Війна створила новий виклик для України: зростання впливу антиукраїнських і проросійських партій у Європі. Це явище не завжди напряму пов’язане зі ставленням до України, дослідило BBC Україна, а скоріше є наслідком загальних європейських тенденцій, таких як підйом популізму, зростання тривог через імміграцію та прагнення до ізоляціонізму.

Приплив мігрантів, особливо з України, а також відсутність відчутного економічного зростання створюють сприятливий ґрунт для популістських партій. Ці партії часто використовують прості та зрозумілі рішення для складних проблем, що приваблює виборців, які відчувають тривогу та невпевненість.

Антимігрантські праворадикали, ліві пацифісти, євро- і НАТО-скептики, а також антивакцинатори з антиглобалістами часто мають також проросійські погляди. Це пов’язано з тим, що Росія часто виступає проти імміграції, глобалізації та НАТО, а також пропагує ізоляціонізм.

Не всі європейські виборці, які підтримують антиукраїнські партії, виступають проти України. Однак у результаті влада може перейти до політиків, які вважають, що допомогу Києву треба припинити.

Такі сили різного ступеня впливовості та популярності є у кожній європейській країні. Наприклад, у Німеччині та Нідерландах антиукраїнські партії мають значну підтримку серед виборців.

“Не думаю, що всі партії, які виступають проти військової підтримки України, є антиукраїнськими. Часто це партії, які мають “націонал-егоїстичні”, ізоляціоністські погляди – вони вважають, що їхнім країнам не варто втручатися у те, що відбувається за межами ЄС. А їхні виборці не цікавляться зовнішньою політикою”, – пояснює Антон Шеховцов, дослідник ультраправих рухів та керівник європейського Centre for Democratic Integrity.

У будь-якому випадку, зростання впливу антиукраїнських і проросійських партій у Європі може мати серйозні наслідки для України. Ці партії можуть тиснути на європейські уряди, щоб вони зменшили свою підтримку Києву. Це може ускладнити для України боротьбу з російською агресією.

Німеччина

У Німеччині, як і в інших європейських країнах, спостерігається зростання впливу антиукраїнських і проросійських сил. Це пов’язано з низкою факторів, зокрема, з підйомом популізму, зростанням тривог через імміграцію та ізоляціонізмом.

Альтернатива для Німеччини (AfD) є найбільшою антиукраїнською і проросійською силою в Німеччині. Партія була заснована в 2013 році як противага мейнстримовим німецьким партіям. Спочатку AfD критикувала єврозону та ЄС, але пізніше переорієнтувалася на антимігрантську та антиукраїнську риторику.

AfD є прихильником Росії та виступає проти санкцій проти неї. Партія також заперечує російське вторгнення в Україну та виступає проти постачання зброї Києву.

У 2023 році журналісти The Insider та Spiegel оприлюднили можливі докази того, що AfD отримувала фінансування з Росії.

На лівому фланзі політичного спектра Німеччини зростає вплив Сари Вагенкнехт, яка раніше була членом партії Die Linke. Вагенкнехт виступає за економічну співпрацю з Росією та закликає до припинення військової підтримки України.

У разі успіху Вагенкнехт її партія може стати ультралівим союзником AfD у політиці щодо України. Це може мати не найкращі наслідки для Німеччини та України.

Франція

До недавнього часу французька партія “Національне об’єднання” (колишній “Національний фронт”) під керівництвом Марін Ле Пен вважалася головною європейською “проросійською” силою.

У 2014 році партія отримала 9 млн євро кредиту від російського банку на вибори, виступила проти санкцій за Крим і Донбас, відвідала “ДНР” і “ЛНР” та “не вірила” у загрозу від Путіна.

У 2017 році Марін Ле Пен, яка вийшла у другий тур президентських виборів, обіцяла налагодити близькі стосунки з Москвою у разі перемоги.

З листопада 2022 року пані Ле Пен формально вже не очолює партію (її місце посів 28-річний Жордан Барделла), але залишається можливою кандидаткою на виборах президента Франції у 2027 році.

