Home Blog Page 454

Бренд Etnodim випустив фільм і книгу про гуцульське Різдво

Український бренд одягу Etnodim випустив збірку з гуцульськими колядками, а також створив різдвяний фільм про автентичні традиції святкування у карпатському селі Криворівня Івано-Франківської області.

У книзі «Аби си ни загубило» зібрали колядки, співанки, пісні та оповідки місцевих гуцулів. Збірку уклав український фотограф Артем Горайзон, який вирішив таким чином задокументувати, підтримувати і розвивати українські традиції.

Як повідомляється на сайті бренду, Криворівня здавна притягувала до себе видатних людей, таких як Іван Франко, Михайло Грушевський, Станіслав Вінценз, Михайло Коцюбинський, Сергій Параджанов. Там існував зошит з записами місцевих колядок і плєсів, куди наші пращури записували місцеві традиції та обрядові пісні. Під час свят було заведено заходити із цим зошитом до кожної хати в селі, несучи дух Різдва за допомогою музики та спільного обряду.

“Село розділене на декілька присілків, кожен з яких має свою групу колядників, яку називають “табо́ра”. Кожна табо́ра має свого провідника – “береза”. Саме він зберігає зошит з колідами і плєсами, який потім передається з покоління у покоління.

Але виявилося, що зошит зник ще у 2000-х роках. Саме це змусило молодого автора віднайти, зібрати, укласти та доповнити записи, аби вони лунали не тільки на Гуцульщині, а й за її межами. Аби традиція доносила дух Різдва до вашого дому, а музика та спільний обряд розповсюджувались. Аби вони не загубились”, – пишуть автори.

У різдвяному фільмі задокументували його експедицію та пошуки цього унікального зошита. В ньому також розповідають про тамтешні традиції святкування Різдва.

Придбати книгу можна на сайті бренду, а також у музеях села Криворівня.

Дивіться також фоторепортаж, як виглядає гуцульське Різдво у Карпатах.

головне фото: Instagram/art.hor1zon

Наймасованіша атака з повітря: ранок України у фото

У ніч на п’ятницю, 29 грудня, та під ранок росія здійснила масований ракетний обстріл України, випустивши кілька хвиль ракет та безпілотників типу “Шахед”.

Під атакою опинилися одразу кілька міст – Київ, Харків, Дніпро, Запоріжжя, Одеса та Львів.

У Повітряних силах України назвали цю російську атаку з повітря наймасованішою. А головнокомандувач Валерій Залужний повідомив, що загарбники випустили про території України 158 ракет різних типів та ударних БпЛА. Із них 110 – 27 “Шахедів” і 87 крилатих ракет – військовим вдалося знищити.

“Фактично летіло все, мабуть, “Калібрів” не було. А так і “Кинджали” ми бачили, і балістику, і С-300, і крилаті ракети. Близько 18 стратегічних бомбардувальників Ту-95 було теж застосовано. За попередньою інформацією, ракети Х-101, Х-555″, – прокоментував атаку речник Повітряних сил Юрій Ігнат.

У міністерстві внутрішніх справ повідомили, що станом на 10 годину ранку є щонайменше 12 загиблих, 76 осіб дістали поранення. Ракети поцілили в пологовий будинок, навчальні заклади, торговельний центр, багатоповерхівки та приватні будинки, комерційний склад, паркувальний майданчик.

Ось що попередньо відомо про влучання в різних містах:

Київ. Біля 30 ракет збили над столицею, уламки впали на житлові будинки і склади в різних районах міста. Мер Віталій Кличко повідомив про одну загиблу людину, майже два десятки поранених. Під завалами в Подільському районі перебуває 10 людей. Також вибуховою хвилею пошкоджено станцію метро “Лук`янівська”, яку люди використовували як укриття.

Львів. По Львову окупанти запустили хвилю “Шахедів”, які частково долетіли і пошкодили десяток житлових будинків. Один чоловік 40 років загинув, ще півтора десятка поранених. Через падіння уламків загорівся один з ліцеїв.

