На початку листопада в Калгарі відчинила двері нова кав’ярня Art Cafe – сімейний проєкт подружжя українців Валентина та Анастасії. Пара переїхала до Канади через війну, де й вирішили реалізувати тут давню мрію про власний заклад.
У закладі побувала ютуб-блогерка Ангеліна Таран, яка поговорила з власниками Art Cafe про їхній шлях: від непростої адаптації й перших робіт на заводах до ризику, фінансових вкладень і відкриття кафе з нуля.
За словами блогерки, історія пари стане у пригоді тим, хто планує бізнес у Канаді та хоче розуміти реальні витрати, складнощі й вимоги 2025 року. Під час розмови Валентин і Анастасія поділилися, скільки коштує запуск кав’ярні, які помилки вони допустили на старті, як обирали локацію та постачальників, і що варто врахувати підприємцям-новачкам.
Історія переїзду і шлях до PR
До повномасштабної війни подружжя жило в Києві, мало власне житло й відчуття стабільності. Коли народилася донька, здавалося, що життя нарешті увійшло в спокійне русло – аж поки війна не змусила їх залишити все й почати з нуля в Канаді.
Адаптація була складною: робота на заводах, депресія, спроби втриматися на плаву. Валентин згадує, що працював на виробництві матраців майже два роки, поки родина чекала на статус постійного резидента. Він каже: «Я настільки там вигорів, що просто звільнився. Я вже не хотів ніякого PR». І вже за два тижні після звільнення прийшов лист із рішенням про PR.
Історія кав’ярні: як все починалось
На питання, хто першим запропонував відкрити кафе, Валентин та Анастасія лише усміхаються – кажуть, що ідея виникла ще в Україні й настільки давно, що вже й не пригадають, у кого саме.
Говорять, що бізнес у Канаді – це складно і дорого, але їхнє Art Cafe для них «про дім, сім’ю, підтримку і тепло, і про щось, що ми створювали як для себе».
Вони хотіли створити місце, зручне для всіх, тому зал поділили на кілька зон: м’якша «family zone», простір для бізнес-зустрічей, велика лавка, зроблена власноруч, а також окрема зона для фрилансерів.

В інтер’єрі помітна велика декоративна хмаринка. Анастасія пояснює, що це робота Аміни – кухарки, яку в команді називають однією з «двох правих рук».
Як готують і хто стоїть за меню
Їжу в Art Cafe здебільшого готують самі. Хліб для сендвічів купують в італійській пекарні, а все інше – від граноли до горішків – роблять вручну. Анастасія уточнює: «Це от просто як робила моя бабуся. Смачне тісто, багато згущенки. Так, щоб, знаєте, не жаліли».
За кухню відповідає Аміна. Вона розповідає, що для десертів у них є окрема кондитерка, а горішки робить мама Валентина. Багато елементів інтер’єру – включно з баром – Валентин створював сам разом зі своїм батьком.
Через наплив гостей заповнена вітрина порожніє вже за кілька годин після відкриття. Кондитерка працює паралельно на іншій роботі й часто готує французькі макарони вночі.
Подружжя наголошує, що не прагнуло позиціонувати заклад виключно як український. Вони хочуть бути відкритими для всіх жителів Калгарі та туристів.
Каву вони беруть у великої компанії з Ванкувера, і в Калгарі ця марка зараз представлена лише в їхній кав’ярні.
Окрема гордість – кава з «хмаринкою» поверх латте. Ідею знайшли на Pinterest. Анастасія пояснює: американо з танучою цукровою хмаринкою виглядає ефектно, але вони адаптували цю концепцію під свій стиль – легший і м’якший.
Техніку закупили в невеликої італійської сімейної компанії, яка допомагає з сервісом і підбором обладнання.
Вибір локації, бюджет і бюрократія: як усе було насправді
Власники поділились, як починався пошук приміщення під кав’ярню. За оренду бажаної локації біля Стемпід-парку відбувалися цілі торги: хто давав більше – той і забирав приміщення. Так зрозуміли, наскільки високий попит на комерційні площі.
Зрештою свою теперішню локацію вони знайшли фактично випадково – знайома побачила приміщення поруч із власним офісом і одразу зателефонувала: «Тут є супер класне місце, дзвоніть моєму ріелтору і їдьте дивитись». Анастасія пригадує, що сама була тоді в літаку і бачила приміщення лише на відео, але команда одразу відчула: це саме те, що потрібно. Головним «вау-ефектом» стали величезні вікна, світло і цегляний фасад.

Говорячи про фінансову сторону, Анастасія зізнається: реальний бюджет значно перевищив початкові розрахунки.
Оренда у даунтауні, за її словами, зазвичай становить 6,5–7 тисяч доларів на місяць – і це за «голе приміщення», без стін і без комуналки.
Водночас ремонт у Канаді виявився головною статтею витрат, яку спрогнозувати майже неможливо.
За оцінками власників, загальна вартість підготовки приміщення та запуску бізнесу сягнула близько 150 тисяч доларів і майже дійшла до двохсот. На обладнання пішло окремо 50 тисяч. Капітал на запуск вони збирали частково власним коштом, а також взяли кредитну лінію на обладнання – половину суми внесли самі, половину покрили за рахунок фінансування.
Особливо складним виявився процес отримання дозволів і ліцензій. Власник приміщення одразу висунув умову, що тут має бути бізнес, пов’язаний із їжею, – це також впливало на вимоги та ціну.
Щодо команди, то основні ремонтні роботи вони виконували власними силами – разом із батьком працювали в приміщенні майже по 12 годин щодня. Але найбільшим викликом після відкриття стало управління персоналом: складно знайти людей, які одночасно мають досвід і працюють швидко.
Підсумовуючи досвід, вони зізнаються: якби відкривали бізнес вдруге, робили б багато речей інакше. Насамперед – не намагалися б зробити все «ідеально», як звикли вдома, адже за помилки доводиться платити двічі.
Детальнішу історію відкриття українцями закладу в Канаді дивіться на YouTube Ангеліни Таран.
Читайте також: Історія Hutzul Space: смак та традиції української кави у Канаді
фото з Facebook Artcafe Yyc



