Три роки тому життя мільйонів українців розділилося на «до» і «після». Повномасштабне вторгнення росії принесло біль, втрати, але й безпрецедентну силу опору. Кіно стало не лише способом зафіксувати історію, а й голосом тих, хто її творить.
Ці фільми – більше, ніж просто кадри на екрані. Вони показують реальність війни без прикрас: боротьбу за свободу, людську стійкість і ціну, яку Україна платить за право бути собою. Дивлячись їх, ви не просто бачите війну – ви її відчуваєте.
Ми не маємо права забувати про те, що сталось 24 лютого 2022 року та весь біль, який несе кожен день цієї жорстокої війни.
Пропонуємо вам п’ятірку важливих фільмів, які повинні побачити всі. Щоб не забувати. Щоб боротись далі.
20 днів у Маріуполі
Стрічка “20 днів у Маріуполі” розповідає про перші тижні бойових дій у Маріуполі Донецької області під час повномасштабного вторгнення росії в Україну 2022 року. Відзняті кадри дивом вціліли – їх провезли через 15 російських блокпостів.
Над фільмом працювали режисер і фотограф Мстислав Чернов, фотограф Євген Малолєтка та продюсерка й журналістка Василіса Степаненко. Вони стали останніми журналістами, які висвітлювали початок знищення росією Маріуполя — за це усі троє отримали Пулітцерівську премію. Фільм завоював велику кількість нагород і головну в світі кінематоргафа -” Оскара“.
“Я хотів би мати змогу обміняти цей “Оскар” на те, щоб росія ніколи не нападала на Україну, ніколи не окуповувала наші міста; щоб росіяни не вбивали десятки тисяч моїх співгромадян України. Я б віддав це, аби вони звільнили всіх заручників, солдатів, які захищали нашу землю, цивільних, які в їхніх тюрмах”, – заявив Мстислав Чернов під час отримання “Оскара”.
Реал
Це потужний документальний твір про правду, війну та реальні події на фронті. Стрічка, знята Олегом Сенцовим, відомим українським режисером і активістом, який після звільнення з російського полону не лише продовжив свою кінематографічну діяльність, але й вирушив на передову, аби на власні очі побачити, усе що відбувається.
Протягом 90 хвилин фільму глядачі бачать (і, скоріше, чують) війну через камеру GoPro, прикріплену до шолома самого Сенцова, який нині служить у СЗУ. У стрічці режисер постійно телефонує між підрозділами та штабом і розмовляє з людьми, які зібралися навколо нього, намагаючись організувати евакуацію солдатів, оскільки російські війська наближаються.
“Для мене особисто це пам’ять про тих, хто загинув. Не тільки під час цього бою, а й в інших. То люди гинуть, і про них забувають. І для мене це спосіб пам’ятати їх”, — зазначав Сенцов.
Ми були рекрутами
“Ми були рекрутами” – це фільм, який розповідає про реалії війни через призму молодого бійця, який проходить свій шлях від початкового етапу служби до участі в реальних бойових діях.
Фільм розкриває характери восьми бійців Третьої окремої штурмової бригади не тільки як професійних військових, але і як людей, філософів, просто хлопців, які мають мрії про сім’ї та мирне життя в своїй країні. Головний оповідач – юний рекрут з позивним «Журналіст», який зміг домовитись відправитись разом з групою професійних штурмовиків та розвідників 3 ОШБр на завдання.
Камінь, ножиці, папір
Короткометражка про перші дні повномасштабної війни в Україні нещодавно здобула одну з найпрестижніших нагород у світі кінематографа — премію BAFTA.
Сюжет фільму розповідає про 18-річного Івана, який живе на Сході України на початку повномасштабного вторгнення росії. Його батько, хірург, рятує поранених військових і цивільних у бункері. Однак усе змінюється, коли російські війська дізнаються про сховище і прагнуть знищити його. Іван, намагаючись захистити рідних та поранених, бере зброю до рук. Це не лише боротьба за життя, але й шлях через моральні дилеми, які відкриваються на війні.
Йди за мною
Короткометражка про унікальну військову рятувальну операцію дронами, яку провели українські військові під час жорстоких боїв на Харківщині влітку 2022 відбулася у січні 2023. Військові 93-ї бригади “Холодний Яр” за допомогою квадрокоптерів урятували сімейну пару цивільних, які випадково заїхали на своєму авто до ворожих позицій і потрапили під шквальний обстріл росіян.
“Фільм “Йди за мною” короткий — всього тридцять хвилин, але такої напруги, що закарбовується в пам’яті надовго. Ми наче запрошуємо світ йти за нашою сміливістю”, — говорить режисер Любомир Левицький.
Раніше ми писали про 3 фільми про війну в Україні, від яких мурахи по шкірі.