Для нього Україна стала не просто місцем служби, а другою домівкою. Американець Шон Фуллер, який ще у 2018 році приїхав до нашої країни через російську агресію, пройшов найгарячіші ділянки фронту, пережив важкі поранення, ампутацію руки та десятки годин під ворожими обстрілами, розповідає 24 канал.
Попри це, він переконаний: його місце – саме тут, в Україні. Доброволець зі США розповів про шлях від рішення вступити до ЗСУ до боїв під Маріуполем, Авдіївкою і Кринками, а також пояснив, чому вважає Україну символом свободи.
Приїхав до України через боротьбу за свободу
Шон Фуллер розповів, що до 2018 року ніколи не був в Україні. Про війну на Донбасі він дізнався через знайомих у соціальних мережах, які розповіли йому про боротьбу українців проти російської агресії. Побачивши, як українці чинять опір і відстоюють свою незалежність, він вирішив особисто долучитися до захисту країни. За його словами, саме прагнення українців до свободи стало головним мотивом для такого рішення: “Україна насправді активно захищалася, робила те, що вважала правильним, і боролася за свободу”.
Він переконаний, що захищати свободу потрібно не лише тоді, коли загроза стосується особисто тебе:
“Спочатку вони приходять за одними, потім за іншими, а коли приходять за тобою – уже нікого не залишається”.
Як рідні сприйняли рішення воювати за Україну
Близькі американця по-різному відреагували на його рішення. Друзі підтримали його намір і навіть допомогли організувати поїздку до України. Каже, мати спочатку не повірила, що син дійсно перебуває в зоні бойових дій.
“Коли я нарешті зателефонував їй, вона спочатку не повірила і перепитала, чи це жарт, але я переконав її в серйозності своїх намірів. І хоча спочатку вона не могла в це повірити, зрештою прийняла моє рішення”, – згадує боєць.
Батько ж, за його словами, не був здивований таким вибором, оскільки завжди знав характер сина.
“Я належу до тих людей, які вважають за краще діяти, а не займатися офісною роботою”, – пояснив доброволець.
Бої під Авдіївкою та важке поранення
Початок повномасштабного вторгнення американець зустрів у Києві, куди саме приїхав у 10-денну відпустку, щоб оновити свій паспорт та розв’язати деякі питання.
“Мені подзвонили та сказали, що завтра я мушу повернутися на передову…. Зрештою ми отримали наказ повертатися до Маріуполя, оскільки місто опинилося в оточенні, і нам потрібно було посилити його оборону… У результаті нас оточили, а я отримав поранення від уламків танкового снаряда”.
Одним із найнебезпечніших епізодів його служби стали бої неподалік Авдіївки. Там українські військові щодня відбивали атаки російських сил, а дистанція між противниками іноді скорочувалася до кількох десятків метрів.
“Мені довелося перезаряджати автомат, бо я відстріляв майже сім магазинів, а вони були на відстані 40 метрів. Я хотів приберегти один магазин на випадок бою в окопі”, – розповів він.
Саме в цей момент поруч вибухнула граната. Уламки влучили в каску та серйозно травмували око.
“Уламки влучили мені в каску. Вони пошкодили око, після чого мені зробили операцію. Я оплатив її з власної кишені, бо в армії не було лікарів для такої процедури”, – зазначив боєць.
Після лікування він повернувся до служби та продовжив виконувати бойові завдання.
Найважчий бій – під Кринками
Пізніше його підрозділ брав участь у десантних операціях на Херсонщині. Саме під час боїв біля Кринок доброволець отримав найважче поранення.
Військові висаджувалися на човнах уночі та закріплювалися на нових позиціях. Увесь район перебував під постійним спостереженням російських дронів, які коригували артилерійські та мінометні удари.
“Весь день вони використовували дрони для розвідки. Вони вислідковували нас і коригували вогонь артилерії. Тому міномети й артилерія били безперервно”, – згадує доброволець.
Під час одного з обстрілів він отримав критичне поранення руки: “Внаслідок артилерійського удару я майже повністю втратив руку. Мене не могли евакуювати близько 10 годин, бо треба було чекати човна, щоб переправитися на інший берег”.
Евакуація під обстрілами та ампутація
Через активність ворожих дронів евакуація вдень була практично неможливою. Пораненим довелося чекати на човен до настання темряви.
“Я втратив руку десь о 10 ранку, тому мені довелося чекати цілий день. Я розумів, що хочу жити, і робив для цього все можливе”, – згадує боєць.
Увесь цей час він намагався залишатися при свідомості та використовував знання з тактичної медицини, щоб дочекатися допомоги. Коли стемніло, група почала відхід на човні під безперервним артилерійським вогнем. Навіть після виходу із зони бойових дій небезпека не зникла.
“FPV майже влучив у швидку і вибив вікно. Я думав, що помру, але водночас у мене залишалося бажання жити”, – розповів доброволець.
У лікарні медики повідомили, що врятувати кисть неможливо. Руку довелося ампутувати. Після операції він проходив лікування та реабілітацію, а нині продовжує відновлюватися.
Чому він залишається в Україні
Попри поранення та роки війни, американець не планує повертатися до США. За цей час він створив сім’ю в Україні, а саму країну називає місцем, де почувається по-справжньому вільним.
“Я патріот України й український націоналіст, хоча я не українець”, – наголосив доброволець.
Він переконаний, що допомагати державі можна не лише зі зброєю в руках. Важливу роль відіграють підтримка економіки, розвиток бізнесу та активна громадянська позиція: “Україна має рухатися вперед, і кожен, хто може щось зробити, повинен це робити”.
До слова, сьогодні в Силах оборони України служать добровольці більш ніж із 50 країн світу. За словами представників підрозділів, інтерес іноземців до служби на боці України не зменшується, а одним із головних інструментів залучення нових добровольців залишаються соціальні мережі та рекомендації тих, хто вже пройшов цей шлях.
Читайте також: Що змушує іноземців ризикувати життям за Україну? Розповідь бійця з Британії
фот: Francesco Sgura / Shutterstock
