Три роки після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну тисячі українців, що знайшли притулок у Британії, досі живуть у підвішеному стані. А британські родини, які від самого початку відчинили двері своїх домівок для біженців, говорять про “жахливу” бюрократію та байдужість держави.
Як пише The Independent, британка Джульєт Гровер – донька єврейської біженки, яка втекла від нацистів, – зізнається, що її рішення допомогти українцям було особистим. Вона приєдналася до програми “Homes for Ukraine” у перші дні війни, вважаючи, що “дати прихисток тим, хто тікає від війни – моральний обов’язок”.
Та вже з перших днів, каже вона, зіштовхнулася з байдужістю державних служб: “Майже жодної інформації, ніяких порад, куди звертатися. Все доводилося дізнаватися самотужки”.
Першими гостями стали жінка на ім’я Олена з двома маленькими дітьми. Отримання віз затягнулося на чотири місяці, і Джульєт згадує цей процес як “справжній жах”. Вона телефонувала щодня, зверталася до депутатів, намагалася потрапити в Міністерство внутрішніх справ – але всюди наштовхувалася на глуху стіну.
“Ми зрештою отримали візи для мами й доньки, але синові документи просто не видали – довелося чекати ще кілька місяців”, – розповіла вона.
Життя після втечі з Дніпра
Олена, яка раніше працювала у банку, нині прибирає офіси. Її чоловік, який приєднався до неї через вісім місяців, працює у Lidl – попри те, що за фахом він інженер. “Вони сильні, добрі люди, – каже Джульєт. – Із двадцяти українців, яким я допомагала, усі знайшли роботу за два тижні”.
Минулого року до Британії приїхали й батьки Олени – колишні лікар і вчитель. Тепер вони змушені шукати низькооплачувану роботу, бо їхній український стаж не рахується.
“Вони не говорять англійською, губляться в культурі, і я навіть не можу зайти до центру зайнятості, щоб їм допомогти”, – каже Гровер.
Нещодавно сім’я дізналася, що їхній дім у Дніпрі зруйнував російський удар.
“Це виснажує людей психологічно”
Сьогодні вони – серед 300 тисяч українців, які живуть у Великій Британії на тимчасових візах. Нещодавно уряд оголосив, що дозволи будуть продовжені ще на два роки, але сам процес став випробуванням: лише 28 днів на подання заяви і до 8 тижнів очікування.
“Коли ми нарешті отримали поновлення віз, знову виявилося, що документи на сина просто загубили. Як це можливо?” – обурюється Джульєт.
Через мовний бар’єр і відсутність поручителів українці стикаються з труднощами при пошуку житла. А за даними Британського Червоного Хреста, чимало родин втратили можливість проживати у британських сім’ях через відсутність державної підтримки і зростання вартості життя.
Люк Пайпер, керівник відділу імміграції Work Rights Centre, каже, що ситуація Олени типова.
“Після запровадження програми продовження дозволів ми отримали сплеск звернень від розгублених українців. Технічні помилки, затримки, відсутність зрозумілих інструкцій – усе це створює колосальний стрес”, – пояснив він.
За його словами, невизначеність позбавляє людей можливості планувати майбутнє.
“Деякі українські сім’ї живуть тут уже майже чотири роки. І якщо уряд продовжить візи ще на два – це буде шість років життя без упевненості. Настав час подумати про шлях до постійного проживання для тих, хто вже інтегрувався у британське суспільство”.
Читайте також: UPE для українців у Британії: уряд посилив вимоги до документів
фото: Shutterstock