Харків. Мер Харкова Ігор Терехов в ефірі телемарафону повідомив, що загалом у Харкові було 22 удари по різних районах міста. Постраждали цивільні об’єкти – лікарня, школа, відділення “Нової пошти”.

Загинули троє чоловіків, працівників одного з підприємств. Ще 11 людей поранені.

Дніпро. Мер Борис Філатов повідомив про влучання в пологовий будинок, торговельний центр, шестиповерхівку та приватні будинки. Пізніше в МВС повідомили, що загинуло п’ятеро жителів Дніпра, а поранення отримали 15.

Одеса. Голова Одеської ОВА Олег Кіпер уточнив, що поранення отримали 15 людей, постраждалим дітям – 6 та 8 років. Двоє поранених перебувають у важкому стані. Двоє – загинули. В області є влучання у триповерховий будинок, під завалами якого можуть перебувати люди.

Запоріжжя. Голова Запорізької ОВА Юрій Малашко у телеграмі повідомив про одну загиблу жінку і десятьох постраждали.

“Цілями ворога стали території кількох підприємств міста. Одна з ракет влучила по відкритій місцевості, ще одна зруйнувала приватний будинок. Вибуховою хвилею та уламками пошкоджено багатоповерхівки в одному з районів обласного центру”, – написав він і додав, що під завалами будівель також можуть перебувати люди.

Голлівудський режисер Майкл Манн повідомив, що має українське коріння

Відомий американський режисер Майкл Манн зізнався, що має українське коріння. Про це він розповів в інтерв’ю The Village.

Видання відзначає, що на запитанні, чи знайомий Манн з українським кіно, зокрема з роботами Олександра Довженка, Сергія Параджанова чи Кіри Муратової, режисер помітно оживився, але відповідає не про українське кіно.

«По-перше, я стежу за боротьбою, яку зараз веде Україна. Бережіть себе, хай вам щастить.

До речі, нещодавно я подивився документальний фільм Шона Пенна [«Суперсила» про перший етап повномасштабного вторгнення РФ в Україну], і це надзвичайна стрічка», – розповідає Манн. 

А далі знаменитість каже, що його родина жила в місті Овруч Житомирської області, а в першій половині 20 століття емігрувала до США та Аргентини. Зазначається, що про це кіномитцю розповів бразильський режисер з українським корінням Гектор Бабенко.

“У мене дійсно є дещо, що тісно поєднує мене з Україною. Уся моя родина походить із міста Овруч. Коли мій дідусь залишив Україну й вирушив до США, дві його сестри емігрували до Аргентини разом із дідусем і бабусею Гектора Бабенка. Я не знав про це, поки не познайомився з ним, він розповів мені цю історію”, – сказав він і додав: «Тож дійсно, щось є таке в Україні, що сприяє народженню режисерів».

Чи закінчиться війна в Україні в 2024? Думки експертів

Президент України Володимир Зеленський та російський диктатор Володимир Путін дотримуються максималістських цілей, що виключає можливість швидкого закінчення війни. Тому бойові дії, найімовірніше, триватимуть до 2025 року, пише Newsweek.

Водночас видання підкреслює, що не можна виключати подій, подібних до походу ватажка ПВК Вагнера Євгена Пригожина на Москву. Крім того, Кремль неодноразово спростовував чутки про стан здоров’я Путіна.

«Я можу припустити, що війна в Україні закінчиться 2024 року тільки в тому разі, якщо Володимир Путін помре. Але навіть якщо це станеться, я думаю, є лише мізерний шанс, що Росія відмовиться від війни, тому що вона вже вклала так багато свого національного іміджу в перемогу», – сказала професорка комунікацій і медіа-досліджень у Фордгемському університеті та колишня очільниця московського бюро CBS News Бет Кнобель.

За її словами, теоретично можливо, що Росія може скористатися зміною керівництва, щоб спробувати оголосити про перемогу і просто утримати землі, які вона захопила з лютого 2022 року.

