Зима чи не найбагатша пора на свята. В народі навіть говорять: «Зима прийшла і празничків привела». Одне з очікуваних свят – Новий рік. Зараз більшість святкує його у ніч з 31 грудня на 1 січня. Однак, так було не завжди. Свята українців супроводжуються ще й низкою обрядів.
То як святкувати Новий рік? Які традиції були раніше та які страви мають бути на новорічному столі, щоб навіть будучи далеко від дому, відчути смак українських свят? «Platform of Ukraine» поговорили про це з етнологинею, кандидаткою історичних наук, Настею Кривенко.
Якою була дата Нового року
Українці не завжди святкували Новий рік 1 січня. І, як зазначено в джерелах,історично ще в часи Київської Русі та Середньовіччя і ще навіть раніше відзначення і зустріч Нового року припадала на початок весни. Зараз це переважно датують 1 березня, зазначає експертка.
«Навіть щедрівки, які традиційно співають, теж мають в своєму змісті такі елементи початку весни. Наприклад, «Прилетіла ластівонька» або «Ой сивая зозуленька». Наші предки залежали від погоди, зміни сезону і коли відроджувалася природа, пробуджувалася всі рослини — наставала весна, тоді вони і зустрічали Новий рік. В давнину так починали новий господарський сезон, значення якого було величезним», — розповідає Настя Кривенко.
Як сталося, що ми святкуємо Новий рік 1 січня, адже було 1 березня?
Етноголиня пояснює, що спочатку церква ухвалила, що Новий рік буде 1 вересня. А згодом святкувати 1 січня та ставити ялинку почали українські території, які входили до Російської імперії. Дату запровадив Петро І, це було на межі 17-18 столітть. За словами експертки, календарі були різні, західна Європа жила за григоріанським, а Російська імперія за юліанськими. Тому і було 13 днів відмінності хоча святкували, нібито одну дату — 1 січня, але ці дні відрізнялися.
«Коли почали збігатися? Це вже був 1918 рік, коли більшовики прийшли до влади і змінили календар на григоріанський. Таким чином, виник Старий Новий рік, оскільки церква не прийняла перехід на григоріанський календар і 13 січня як і раніше залишились традиції святкування, ніби за старим стилем», каже співрозмовниця.
Як пояснює Настя Кривенко, зараз ми календар ніби повернули назад фактично і внаслідок цього традиції старого Нового року переносяться на два тижні вперед. Але про те, що це свято має велике значення свідчить взагалі його збереженість, вважає фахівчиня.
Якими були традиції Нового року
Загадування бажань та ворожіння
З давніх часів говорили про магію першого дня і ми досі віримо в це – як Новий рік зустрінеш так його й проведеш. І для наших предків це було чітке повір’я. «Варто було в перший день Нового року дотриматись усіх правил, аби увесь наступний рік був у достатку та щасливий. Давні українці вірили, якщо не дотримуватись якихось звичаїв, це може розгнівати померлих предків та негативно вплинути на життя людини, а цілий рік буде невдалим», – розповідає Настя Кривенко. Також вона додає, що три свята – Різдво, Новий рік та Водохреще були пов’язані між собою. Якщо говорити про традиції, то вони повторювалися на ці свята.
«Зараз українці на Новий рік загадують бажання – пишуть на пепері або ж навіть спалюють його, випивають разом із шампанським. Але це не є українська традиція, наші предки цього не робили. І це пов’язано було з тим,що більшість пращурів були фаталістами, тобто вони вважали, що доля людини визначена на перед вищими силами, а ми можемо лише дізнатися її або зробити її кращою. Але лише таким чином, щоб задобрити померлих предків – давати милостиню та дотримуватися усіх традицій і тоді всі вищі й потойбічні сили, померлі й Бог будуть сприяти тому, що люди будуть жити щасливо. А основні бажання були, щоб всі були здорові, жили щасливо, був багатий урожай, приплід худоби й щоб у сім’ ї теж було поповнення», – каже етноголиня.
Саме тому на Новий рік було ворожіння. Одне з яких, розповідаєспіврозмовниця, запалювали свічку і дивились у який бік піде дим. Якщо до дверей – це означало, що хтось з сім’ї піде або помре або кудись виїде, а якщо до печі, то навпаки буде поповнення. Також господиня з печі могла витягати вуглики і, наприклад, позначали, що один вулик – це буде картопля,наступний пшениця, гречка або інші господарські культури, яка вуглинка перша зітлівала того буде добрий урожай. Так само могли й позначати людей на вугликах – якщо швидко зітлівала – буде все добре, а якщо погано – це долиха з людиною чи хвороби. Ворожили і на заміжжя: дівчата могли повторювати ті самі, що на Андрія або на Різдво. Наприклад, виходили на поріг, cтукали ложками й слухали звідки буде гавкіт собак – звідти й буде наречений.
«В Україні є подвір’я. Кажуть, що тварини в ночі на Новий рік розмовляють.Мені часто розповідали таку легенду: один чоловік підслухав під дверима у хліві як його воли розмовляли. Один говорив до другого, що треба добре наїстися і добре відіспатися, бо завтра буде важкий день, будуть везти їхньогогосподаря на похорон. І дійсно, кажуть, що цей чоловік це почув і вночі помер. А тоді померлого везли якраз воли до могили», – розповідає Настя.
Прикрашання ялинки та Дід Мороз
Існує стереотип, що Діда Мороза вигадали в сталінські часи, але насправді цей персонаж виник десь всередині 19 століття.. Зима зараз, особливо для дітей сприймається, як радісна пора, а раніше це був такий період дуже небезпечний й темний, який треба пережити.
«Зараз в нас авторитет Діда Мороза, як суто радянського російського, якийзараз залишається способом пропаганди для дітей в Україні відходить в минуле. Але в нас пов’язана історія, що переважно в західній Україні є культ Святого Миколая, де він дарує дітям подарунки, то в інших частинах України переважно дарував Дід Мороз на Новий рік. І зараз кажуть фольклористи й антропологи, що є потреба в українському суспільстві створити аналог Діда Мороза, бо святий Миколай не дуже підходить. Він приходить 6 грудня, це дуже далеко до Нового року, а подарунки потрібні й на це свято, тому, можливо, виникне якийсь інший персонаж в Україні», – ділиться експертка.
Настя Кривенко переконана, що все ж необхідно популяризувати Святого Миколая. «Бо він наш і в українській традиції його називають навіть другим після Бога. Колись казали, якщо Бог помре, то Миколай буде замість нього», — зазначає етнологиня.
Авторка: Оксана Середюк
