На тлі останніх дій та заяв американського президента в соцмережах з’являється чимало дописів-звинувачень (серйозних чи іронічних) українців у США, чому вони не виходять на масові протести щодо політики Дональда Трампа. Чому наші емігранти не надто активно “стоять за Україну”, пише активістка Настя Мельниченко у Facebook, яка проживає у Штатах.
“Хочу вам трохи дати свого погляду на це питання, не претендуючи на знання істини, а лиш з позиції людини, яка прожила в США 2,5 роки і досі включена в штатівський новиннєвий контекст на рівні з українським.
Перш за все — дисклеймер. Я особисто категорично не приймаю таку мовчанку. Мало того, я припинила спілкування з колись близькою подругою, що вона, трусячись за своє перебування в Штатах, жодного разу не висловилася публічно із засудженням дій Трампа.
Особисто я завжди за протести й активну громадянську позицію, за що в США дуже гарно поплатилася.
Між тим, я можу зрозуміти, чому українці там не виходять так масово, як нам би тут може хотілося б. Це не виправдання, а спосіб зрозуміти і пояснити. Так, акції є, але вони спорадичні.
Як на мене, причини відсутності масовості наступні:
1. Страх депортації. Він реальний, депортація реальна. IСЕ справді пакує людей і везе в табори або відправляє казна-куди (не будьте наївними, не в рідну країну, а кудись, де приймають).
Десятки тисяч українців зависли в невизначеності, бо їм не продовжили тимчасовий захист і право на роботу. Тут навіть місцевих пакують, а що казати про тих, хто отак підвис без належних документів?
Ви могли б заперечити, що — ну камон, ну депортують, ну а нащо лишатися в таких поганих умовах? Але, друзі мої, як людина, яка три рази починала з нуля в новій країні, я вам скажу, що це дуже важко і потребує неабиякої сили — полишити сяк-так збудоване життя і кинутися в невідомість без мови і розуміння устрою. Я вже не кажу про ті всі історії, де люди помирають у затриманні ІСЕ… Страх реальний і небезпека реальна.
Читайте також: Українці у США можуть і далі працювати за TPS: DHS поки не припиняє захист
2. Закони демократії і верховенства права в США — це ілюзія і пропаганда. Нас нагодували цією картинкою, але такого там нема. Перемагає той, хто має більше грошей на кращих адвокатів, а не той, хто правий. Якщо пам’ятаєте мою історію про ДТП в штатах, то там мені казали: найми адвоката, хай тобі скаже, що вигідніше у твоїй ситуації — визнати вину чи заперечити. Тоді я порахувала, що мені дешевше визнати провину і визнала її, хоч і не була винуватою. І тоді стало зрозуміло, що все там відносно, і ніякої перемоги справедливості немає.
Чи мають українці гроші тягатися за «справедливість» з американською системою? Навряд чи.
3. Ок, скажете ви. А як же стара діаспора? Та, яка вже має громадянство. Та, яка має ресурси?
Тут треба розуміти…навіть не знаю, як це описати. Американське суспільство, по суті, поневолює тебе роботою і припинити працювати — рівносильно вчинити фінансове caмогyбство. Люди, які мешкають в США, абсолютно поневолені обов’язковими щомісячними платежами — і ні, це не лише про комуналку чи податки. Там більшість живе в кредит, тож це виплати за кредитками і за кредитами, це всі види страхувань (медицина, машина, дім, тварини) — інакше це нереально дорого витягнути, нереально!
І ні, там ви не можете жити інакше, ви не можете не брати в кредит, бо тоді вас вважатимуть мутним чуваком і не дадуть ні в оренду житло, нічого — кредитний рейтинг наше все. Саме тому там немає відпустки по догляду за дитиною (крім смішних пари тижнів), там нема такого поняття відпусток, як в Європі… Там не можна пропустити роботу і піти на протест, бо втрата роботи рівносильна катастрофі. Це не тимчасова незручність, це повноцінна катастрофа, де ви втрачаєте дім, захист здоров’я і т.д.
3.1 Виношу з коментарів те, чого не знала: «У трудових контрактах [часто] є пункт не брати участь у політичних чи ще якихось протестах від імені компанії. Тож якщо у соцмережах є назва компанії і там викладуть або затегають на фото активістів, то звільняють».
4. І, нарешті, розпорошеність та відсутність нормального сполучення. США гігантські. Громадського транспорту практично нема. Більшість мешкає в «одноповерховій Америці», скоординуватися, доїхати, вийти досить тяжко. Ми на протести їздили три години в один бік — як багато може собі таке дозволити? Накладіть на це цензуру, страх, що якщо будеш писати щось проти нинішньої адміністрації, то тебе можуть не пустити назад в країну, якщо ти кудись полетиш… і маємо те, що маємо.
Коротше, скажу таке. Хто там не жив — той не уявляє міру триндецю. Той судить мотивацію людей і вчинки за, умовно, європейським мірилом, але це зовсім інший світ, він геть кардинально інший…”
До теми: “Угоди коштують життів”: як українці в США протестують проти домовленостей Трампа з РФ
Публікації в рубриці “Блоги” відображують винятково точку зору автора. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди.
фото: Ron Adar / Shutterstock