У доповіді американської розвідки йдеться про те, що Росія втратила 87% своїх сил, що перебували до вторгнення, або 315 тисяч військовослужбовців. Також очікувана після виборів повторна мобілізація свідчить про готовність Путіна пожертвувати власним народом. У грудні він затвердив видатки, згідно з якими у 2024 році на військові потреби витрачатиметься близько 30% усього бюджету Росії.

Професор історії в коледжі Мередіт у Ролі Грегорі Вітарбо заявив, що довгострокове врегулювання шляхом переговорів також видається малоймовірним.

«Витративши стільки крові, скарбів і престижу на цю війну, Путін політично не може дозволити собі нічого меншого, ніж рішуча перемога», – сказав він.

Очікуваний український контрнаступ, який розпочався в червні з метою повернення окупованої Росією території, не досяг прогресу, якого хотіли союзники Києва.

Оцінку головнокомандувача Збройних сил України Валерія Залужного про те, що бойові дії зайшли в «патову ситуацію», Зеленський відкинув на тлі чуток про розкол між найвідомішими діячами країни та повідомлень про перестановку вищого керівництва на Новий рік.

«У зв’язку з зупиненим контрнаступом існує поширений песимізм щодо шансів України перемогти Росію та повернути окуповані території, – сказав Пітер Ратленд, професор російських, східноєвропейських та євразійських досліджень Уесліанського університету в Міддлтауні, штат Коннектикут. – Однак це не означає, що у 2024 році ймовірно будуть серйозні мирні переговори та можливе припинення війни».

На його думку, цілі Росії не обмежуються утриманням окупованих територій — вони хочуть бачити в Києві лояльний і поступливий політичний режим і все ще вірять, що це можливо. Принаймні Путін збирається чекати виборів у листопаді 2024 року, щоб побачити, чи Дональд Трамп повернеться на пост президента США.

Топ-5 українських фільмів на Netflix, які варто подивитись

Сьогодні українське кіно переживає період нового розквіту та привертає увагу світових стрімінгових платформ. Попри війну, економічну кризу, виїзд фахівців з країни та мобілізацію частини режисерів та акторів, українська кіноіндустрія продовжує розвиватись і підкорює глядачів по всьому світу.

Радимо подивитись п`ять сучасних українських фільмів і серіалів, які доступні на Netflix.

“Памфір”, 2022

Режисер: Дмитро Сухолицький-Собчук

Історія заробітчанина-контрабандиста на прізвисько Памфір, який після повернення додому намагається триматися подалі від криміналу, але змушений піти на компроміс із совістю через свого сина.

Події фільму розгортаються під час українського свята Маланки, яке особливе і відоме своїми костюмованими виставами і стародавніми обрядами.

Зйомки проходили в Івано-Франківській області, а всі актори для того, щоби краще увійти в роль, їздили в гори та жили за традиціями справжніх гуцульських родин.

“Носоріг”, 2021

Режисер: Олег Сенцов

Сюжет фільму розгортається в 1990-х роках в Україні. Головний герой на прізвисько “Носоріг” потрапляє до кримінального світу, проте цей шлях приводить його зовсім не туди, куди він очікував.

Роботу над фільмом режисер із Криму Олег Сенцов почав ще 2012 року. Але після Євромайдану та анексії Криму, Сенцова затримала російська ФСБ. У 2019 році його вдалось повернути в рамках обміну полоненими, і тоді він повернувся до режисерської роботи. За час у полоні він став лауреатом премії Європарламенту “За свободу думки” імені Сахарова.

Головну роль у “Носорозі” зіграв Сергій Філімонов, доброволець батальйону “Азов” та лідер руху “Гонор”. Наразі режисер і актор служать у лавах ЗСУ.

“Ті, хто залишився”, 2023

Режисери: Артем Литвиненко, Павло Остриков, Тала Пристаєцька, Валентин Шпаков, Олексій Ясаков, Катерина Царик

Серіал став першим телепроєктом, прем’єра якого відбулася в цифровому форматі на Netflix в Україні і за кордоном.

Події розгортаються в Києві на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Кожен із шести епізодв – окрема історія на реальних подіях, зокрема, пережиті режисерами події. Попри труднощі, героям вдається зберегти здоровий глузд завдяки гумору.