З початком великої війни в Україні вона змінила риторику щодо Москви – засудила повномасштабне вторгнення росіян, схвально висловилася про прихисток для українських біженців і навіть підтримала відправку Україні “елементів оборони” (але не важкого озброєння).

Через такі зміни титул “найбільш проросійської сили в Європі” і перейшов до AfD.

“Мені здається, росіяни абсолютно дарма визначили “Національне об’єднання” як потенційних союзників для просування антиукраїнських наративів. Тому що партія Ле Пен уже не та партія, яка в 2014 році брала 9-мільйонну позику в російському банку на свої місцеві вибори”, – відзначав Антон Шеховцов в ефірі подкасту “Медузи”.

Однак, навіть після зміни риторики, “Національне об’єднання” залишається далекою від того, щоб стати проукраїнською партією.

Марін Ле Пен, як і її німецькі “колеги”, продовжує залякувати перспективами поразки Росії.

“Якщо Росія виграє війну, це буде катастрофою, тому що всі країни з територіальним конфліктом будуть думати, що можуть вирішити його зброєю. Якщо Україна переможе, це означатиме, що НАТО вступило у війну, адже я переконана, що Україна без сил НАТО не може військово перемогти Росію. А це означає, що Третя світова війна розв’язана”, – заявила вона в інтерв’ю EL PAIS у квітні 2023 року.

Так само Ле Пен не раз стверджувала про готовність відновити відносини з Росією після завершення російсько-української війни.

Тож навіть після зміни відверто прокремлівської риторики після 24 лютого 2022 року Ле Пен та її партію навряд чи можна вважати проукраїнською чи хоча б нейтральною політсилою.

Угорщина

Угорщина є однією з країн Європейського Союзу, яка має проросійську позицію щодо війни в Україні. Уряд Віктора Орбана на початку вторгнення Росії засудив агресію, але згодом повернувся до підтримки агресорки та заперечення санкцій проти неї.

Серед причин проросійської позиції Угорщини можна виділити такі:

• Історія відносин між Угорщиною та Росією. Угорщина та Росія мають тривалу історію відносин, які загалом були позитивними. Угорщина була частиною Радянського Союзу з 1945 по 1991 рік, і багато угорців досі мають позитивне ставлення до Росії.
• Економічні інтереси Угорщини. Угорщина є значним торговим партнером Росії. У 2022 році Росія була четвертим за величиною торговим партнером Угорщини. Угорщина також залежить від російських енергоносіїв.
• Політичні інтереси Угорщини. Угорський прем’єр-міністр Віктор Орбан є проросійським політиком. Він вважає, що Росія є важливим гравцем у регіоні, і що Угорщині важливо підтримувати з нею хороші відносини.

Проросійська позиція Угорщини негативно впливає на Україну. Угорщина блокує надання Україні військової допомоги, а також заважає посиленню санкцій проти Росії. Угорщина також виступає проти вступу України в Європейський Союз і НАТО.

Перспективи зміни проросійської позиції Угорщини є непевними. Віктор Орбан є популярним політиком в Угорщині, і він, ймовірно, залишиться прем’єр-міністром до 2026 року. Однак, якщо Угорщина продовжуватиме блокувати надання Україні допомоги та заважати посиленню санкцій проти Росії, це може призвести до погіршення відносин між Угорщиною та іншими країнами Європейського Союзу.

Словаччина

Словаччина є однією з країн Європейського Союзу, яка має проросійську позицію щодо війни в Україні. Уряд Роберта Фіцо на початку вторгнення Росії засудив агресію, але згодом повернувся до підтримки Росії та заперечення санкцій проти неї.

Серед причин проросійської позиції Словаччини можна виділити такі:

• Історія відносин між Словаччиною та Росією. Словаччина та Росія мають тривалу історію відносин, які загалом були позитивними. Словаччина була частиною Радянського Союзу з 1945 по 1991 рік, і багато словаків досі мають позитивне ставлення до Росії.
• Економічні інтереси Словаччини. Словаччина є значним торговим партнером Росії. У 2022 році Росія була четвертим за величиною торговим партнером Словаччини. Словаччина також залежить від російських енергоносіїв.
• Політичні інтереси Роберта Фіцо. Роберт Фіцо є проросійським політиком. Він вважає, що Росія є важливим гравцем у регіоні, і що Словаччині важливо підтримувати з нею хороші відносини.

