24 квітня 2025 року Київ вкотре прокинувся під звуки вибухів. росія завдала чергового удару по житловим будинкам, залишивши після себе не лише уламки бетону, а й понівечені долі. За офіційними даними ДСНС, станом на зараз — 12 загиблих і 90 поранених.
Це — терор. І світ має це бачити.
Ракети, що впали на Київ цієї ночі, зруйнували життя, квартири, дитинство, мирну старість.
Ми зібрали п’ять історій, які нагадують: за кожною цифрою стоїть чиєсь життя.
Брат і сестра: назавжди 21 і 19
Син і донька лікаря-невропатолога Ярослава Козлова загинули під час нічного обстрілу. Про це повідомила пресслужба КНУ у Facebook. Нікіта, 2003 року народження, навчався в Національному транспортному університеті. Софія, 2005 року — нещодавно закінчила коледж КНУТД.
«Це не просто черговий заголовок новин. Це — особиста трагедія нашого колеги. Це біль, який неможливо описати словами. В одну мить війна забрала найдорожче — дітей», — написав медик Андрій Безносенко.
Хлопець, якого чекали всім класом…
17-річного Данила не могли знайти з ночі – телефон не відповідав. Хлопець жив на першому поверсі разом із батьками в будинку у Святошинському районі. Його друзі, вчителі — всі чекали новин.
«Як запустили балістику, так і зразу бамс — сюди. Ми були вдома, пішли в коридор. Дим перед очима. Виходжу сюди, бачу…» — каже один із друзів журналістам 24 каналу.
Ось свідчення журналістки «Першого» Дарини Коломієць: «Десятки школярів під будинком на Святошино. Їх друг – підліток, з ночі не виходить на звʼязок. Тут його дівчина… Вони чекають. Часом плачуть, часом зриваються і біжать навколо довжелезної червоно-білої стрічки, бо чують, що з-під завалів дістали людину. Перший раз – загиблий. Поліція просить фото – не він, слава Богу (хоча яке слава Богу). Другий раз дістали живим – теж не він. Діти сидять тут досі».
Згодом хлопця таки знайшли – він став десятою офіційною жертвою трагедії. Його тіло дістали рятувальники під час прямого включення журналістів. Всі, хто чекав на звістку, що юнак живий, заплакали… Батьків хлопця продовжували шукати. Згодом знайшли ще два тіла… Живою з родини залишилась лише 14-річна дівчина.
Ветеран накрив дружину тілом — і витягав людей з-під уламків
Марія Іонова поділилась власною історією: її племінниця і чоловік-військовий жили в будинку, куди влучила ракета. Він прикрив її собою, щоб врятувати, а потім кинувся допомагати іншим.
«За мить їхнє життя змінилося кардинально — ні квартири, ні машини, нічого… Зберегли життя — і це головне. Але такі події впливають на людину все подальше життя…»
Богдан, чоловік племінниці жінки, вже чотири рази був поранений за час війни. І знову — під уламками. Вони вижили, але дім більше не існує.
Сліпа бабуся Люба: «Син на руках виніс мене з вибуху»
ВВС розповідає про 76-річну пані Любу, яка сиділа на стільчику перед зруйнованим будинком, у якому жила 46 років. Вона нічого не бачить, але ту ніч запам’ятає назавжди:
«Спала. Чую сильний вибух. Син схопив мене на руки і поніс. Це страшно. Донечко, мушу зараз триматися. А що робити?»
Її син Олександр врятував маму, виніс із дому. Авто, яким він розвозив хліб — знищене. Його дружина Тетяна, кухар у школі, — поранена. Попри все, вона хвилюється:
«Хто ж сьогодні нагодує дітей?» — питала вона зранку.
«Закривавлене обличчя і телефон без зарядки»: як вижив один чоловік
Віктор Дацько описав долю чоловіка, який, попри все, залишився живим:
«Все, що залишила йому росія — це закривавлене лице і телефон без зарядки. Але по сьогоднішнім міркам — він щасливчик»
«Не буде ніякого миру. Не буде ніяких переговорів. Не буде ніякої заморозки. Викиньте це зі своїх голів… І буде Перемога. І чия саме — зараз як ніколи залежить ТІЛЬКИ від нас».
Читайте також: Тікати чи боротись? Reuters про дилему українських юнаків
головне фото: ДСНС