“Мої думки тихі”, 2019

Режисер: Антоніо Лукич

“Мої думки тихі” став першим українським фільмом, який був показаний на HBO Europe.

Звукорежисер і композитор Вадим, зазнавши безліч невдач у роботі та особистому житті, отримує шанс розпочати все спочатку. Просте завдання – записати голоси закарпатських тварин – може стати його шансом втекти від проблем та переїздити до Канади. Однак задача виявляється значно складнішою, адже головним супутником Вадима у новій роботі буде… його мати. Її, до слова, грає блискуча Ірма Вітовська.

“Люксембург, Люксембург”, 2022

Режисер: Антоніо Лукич

Комедійна драма “Люксембург, Люксембург” розповідає про братів-близнюків – Миколу і Василя, які дізнаються, що їхній давно зниклий батько живе в Люксембурзі та серйозно хворіє. Хлопці вирушають у подорож, аби побачити його востаннє.

фото: Freepik

Українці за кордоном масово пішли за паспортами після новин про мобілізацію

В останні дні в мережі поширюються відео з чергами на сотні людей перед сервісами, які займаються виготовленням документів для українців, які перебувають за кордоном.

Ажіотаж пов’язують із новинами про плани посилити мобілізацію, які, зокрема, можуть торкнутися і чоловіків за кордоном.

Що загрожує ухилянтам за кордоном?

Законопроєкт щодо мобілізації, який викликав значний резонанс, був оприлюднений 26 грудня. Він передбачає спрощення військового обліку і призову новобранців до Збройних Сил, а також посилення відповідальності за ухилення від мобілізації.

У разі прийняття законопроєкту в українців за кордоном віком від 18 до 60 років можуть вимагати пред’явлення військово-облікових документів для отримання консульських послуг, в тому числі для оформлення внутрішніх та закордонних паспортів. Військово-облікові документи не будуть необхідні лише в окремих випадках, таких як отримання посвідчення на повернення в Україну, нотаріальних дій у справах спадщини, у випадку загрози життю та здоров’ю громадянина або консульських послуг щодо дітей українців, якщо один із батьків – іноземець чи особа без громадянства.

Також пропонується введення додаткових санкцій для ухилянців, включаючи їх до Єдиного реєстру боржників, що також передбачає заборону на отримання водійських посвідчень – послуг, які також можна отримати за кордоном.

Pа даними Євростату, на які посилається австрійське видання Exxpress, у країнах ЄС, а також у Швейцарії, Ліхтенштейні й Норвегії нині перебувають 650 тисяч українських біженців чоловічої статі призовного віку.

Черги на два тижні вперед

ВВС Україна пише, що особливо великі черги – біля сервісів ДП “Документ” у польських містах. У групах українців за кордоном в соцмережах люди справді скаржаться на аномальний попит, який виник в останні два дні.

“Сьогодні був треш – о 6 ранку ми були сорокові, – скаржиться українка в групі “Українці в Гданську”. – На завтра черга жива за записом 300 людей”.

Кореспондентка ВВС відвідала центр прийому документів у Варшаві. На перший погляд, нічого аномального – в залі очікування було не більше 50 людей, які чекали прийому по електронній та живій черзі. Більшість – чоловіки призовного віку.

Але реальна черга виявилася щонайменше на кілька тисяч людей.

Українці самоорганізувалися та, щоб не вистоювати в чергах цілими днями, стали вести списки і записувати туди охочих на кілька днів вперед, виходячи з того, скільки в середньому поза електронною чергою може прийняти відділення.

В обід 28 грудня записатися в список можна було аж на 8 січня. Але нові охочі підходили щокілька хвилин, тож дуже скоро запис змістився на наступний день – 9 січня.

Видання InPoland повідомило, що від ранку у Вроцлаві біля паспортного сервісу почали з’являтися українці, переважно чоловіки. Більшість з них прийшли отримати новий закордонний паспорт, побоюючись, що після запровадження змін до закону про порядок мобілізації матимуть проблеми. Вже в обід жива черга у Вроцлаві налічувала близько 900 осіб.

