Як спілкуватися з військовими, які повернулися з фронту. Які запитання можуть викликати агресію, як розмовляти, щоб звичайні запитання не звучали різко та як правильно просити вибачення, якщо запитання виявилося не коректним, розповів в ефірі Українського радіо військовий психолог Павло Славинський.
Як зустрічати військового, який повернувся з передової
Я сказав би, що треба зустрічати військового, як звичайну людину. Потрібно чесно, відкрито, без якихось “підводних каменів” з ним говорити. Тут дуже важливий аспект – це не маргіналізувати, тобто не виводити військових в якусь окрему категорію. Коли людина довгий час перебуває в стані зміненої психіки, вона дуже чутлива до будь-яких перемін. І коли військовий повертається до своєї родини, до своєї дружини, дитини, якихось родичів, він чітко відчуває на собі якісь зміни в поведінці. І це дуже насторожує, тому що півроку, рік тому ти спілкувався з родичами одним чином, а потім ти повертаєшся, і вони ведуть себе якось по-іншому. Причому чутливість підвищена, і ти чітко розумієш, що щось тут не те. І це насторожує, і в цьому відбувається деякий напряг у відносинах.
Тому, найперше, це щиро і відкрито розмовляти. Навіть якщо у вас є щось сказати, скажіть.
Єдине, не задавати дурних питань: скількох ти вбив, і чим ти займаєшся.
Як рідним готуватися до зустрічі з військовим
Коли військові повертаються з фронту, їм важливо адаптуватися до мирного життя. Цей процес може бути складним, адже вони пережили багато стресу і травм.
Важливо дати їм час і простір, щоб вони могли звикнути до нового середовища. Не варто тиснути на них або змушувати робити те, чого вони не хочуть.
Найкраще, що ви можете зробити, – це просто бути поруч і дати їм знати, що ви їх підтримуєте. Ви можете запропонувати їм допомогу з повсякденними справами або просто поговорити з ними.
Психолог дає кілька порад, як допомогти військовим адаптуватися до мирного життя:
- Не робіть нічого незвичайного. Залишайте все максимально буденним і таким, як воно було до того.
- Якщо у військового є травма, яка заважає йому жити нормальним життям, не ігноруйте це. Допоможіть йому знайти фахівця, який допоможе йому впоратися з травмою.
- Не змушуйте військового говорити про те, що він не хоче говорити. Він сам вирішить, коли буде готовий поділитися своїми переживаннями.
- Будьте терплячими і уважними. Адаптація до мирного життя може зайняти багато часу.
- Запропонуйте їм допомогу з повсякденними справами. Це може бути що завгодно: від приготування їжі до прибирання в будинку.
- Просто будьте поруч і дайте їм знати, що ви їх підтримуєте. Це найважливіше, що ви можете зробити.
Пам’ятайте, що кожен військовий має свій унікальний досвід. Те, що підходить одному, може не підходити іншому. Тому важливо бути чуйним і уважним до потреб кожної людини.
Коли військовий повертається додому, важливо допомогти йому адаптуватися до мирного життя.
Разом з сім’єю можна ходити в парк, на виставки, в музеї, на концерти. Подорожуйте, навіть якщо це просто поїздка на дачу. Запрошуйте гостей, але мінімізуйте вживання алкоголю. Зосередьтеся на спілкуванні.
Діти – це опора для військового. Більше часу ними на ігри та спілкування. Не варто боятися звертатися за допомогою до психолога разом з бійцем.
Важливо бути чуйним і уважним до потреб людини, яка повернулася з війни. Ваша любов і підтримка допоможуть їй знову відчути себе щасливою.
Чи варто говорити про здоров’я військового
Людина скаже, що в неї болить. Тут головне не лізти з питаннями, а вміти слухати. В психотерапії є таке поняття, як активне слухання.
Можливо навіть краще кілька годин просидіти мовчки, не задавати запитань, не лізти “в душу”, не розпитувати. Коли людина буде готова, вона сама розкаже, що в неї болить, що їй потрібно.
