістів – від операторів до VFX-експертів.

По-друге, тут працюють студії світового рівня – Pinewood, Shepperton, Ealing, а також нові комплекси на кшталт Shinfield. Саме там нещодавно завершили зйомки нового фільму зі всесвіту Star Wars.

Кінематографісти зазначають, що Лондон поєднує багату історію кіно з сучасними технологіями, що робить його привабливим для режисерів різних поколінь.

Значну частину ринку формують американські гіганти – Netflix, Amazon, Apple і Disney. За оцінками BFI, близько 65% усіх витрат на виробництво в Британії забезпечують саме вони.

Netflix інвестував у британську індустрію близько $6 млрд за останні чотири роки, а Amazon активно розширює студійні потужності та отримав контроль над франшизою James Bond після купівлі MGM.

Це означає, що Лондон став ключовою базою для глобальних стримінгових проєктів.

Голлівуд втрачає позиції

На тлі цього в США фіксують спад: у 2025 році в Лос-Анджелесі зняли лише 83 проєкти – на чверть менше, ніж роком раніше. Американські медіа вже називають Лондон «новим Голлівудом».

Частина акторів і продюсерів також переїжджає до Британії. Серед них – Джордж Лукас, Раян Рейнольдс і Блейк Лайвлі, а також інші представники індустрії.

Попри стрімке зростання, експерти застерігають: більшість грошей у галузі все ще контролюється Голлівудом. Саме там ухвалюють ключові бізнес-рішення, тоді як Лондон часто виступає майданчиком для реалізації проєктів.

Крім того, наплив великих бюджетів підвищує вартість виробництва, що ускладнює життя незалежним британським студіям.

Аналітики вважають, що майбутнє британської кіноіндустрії залежить від балансу між іноземними інвестиціями та підтримкою локального виробництва.

Читайте також: Де знімали 4 сезон “Бріджертонів”: реальні локації в Англії

фото: Shutterstock

Найкращі лікарні Британії: хто увійшов до світового рейтингу

За даними міжнародного рейтингу, який щороку публікують журнал Newsweek та аналітична платформа Statista, одразу 10 лікарень UK потрапили до рейтингу найкращих у світі.

Більшість із них зосереджені у Лондоні — одразу сім медзакладів. Розповідаємо, які лікарні потрапии до світового топу та чому їх визнають найкращими.

Аналітики оцінили понад 2 500 лікарень у 32 країнах. При складанні рейтингу враховували відгуки пацієнтів, оцінки лікарів і медичного персоналу.

  • St Thomas’ Hospital(29 місце)

Один із найвідоміших медичних центрів Лондона, розташований поруч із парламентом. Лікарня відзначається сильними позиціями у кардіології, неонатології та інтенсивній терапії. Тут активно впроваджують інноваційні методи лікування і проводять наукові дослідження світового рівня. Високі оцінки отримує також за якість догляду за пацієнтами.

  • Guy’s Hospital (81 місце)

Входить до складу одного з найбільших медичних об’єднань у Британії. Відомий своїми спеціалізаціями у стоматології, онкології та трансплантології. Має сучасну інфраструктуру та активно співпрацює з науковими установами. Високий рівень експертизи забезпечують досвідчені фахівці.

  • University College Hospital (84 місце)

Цей медзаклад є одним із провідних університетських госпіталів країни. Сильний у галузях неврології, онкології та хірургії. Відзначається сучасним обладнанням і тісним зв’язком із науковими дослідженнями. Лікарня також має репутацію центру інноваційної медицини.

  • St Bartholomew’s Hospital (99 місце)

Найстаріша лікарня Лондона з багатовіковою історією. Сьогодні вона є одним із ключових центрів кардіології у Великій Британії. Поєднує традиції та сучасні технології лікування. Високо оцінюється за складні операції та спеціалізовану допомогу.

  • Chelsea and Westminster Hospital (172 місце)

Сучасний багатопрофільний медичний центр із сильними позиціями у педіатрії та акушерстві. Відомий якісним обслуговуванням пацієнтів і комфортними умовами. Лікарня активно розвиває амбулаторні послуги. Має хорошу репутацію серед місцевих жителів.

  • St Mary’s Hospital (219 місце)

Один із ключових навчальних госпіталів Лондона. Відомий досягненнями у хірургії та інфекційній медицині. Саме тут у минулому були зроблені важливі наукові відкриття. Лікарня залишається важливим центром підготовки медиків.