Фото: Богдан Кравчук

Кореспондент Радіо Свобода побував біля паспортного сервісу у Празі вранці 28 грудня. За дві години до відкриття центру у списках вже було понад 200 прізвищ, а о 9-й годині ранку, коли паспортний сервіс почав роботу, цифра сягнула 300. Переважна більшість – чоловіки.

У черзі були і ті, хто приїхав із Німеччини та Польщі, оскільки «там черги ще довші».

«Я чув, що люди займали чергу від 7-ї ранку», – розповів представник центру. Він також наголосив, що онлайн-запис для подачі документів на виготовлення закордонного паспорта, ID-картки та посвідчення водія у празькому центрі «Документ» доступне, але через великий попит на послуги «вхопити» вільну дату онлайн вкрай складно: «Кожної ночі на сайті додають слоти на наступний тиждень. Наприклад, сьогодні, [27 грудня] відкриється запис на 2 січня. Вони додають нові слоти порціями впродовж ночі».

Раніше головнокомандувач Валерій Залужний на пресконференції заявляв, що ЗСУ не мали плану втручатися в життя цивільних, в тому числі за кордоном. І ініціатива якось обмежувати та силоміць обліковувати українців, що виїхали, належить не їм.

“Я не можу давати цю оцінку і не хочу це робити, але буду дуже радий, якщо через деякий час побачу їх (українців за кордоном – ред.) у війську і з задоволенням організую їм підготовку”, – сказав Залужний.

головне фото: BBC

Як оформити профіль у LinkedIn, щоб він працював на вас: 10 порад

Різдвяні канікули не є приводом відкладати пошук роботи у далекий ящик. Тож, сьогодні розповідаємо про грамотне упакування профілю в LinkedIn. Ось поради від Shoom.

1. Вкажіть ім’я та прізвище. Важливо писати саме у такому порядку – це міжнародний стандарт. Якщо ви працюєте або плануєте працювати в міжнародній компанії чи переїхати в іншу країну, заповнюйте всю інформацію англійською мовою.

2. Додайте фотографію та обкладинку. Важливо, щоб ваш профіль не виглядав як профіль бота, а був живим та цікавим. 

3. Напишіть Headline. Подумайте, за якими ключовими словами вас можуть шукати. Використовуйте їх. Тут ви можете вказати роль, яку ви шукаєте.

4. Зробіть нормальну URL-адресу. Зазвичай LinkedIn робить довгий URL. Зробіть короткий іменний URL замість стандартного. Так його буде легше запам’ятати + ви зможете додати посилання на профіль в резюме.

5. Вкажіть країну у профілі. Виберіть країну, в якій ви плануєте шукати роботу, і відмітьте це у профілі. Багато хто не звертає на це увагу. За цим параметром вас шукатимуть. 

6. Подивіться, як називається ваша роль за кордоном. Якщо ви плануєте шукати роботу за кордоном, стежте, щоб усі описи враховували зрозумілі для всього світу поняття. 

7. Вкажіть ваші побажання у розділі “Open to”. Якщо ви тепер шукаєте роботу, вкажіть це і пропишіть різні варіанти назв позиції, яку ви шукаєте. Так вам зможуть запропонувати релевантну роботу.

8. Відкрийте контакти. Це потрібно, щоб рекрутери могли надсилати вам офери на пошту. Щоб відкрити контакти, зайдіть у Setting -> Visibility -> Who can see your e-mail address.

9. Заповніть блок About. Коротко опишіть свої навички та сферу, в якій ви є експертом. Важливо, щоб рекрутер за кілька секунд зрозумів вашу експертизу. 

10. Заповніть блок “Experience”. Вкажіть, де ви працювали. Рекомендуємо вказати посаду, цілі/OKR у кожній компанії. Опишіть ваш досвід у кожній компанії у форматі досягнень: досяг_ла X, з результатом / метрикою Y, зробивши Z.

