Українці за кордоном часто стають «більшими українцями», намагаючись зберегти зв’язки з Батьківщиною, та навіть схильні створювати ідеалізовану версію «батьківщини». А ще відчувають більшу дистанцію не з місцевими, а з новоприбулими з власної країни.
Про кілька феноменів еміграції розповідає психологиня Олена Любченко у своєму блозі. Далі – текст без змін.
Дещо із психології емігрантів, згідно з дослідженнями:
«Відкладене дорослішання дітей»: у другому поколінні емігрантів часто описують ефект, коли підлітки відтягують автономність, бо стають перекладачами та «провідниками» для батьків.
Доведено, що діти пристосовуються та соціалізуються швидше, тому часто допомагають попередньому поколінню.
«Затримка смутку»: багато емігрантів відчувають сум за домом не одразу, а через кілька років, коли минає первинна ейфорія новизни. Дуже багато з цим зараз працюю.
Феномен «іншого чужинця»: дослідження показують, що емігранти часто відчувають більшу дистанцію не з місцевими, а з новими приїжджими з власної країни (конкуренція, «не такі, як ми», заздрість, страхи).
«Соціальна інверсія»: у новій країні професіонали з високим статусом (лікарі, викладачі, топпосадовці) можуть працювати на низькокваліфікованій роботі, і це змінює не лише статус, а й самооцінку.
Украй болюча штука, про яку теж із собою доводиться домовлятися.
«Фантомні запахи дому»: багато людей описують, що в новій країні час від часу відчувають запахи, яких фізично там бути не може (наприклад, рідної кухні чи вулиці). Оце дивне. Наче перебуваєш в іншому часі та місті одномоментно.
«Перевинайдена ідентичність»: емігранти стають більш «своїми» у культурі, яку залишили. Наприклад, українці за кордоном ушановують більше традицій, ніж удома. Дійсно починаю таке помічати й розумію, чому так відбувається.
«Діаспорна ностальгія за тим, чого не було»: спільноти створюють ідеалізовану версію «батьківщини», яка насправді ніколи такою не існувала. Теж є таке у різних колах емігрантів.
«Мова змішування» (translanguaging): емігранти починають говорити гібридною мовою, постійно перемикаються з рідної на нову чи іншу іноземну, причому навіть у середині одного речення.
Не переймайтеся. Це нормально.
Публікації в рубриці “Блоги” відображують винятково точку зору автора. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди.
Читайте також: Потрібен психолог, але немає грошей? 5 платформ з безоплатною допомогою
фото: Freepik