  • London Bridge Hospital (226 місце)

Приватний медичний заклад, який спеціалізується на кардіології, ортопедії та онкології. Відзначається високим рівнем сервісу та сучасним обладнанням. Часто обслуговує міжнародних пацієнтів. Сильна сторона — індивідуальний підхід до лікування.

  • The Royal London Hospital (233 місце)

Один із найбільших травматологічних центрів у країні. Відомий своєю роботою у сфері невідкладної допомоги та складних операцій. Обслуговує велику кількість пацієнтів щороку. Має сучасну інфраструктуру та потужну команду лікарів.

Лікарні поза Лондоном

Окрім лондонських медзакладів, до списку також увійшли великі лікарні з інших міст:

  • Queen Elizabeth Hospital, Бірмінгем (177 місце)

Один із провідних центрів трансплантології та військової медицини у Великій Британії. Відомий лікуванням складних травм і хронічних захворювань. Має тісні зв’язки з університетом Бірмінгема. Високо оцінюється за клінічні результати.

  • Addenbrooke’s Hospital, Кембридж (179 місце)

Частина одного з найсильніших медичних кампусів Європи. Спеціалізується на онкології, неврології та трансплантації органів. Лікарня активно залучена до наукових досліджень і клінічних випробувань. Відома високим рівнем інновацій.

  • John Radcliffe Hospital, Оксфорд (183 місце)

Головний навчальний госпіталь Оксфорда. Сильний у нейрохірургії, кардіології та інтенсивній терапії. Відомий високими стандартами лікування та досліджень. Є важливим центром підготовки лікарів і розвитку медицини.

Паралельно укладачі представили і національний рейтинг, що охоплює 132 британські лікарні. У його нижній частині опинилися медзаклади в Банбері, Маклсфілді та Північному Даремі.

Хто у світових лідерах

Найбільше лікарень у топ-250 мають США — 41 заклад. Американські клініки також домінують у першій десятці: одразу чотири позиції.

Найкращою лікарнею світу визнано Mayo Clinic у Рочестері (штат Міннесота). До топ-10 також увійшли медзаклади з Канади, Швеції, Ізраїлю, Німеччини, Швейцарії та Сінгапуру.

Читайте також: Без GP: які медичні послуги в Британії доступні просто в аптеці

фото: Cryptographer / Shutterstock

Як працює нова суботня школа для українських дітей у Брістолі

У місті Брістоль та сусідньому Південному Глостерширі відкрили нову суботню школу для українських дітей.

Як повідомляє ВВС, її організувала благодійна ініціатива Ukraine Aid and Welfare, яка проводить заняття з української мови, літератури, історії та географії.

До навчання вже долучилися близько 40 дітей віком від 5 до 14 років. Заняття проходять у центрі St Michael’s у районі Сток Гіффорд, а частково фінансуються місцевою радою.

“Відчуття ідентичності”: чому це важливо

Викладачка Софія Білявська, яка сама переїхала до Британії у 2022 році, пояснює, що для дітей адаптація за кордоном часто є непростою.

За її словами, українська спільнота стає для них опорою — місцем, куди можна повернутися, щоб відчути себе “своїм”. Саме це, додає вона, допомагає дітям ставати впевненішими.

Також у школі звертають увагу на майбутнє: якщо діти повернуться в Україну, знання мови та культури дозволить їм легше інтегруватися в суспільство.

Ідея створення школи виникла після того, як стало зрозуміло: частина дітей, які виїхали до Британії через війну, не встигли повноцінно вивчити українську мову. Через це їм складно спілкуватися навіть із рідними в Україні.

Батьки підтверджують цю проблему. Один із них зазначає, що хоче, аби його дитина не лише знала мову, а й розуміла українську культуру та своє походження.

Інша мама додає, що її донька іноді забуває українські слова і навіть перепитує, якою мовою до неї звертаються. Для родини важливо зберегти пам’ять про дім і своє коріння.

Спільнота, яка об’єднує

У школі наголошують: заняття дають дітям не лише знання, а й можливість спілкуватися з однолітками, які мають схожий досвід. Це допомагає формувати відчуття приналежності та зміцнює зв’язок між родинами.

Викладачка підкреслює, що багато учнів або народилися в Україні, або мають українське коріння — і саме такі зустрічі дозволяють їм краще зрозуміти себе.

Організатори зазначають, що програма навчання отримала погодження Міністерства освіти і науки України.

Засновниця ініціативи Антоніна Гребенюк наголошує: збереження мови, культури та національної ідентичності є ключовим завданням для українців за кордоном. На її думку, саме такі освітні проєкти допомагають це зробити.