фото: Freepik

У Британії знову відкриють кафе, в якому Джоан Роулінг писала “Гаррі Поттера”

Кафе в Единбурзі, в якому Джоан Роулінг писала книги про Гаррі Поттера, знову відкриють для відвідувачів: три роки тому воно постраждало від пожежі, пише BBC

Вказано, що кафе Elephant House було одним із кількох закладів, які постраждали під час пожежі на мосту Георга IV в Единбурзі в серпні 2021 року.

Власник кафе Девід Тейлор, який володіє ним вже 28 років, сказав, що сподівається відкрити заклад до літа 2024 року. Його відбудова коштуватиме близько 1 мільйона фунтів, а роботи з відновлення розпочнуться найближчим часом. 

«Це були кілька жахливих років. Я міг би отримати страхові виплати й піти, але я б ніколи цього не зробив, оскільки хочу, щоб заклад знову процвітав. Я завжди стоятиму за своє кафе» – зазначив британець.

Наразі він відкрив другий Elephant House, який вікнами виходить на вулицю, яка на думку фанатів, надихнула Роулінг на створення Алеї Діаґон. У закладі також продають маслопиво – популярний напій у світі Гаррі Поттера.

Кафе The Elephant House було одним із двох, куди регулярно приходила Ролінґ у 1996 та 1997 роках, після того як опублікували її першу книгу про “хлопчика, який вижив”.

Стіл, за яким письменниця створила частину своїх книг, врятували з пожежі й також поки перенесли до нового закладу. Коли кафе відкриється знову, його повернуть до колишнього приміщення на мосту Георга IV.

Міноборони Британії показало, як навчають українських військових

Міністерство оборони Великої Британії показало тренування українських військових у Сполученому Королівстві в 2023 році.

Відповідне відео з`явилось в офіційному акаунті відомства в Х (колишній Twitter).

“Українські новобранці в 2023 році наполегливо тренувалися у британській сільській місцевості. Понад 30 тисяч пройшли підготовку в рамках операції “Інтерфлекс”, – йдеться в повідомленні.

Відомо, що британці побудували спеціальний полігон для тренувань з будівлями і старою технікою, де бійці навчаються веденню бойових дій у міських умовах.

Крім навчання українських військових, Велика Британія з початку повномасштабної війни надала танки Challenger 2, далекобійні ракети Storm Shadow, реактивні системи залпового вогню M270, кораблі-міношукачі та інше озброєння. Також очікується, що країни підпишуть десятирічний пакт щодо посилення безпеки в Чорному морі.

А нещодавно у Британії завершила підготовку перша група українських пілотів F-16.

фото: Міноборони Великої Британії в Х

Ніхто не відвоює Україну, окрім українців. Думки про посилення мобілізації

Ті, хто в армії – віддають непропорційно багато, а тому мають право розраховувати на винагороду – якщо не матеріальну, то точно моральну, пише журналіст та військовослужбовець ЗСУ Павло Казарiн. А ті, хто сьогодні обирають стратегію “нічого не робити”, стануть нормою, лише якщо ми програємо війну, пише він у своєму Facebook.

Розмова про службу в армії приречена перетворюватися на дискусію про справедливість.

Ті, від кого залежить тиловий комфорт, живуть у найбільш некомфортних умовах. Ті, завдяки кому країна вижила, платять за це своїм життям. Ті, хто в армії – віддають непропорційно багато, а тому мають право розраховувати на винагороду – якщо не матеріальну, то точно моральну. І найсильніші емоції викликають ті, хто намагається у цей момент просувати протилежну етику.

Усі ті, хто розповідає про “армійське рабство”, знецінюють людей у формі й живуть за формулою “убезпеч себе за чужий рахунок”.

Ідеться про всіх, хто торпедує мобілізацію в Україні. Юристи, які рекламують профільні послуги. Медики, які обіцяють “білий квиток”. Перевізники, які готові контрабандою вивезти людину за кордон.

Адміністратори “пацифістських” телеграм-каналів. Блогери, які стверджують про неконституційність того, що відбувається. Люди, які розповідають про лазівки на кордоні. Поки одні закривають пробоїни собою, інші намагаються розколупати нові, сподіваючись заробити.