Якщо військовий говорячи побачить, що вам байдуже на його запитання, він ніколи не скаже, що в щось болить, навіть якщо ти будеш мене розпитувати. І навпаки, це буде викликати агресію і непорозуміння. Тому потрібно не лізти з дурними питаннями. Краще помовчати, обняти, щось робити разом, кудись ходити, їсти разом, йти поряд. Це найкраще, що може бути.
Звичайно, спілкування з військовими, які повернулися з фронту, має свої особливості. Важливо розуміти, що військові та цивільні люди можуть по-різному розуміти одні й ті ж слова.
Наприклад, коли ви питаєте у військового: “Павло, як у тебе здоров’я?”, він може сприймати це не як щиру турботу, а як спробу з’ясувати, чи здатен він далі виконувати свою роботу. Тому відповідь може бути не дуже оптимістичною. Звичайно, коли дружина запитує у чоловіка, чи добре він харчується, чи не треба йому пити вітаміни або як він спить, це зовсім інша ситуація. Це питання близької людини, яка щиро піклується про його здоров’я.А ось коли знайомий на вечірці починає розпитувати про те, скільки хвороб військовий переніс в окопах, чи була у нього чесотка або окопні вши, то це вже зовсім інший рівень спілкування.
Як розмовляти з військовими, щоб звичайні запитання не звучали різко?
Будь-які запитання звучать різко, тому що взагалі відносини у військовому середовищі, вони дуже різкі, дуже конкретні. Тому що це команди, які треба виконати? Тут більше чуєш не ті слова, які звучать, а ті інтонації, ті настрої, підтексти, інтерпретації, контексти. І тому будь-яке запитання, воно взагалі звучить різко, тому що відповідь така, на що ти лізеш до мене в душу? Ти хочеш до мене допомогти, чи тобі цікаво? А якщо цікаво, для чого воно тобі треба? Зайди “в мою шкуру” і відчуй. Поїхали на Бахмут і дізнайся.
Запитання, які можуть викликати агресію у військового
Психолог каже, дурне запитання, яке я чув, це коли це все закінчиться, коли перемога.
Запитання коли це все закінчиться, військовий чує, скільки нам ще треба загинути, скільки ми маємо поховати своїх побратимів, для того, щоб ви перестали відчувати почуття провини за те, що ви не приймаєте участь в цьому.
І коли людина запитує військового, коли це все закінчиться, це звучить так, коли ви вже, нарешті, всіх повбиваєте. І в цьому є претензія. І починається тоді: коли ти останній раз донатив, за кого ти голосував. Коли звучить запитання про те, коли буде перемога, то військові чітко розуміють, що за перемогу ми платимо дуже високу ціну.
Як правильно вибачитися, якщо запитання викликало агресію
Коли ви вибачаєтеся перед військовими, і кажете: “Вибач мене, що я щось не так сказав”. Це звучить приблизно так: “Вибач мене за те, що я не знаю”. Але через конкретність військових, звичайно, можна отримати відповідь: “Ти хоч розумієш, за що ти просиш вибачення?”. То якщо вже ми говоримо про вибач мене, то краще говорити, що вибач мене за те, що я тебе не розумію. Я, чесно, хочу тебе розуміти, хочу підтримати, хочу бути дотичним, але я не розумію через те, що я цивільний, а ти військовий. І це сприймається. Тому що найголовніше – це бути чесним і відвертим.
У військових дуже сильно, як і у дітей, підвищене інтуїтивне відчуття правди-неправди.
Тобто, якщо людина нещира, то це відчувається дуже сильно. На війні, на полі бою, там нема місця нещирості.
Чи варто робити сюрпризи при зустрічі з військовим
Це завжди приємно. Але із сюрпризами треба бути обережно, щоб не налякати. Не треба, щоб було гучно. Але сюрпризи і святкування – це зазвичай класно.
Найголовніше – це щирість і турбота.Не намагайтеся залякати або шокувати військового. Сюрприз має бути знаком твоєї любові та підтримки.
Читайте також, 5 книг про війну в Україні, які написали військові.