Читайте також: МОН офіційно визнало 11 українських шкіл у Британії: список

фото: Photobac / Shutterstock

Коли фантастика стає пророцтвом: чому “Цивілізація статусу” досі актуальна

Світ давно слухає книги. Це не добре і не погано. Це факт. Плюс в інтелектуальний розвиток суспільства. Ті, кому читати не круто, або лінь, ховаючись від жахливого світу навколо, або тікаючи від нудьги, виправдано можуть заховатися від усіх і уся в навушниках.

Перша прочитана мною, точніше прослухана онлайн, аудіокнига “Цивілізація статусу” Роберта Шеклі. Виявилось, що все куди краще, ніж диктували упередження, і читання-слухання принесло добрячу порцію задоволення. Виконуючи просту монотонну фізичну роботу, я слухала фантастику і насолоджуватися процесом як фізичним, так і духовним.

Щодо змісту книги, тут повністю мій стиль — утопія, антиутопія, футуристика, космос, і водночас щось нове для вух і думок. Мабуть, це не та книжка, про яку я пам’ятатиму все життя. Не та, яку берегтиму у своїй бібліотеці попри всі негаразди, але я вдячна її історії за добре проведений час.

Головний персонаж прописаний добре, я могла за ним слідкувати і розуміти. Сюжет закручений та сміливий. Проза і жорстокість життя обіграні майже ідеально. В мене виникала іронічна усмішка неодноразово, настільки мене тішили прообрази допоміжних героїв — це такий тонкий погляд в дзеркало сьогодення, що хотілося сказати “браво”.

Для мене це одна з тих книг, в якій є щось геніально випереджаюче свій час.

Але, гадаю, не для автора. Якщо я права, то Роберт Шеклі чітко бачив можливий розвиток людства, як і всі, хто здатен піднятися над ситуаціями, подіями, світом. Для нього напрям розвитку суспільства був зрозумілим. І, скоріш за все, його з’їдало з середини відчуття жаху та розпачу, що інші не бачать і не відчувають.

Щодо читання, точніше слухання, то більш ніж половину я прослухала за один день, без перерви, за монотонною фізичною роботою й отримала неймовірне задоволення. Решту — в два захОди. Моє захоплення зменшувалось під завершення книги. Якщо в перші частині я взагалі бачила текст і сюжет ідеальними, то в другій уже помічала огріхи й це мене дивувало — хід подій був набагато сильнішим, ніж їх завершення. Але, можливо, тут зіграли роль обставини й умови при яких я слухала текст. Тому, не повторюйте моїх помилок, те, як ви слухайте, читаєте, з яким настроєм, зовнішнім антуражем, впливає на сприйняття змісту і сенсу написаного.

В “Цивілізації статусу” чимало посилів до сьогодення, хоча написана книжка в 1960 р.

Недаремно кажуть, що письменники-фантасти свого роду пророки. Писати фантастику — це бачити світ, який ще не настав, але який не може не настати.

Віталій Портніков в інтерв’ю “Читомо”, згадував, що публіцисти — це якраз ті люди, що здатні поглянути на світ з вершини висоти й оцінити побачене з об’ємного простору, передбачити що буде в майбутньому. Він вважає, що “Публіцистика потребує не тільки репортажного, але й осяжного погляду на життя, уміння дивитися на життя глобально, уміння піднятися над життям. Журналістика – це, як правило, професія людини, яка знаходиться на бруківці серед перехожих, а публіцистика потребує піднятися на 25 поверх і погляду згори. Подивитися на процеси з історичної точки зору, подивитися на життя з точки зору того, як воно буде складатися десятиріччями”.

Я веду до того, що фантасти — свого роду публіцисти. Дуже талановиті, далекоглядні та сміливі. Ті, хто здатен оформити своє бачення-передбачення майбутнього в дуже тонку іронію, аналогію, метафору або іншу форму художнього прикриття. Здається, Роберт Шеклі один із таких геніальних фантастів-публіцистів.

Тож, “Цивілізація статусу” сподобається читачам і читачкам, які любить фантастику, антиутопію та історії про космос; цікаво буде і тим, хто шукає хорошу історію, зосереджену на окремій особистості, що бореться проти системи, або стала її жертвою.

Попри світобачення, жанрові уподобання і настрої різних читачів “Цивілізація статусу” вартує бути прочитаною, або почутою. Загальний розвиток і широке світобачення, пам’ятаєте…

Авторка: Світлана Кучпилюк

Читайте також: Чому та кому варто прочитати роман «По той бік сонця» Ксенії Фукс

Публікації в рубриці “Блоги” відображують винятково точку зору автора. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. 

фото: Shutterstock

Translate »