Особливість у тому, що зрив мобілізації – це ключове завдання, яке вирішує воююча сторона. Українське ІПСО допомагає косити від армії російським призовникам. Російське – діє так само в Україні. Будь-хто, хто сьогодні публічно агітує проти мобілізації, – діє на користь Москви. І ступінь щирості того, хто говорить, не має зовсім ніякого значення.

Наша війна надовго. І для того, щоби вести цю війну, Україні потрібні ресурси. Фінансові – що забезпечують працездатність економіки та стійкість тилу. Потрібне озброєння – без якого спроба вести війну втрачає сенс. І потрібні люди, які одягнуть форму та вибиватимуть ворога з окупованих територій. І єдиний ресурс у цьому списку, який ми не можемо отримати від союзників – людський. Гроші нам перерахують. Зброю поставлять. Але єдині люди, які здатні відвоювати нашу країну, живуть в Україні.

У найширшому сенсі ми – свідки заочної дискусії про права та обов’язки. Про взаємини громадянина та держави. Про співвідношення персональної свободи та цінності колективного виживання.

Протягом тривалого часу нормою було концентруватися саме на правах. Країна багатьма сприймалася апріорі як боржник. Вона мала забезпечити маленькій людині хорошу зарплату, гідну пенсію, недорогі та якісні послуги. Стелею обов’язків маленької людини вважалася сплата податків. А потім почалася повномасштабна війна – і окреслила прірву між “маленькими людьми” та звичайними.

Звичайні люди сходили до військкомату. Як мінімум, для того, щоб оновити персональні дані, повідомивши армію про власну кваліфікацію, місце проживання та стан здоров’я. Нікому з них не вдасться дорікнути в малодушності – навіть якщо армія в результаті вирішить, що їхні послуги не потрібні, й повістку їм так і не надішле.

А маленькі люди стали заднім числом переписувати свій соціальний контракт із державою. Почали дописувати туди нові пункти та вимоги. І тепер висувають країні нові умови, без дотримання яких у військкомат йти вони не мають наміру.

“Нехай спершу перестануть красти”. “А чому депутати не воюють!”. “Військкоми хабарі беруть, а мені в армію йти?” Маленька людина підняла на прапори чужі гріхи, сподіваючись, що за ними ніхто не розгледить її власні. Немає сенсу обговорювати її умови, бо це не умови, а виправдання. Маленькі люди – це люди з малою відповідальністю. Їх мучить думка, що вони рівні решті, і вони намагаються зняти з себе відповідальність за власну долю. А тому перекладають цю відповідальність на обставини, що спішно вигадуються.

Мені випадало бачити в армії різних людей. Механіків і айтівців. Таксистів і бізнесменів. Продавців і вчителів. Ніхто з них не був маленькою людиною. Тому що критерієм у цьому питанні є не гроші і не довоєнна посада. Єдино можливий критерій тут – це відповідальність. Та сама, яку ти або береш на себе, або від якої намагаєшся втекти. У першому випадку тобі не потрібні виправдання. У другому – ти з них складаєшся.

Тема справедливості тепер надовго буде нашим супутником. Просто раніше ми її вимірювали капіталами – протиставляючи бідних та багатих. Нині ж ми приречені вимірювати її величиною персональної жертви, принесеної країні. І тому фраза “Що ти робив під час війни?” буде неминучим супутником будь-якої суперечки. Персональні біографії цих років навряд чи визначатимуть юридичні права тих, хто сперечається. Але вони неминуче позначатимуться на легітимності їхньої позиції.

Нам випало жити в суб’єктний період власної історії. Одні наші сучасники стануть пам’ятниками, інші – вулицями. Їхні персональні історії вивчатимуть у школах. Величина причетності до загальної перемоги визначатиметься особистим вкладом кожного. А ті, хто сьогодні обирають стратегію “нічого не робити”, стануть нормою в одному випадку.

Якщо ми програємо війну.

Translate »