Після 11 років життя у США харків’янка Ніна Танцюра вирішила повернутися до України разом із двома маленькими дітьми.
В інтерв’ю ШО ТАМ вона пояснює, чому відмовилася від життя за океаном, як наважилася на переїзд під час війни та чому саме в українському селі відчула справжній спокій.
Як усе починалося: Work and Travel і життя в Америці
У США Ніна вперше потрапила ще студенткою — за програмою Work and Travel. Спершу працювала в готелі, а згодом бралася за будь-яку роботу, яка траплялася: від баристи до прибиральниці.
З часом вона залишилася в Америці, побудувала там життя, але відчуття «свого місця» так і не з’явилося.
«Американська мрія виявилася не моєю».
За її словами, попри можливості, життя у США не давало відчуття глибокого задоволення і внутрішнього спокою.
Поворотним моментом стало усвідомлення, що вона хоче іншого життя — ближчого до природи, простішого і більш осмисленого.
«Ти живеш в умовах постійних рахунків, кредитів. Ти розумієш: якщо перестанеш «крутитися», ти одразу опинишся на вулиці і в тебе не буде шансів на хороше життя….Усі твої зароблені кошти йдуть на житло й продукти — оці маленькі деталі створюють твою реальність.
Це ще одна з причин, чому я давно хотіла повернутися, особливо з дітьми. В Україні реальність зовсім інша — ти можеш мати більше за менші кошти: освіту, медичні послуги, дозвілля».
«Це було правильне рішення»
Повернення в Україну відбулося навесні 2025 року, під час повномасштабної війни, що для багатьох виглядає парадоксально. Але для Ніни це рішення було логічним. Вона пояснює, що в Україні їй легше — через інше відчуття реальності та підтримки.
«Часто емігранти після багатьох років життя в іншій країні відчувають себе чужими і за кордоном, і вдома — у мене цього немає. Удома мені дуже комфортно, навіть попри війну».
Після повернення жінка оселилася у невеликому селі на Полтавщині, де придбала будинок за символічну суму — близько 2000 доларів.
Це рішення стало частиною нового способу життя, більш простого, але водночас наповненого змістом. Замість великого міста чи життя за кордоном вона обрала тишу, природу і можливість самостійно будувати свій простір.
Жінка пригадує, як дорогою до свого нового дому вперше за довгий час відчула внутрішню силу і зв’язок із корінням.
«Ми їдемо через поля до села, їх оруть — безмежні пагорби, чорні квадратики. І саме у цей момент я відчуваю силу — своє коріння. Може, я романтизую, але впевнена — я на своєму місці».
Зізнається: рішення повернутися було не імпульсивним, але й не надто складним — внутрішньо вона давно була готова до змін.
Окрему увагу Ніна приділяє вихованню дітей. Вона переконана, що саме в Україні вони можуть рости в більш зрозумілому культурному середовищі.
Попри всі труднощі, жінка не шкодує про свій вибір і говорить, що відчуває внутрішню гармонію, якої їй бракувало за кордоном.
Читайте також: Повернулась із Канади та готує до IELTS і CELPIP для еміграції: історія українки
фото ілюстративне: Shutterstock
