23-річна Сара Слімп залишила безпечне життя в США, аби бути поруч із українцями у найскладніший момент. Вона не має українського коріння, але її зв’язок із нашою країною — глибший, ніж у багатьох.
Як іноземка переїхала до Києва і вже понад два роки допомагає дітям – ось її історія, опублікована ШоТам.
Допомагаючи дітям війни — ми допомагаємо майбутньому
Коли Сара говорить про Україну, її очі світяться. Нині Сара живе в українській столиці та працює менеджеркою з розвитку партнерств у благодійному фонді «Голоси дітей», допомагаючи дітям, які постраждали від війни.
Сара вперше відвідала Україну у 2015 році — разом із братом приїхала до тата, який працював тут. Їх вразили київські краєвиди, зокрема Андріївська церква і старезне дерево у парку біля неї.
«Я думала: «О Боже, в них така історія, така культура, вона так відрізняється від Америки!» Я була вражена».
Пізніше вона провела місяць у літньому таборі на Миколаївщині, де познайомилася з дітьми з прифронтових регіонів. Їхні історії стали основою для її першого фотопроєкту, який Сара представила у Вашингтоні.
Повномасштабне вторгнення і рішення повернутися
Після 24 лютого 2022 року Сара не змогла залишитися осторонь і в липні приїхала в Україну з гуманітарною місією. Повернувшись до США лише для завершення навчання в коледжі, вже у 2023 році вона остаточно переїхала до Києва.
«Мої мама і тато хвилюються, але підтримують мене. Думаю, вони бачать у мені пристрасть».

Вивчення української та робота з травмованими дітьми
Нині Сара допомагає фонду «Голоси дітей» у зборі міжнародної допомоги для психологічної підтримки малечі, яка постраждала від війни.
В одному з найбільш зворушливих випадків вона познайомилася з хлопцем із Харківщини, який пережив депортацію та катування.
«Ми не говорили про його історію. У певний момент він повернувся до мене: «Ти знаєш, що зі мною відбулося?»… І почав говорити про родину, про Україну, як він її любить».
Попри мовний бар’єр, спілкування було теплим — допомагали жести, перекладач та просте людське співчуття.
На момент переїзду Сара знала лише кілька слів українською, але поступово почала вивчати мову з викладачем. Вона також долучилася до англомовного клубу при «Американському домі» в Києві та щонеділі грає волейбол із новими друзями.
«Я почала відчувати, що знайшла спільноту. Пишаюся собою і щаслива, що працюю тут».
Досвід, що змінює життя
За півтора року життя в Україні Сара побачила й пережила чимало. Поїздки до США тепер супроводжуються непростими розмовами — не всі там готові повірити в масштаби трагедії.
«Тим, хто вірить у російську пропаганду, кажу: «Приїдьте сюди, поживіть зі мною тиждень, і ви побачите все самі».
«Коли я їхала в Україну, то припускала, що залишуся в Києві на рік, та восени вже буде два. Півтора року життя в країні, що воює, змінили мене — тим паче, я сюди приїхала майже дитиною.
Відчуваю, що виросла, і думаю, що це через людей, з якими працюю, спільноту, яку тут знайшла, й також Україну. Я зустрічала так багато неймовірних українців, чула так багато історій стійкості родин та бійців на передовій. Відчуваю це тепло й почуваюся фантастично від роботи в організації, яка може допомогти дітям повернути їхнє дитинство», – додала Сара.
Її робота — це не лише спілкування з донорами з різних країн, а й збереження голосів українських дітей, які стали жертвами війни: «Я хочу розповідати історії цих дітей, бути їхньою зв’язківицею».
Читайте також: “Україна для мене – другий дім”: історія американця, який вільно вивчив українську
фото з архіву Сари Слімп