Що може дати нам відчуття опори у світі, де щодня доводиться жити на межі? Для когось це музика чи кіно, а для українців – ще й література, яка в останні роки стала свідченням війни, пошуків себе та пам’яті.
У 2025 році українські письменники подарували читачам низку книг, що вже встигли стати знаковими. Вони про кохання і втрати, про повернення додому і про фронт, про пам’ять, яка не зникає, і про життя, яке триває.
Ірена Карпа – «Він повертається в неділю»
Роман Карпи – це історія про сучасну жінку, яка балансує між особистим життям і кар’єрою, намагаючись зрозуміти себе та своє щастя. У сюжет вплітаються історії Віри – архітекторки з Парижа, Атрея – ветерана, що залишає Амстердам заради фронту, та школярки Матільди з Бургундії, яка зустрічає загадкового гостя. Герої шукають правду і любов, втрачають і знаходять себе у світі, що змінюється на очах.
Максим «Далі» Кривцов – «На мінному полі пам’яті»
Поет, фотограф і воїн Максим Кривцов залишив тексти, які стали літописом його життя та служби. У книзі зібрані щоденникові записи, вірші, есеї та фотографії з 2015 року до січня 2024-го, коли він загинув. Це відверта розповідь про війну, побратимів, буденність фронту і силу пам’яті, що тримає навіть після смерті. Видання упорядкував його побратим Валерій Пузік.
Артур Дронь – «Гемінґвей нічого не знає»
Збірка короткої прози Дроня – це відверте свідчення солдата про фронт, братерство та віру. Автор переповідає сни й реальність, фіксує досвід життя на межі, говорить про страх і любов, про людей великої відданості. Його текст – не лише власна терапія, а й голос покоління, яке змушене писати новий воєнний літопис, бо жоден класик не знає, як воно насправді.
«Великодня класика» – упорядниця Ярина Цимбал
Ця збірка відтворює українські традиції святкування Великодня через оповідання та есеї класиків. Видання вражає не лише змістом, а й оформленням – жовто-рожеві відтінки обкладинки та кольоровий зріз створюють святковий настрій. Книжка дає можливість побачити, як українська культура через покоління зберігала духовність і обряди.
Євгенія Кузнєцова – «Вівці цілі»
Авторка, відома за книгами «Спитайте Мієчку» та «Драбина», цього разу зосереджується на темі родини та повернення до витоків. Головна героїня Яна повертається в рідне село, де зустрічається з минулим і власними страхами. На тлі війни та зими, що ніби паралізує життя, вона стикається з дилемами, любов’ю та болем, намагаючись зберегти себе. Атмосфера сільського побуту й глибинні людські переживання роблять роман особливо проникливим.
Ці книги різні за жанром і стилем, але всі вони – про нас і для нас. Вони зберігають пам’ять, ставлять складні питання і нагадують: навіть у найтемніші часи слово може бути світлом.
Читайте також: Що читають українці: 25 найкращих книг сучасних авторів
фото: Shutterstock