Проросійська позиція Словаччини негативно впливає на Україну. Країна блокує надання Україні військової допомоги, а також заважає посиленню санкцій проти Росії. Словаччина також виступає проти вступу України в Європейський Союз і НАТО.

Перспективи зміни такої позиції є непевними. Роберт Фіцо є популярним політиком у Словаччині, і він, ймовірно, залишиться прем’єр-міністром до 2026 року. Однак, якщо Словаччина продовжуватиме блокувати надання Україні допомоги та заважати посиленню санкцій проти Росії, це може призвести до погіршення відносин між Словаччиною та іншими країнами Європейського Союзу.

Нідерланди

У листопаді 2023 року в Нідерландах відбулися парламентські вибори, на яких перемогу здобула ультраправа “Партія свободи” на чолі з Гертом Вілдерсом.

Вілдерс має тривалу історію критики України та санкцій проти Росії. У 2016 році він заявив російській газеті “Известия”, що “відновлення зв’язків з Росією – пріоритетний напрямок для Нідерландів”. У тому ж році його партія виступала проти угоди про асоціацію ЄС з Україною, через що в країні проходив референдум. У 2018 році Вілдерс виступав у Держдумі РФ та публікував у соціальних мережах фото значка “російсько-нідерландської дружби”, через що родичі загиблих у катастрофі рейсу MH17 вимагали від нього вибачень.

Під час нещодавньої виборчої кампанії Вілдерс обіцяв припинити відправку військової допомоги Україні.

Однак, за словами експерта Антона Шеховцова, для Вілдерса та його партії антиукраїнська риторика є лише “причепом” до основної ідеології, яка базується на боротьбі з мігрантами, протидії ісламізації та євроскептицизмі.

“Герта Вілдерса важко назвати саме антиукраїнським політиком. Він справді повторює деякі тези російської пропаганди, але для нього це не є якимось важливим пунктом, його не можна визначити через позицію щодо війни в Україні”, – зазначив Шеховцов.

“Для “Партії свободи” важливо боротися проти ісламізму та перешкодити незаконній міграції з Ближнього Сходу й Африки”, – додав він.

Наразі невідомо, чи зможе Вілдерс сформувати уряд і виконати свої обіцянки згорнути допомогу Україні. Коаліційні переговори в Нідерландах тривають.

“Але він може зробити коаліцію лише з більш поміркованими силами, які навряд чи дозволять сильно переорієнтувати Нідерланди в бік непідтримки України”, – вважає Шеховцов.

Польща

У Польщі ультраправа “Конфедерація свободи і незалежності” (відома також як просто “Конфедерація”) є однією з головних політичних сил, яка відверто просуває антиукраїнські наративи.

Під час недавніх виборів до Сейму партія активно використовувала “українське питання” у своїй агітації.

Конфедерація обіцяла обмежити будь-яку допомогу Україні, припинити всі програми підтримки для українських іммігрантів та навіть критикувала українок у Польщі через ревнощі полячок.

Має “Конфедерація” й історичні претензії – найактивніше вимагає провести ексгумацію польських жертв Волинської трагедії та змусити Київ визнати ті події геноцидом.

Водночас члени партії неодноразово висловлювали проросійські погляди.

Наприклад, екслідер “Конфедерації” Януш Корвін-Мікке відвідував анексований Крим, а у квітні 2022 року висловлював сумніви про те, чи справді вбивства у Бучі скоїли російські військові.

Він вибудував цілу конспірологічну теорію, за якою вбиті в Бучі – це розстріляні українськими силами російські колаборанти та дивувався, чому рідні розстріляних бучанців не поховали їх нормально, а залишали тіла на вулиці або звозили у братську могилу.

Нарешті, саме до лав “Конфедерації” належить Рафал Меклер – головний організатор блокади польсько-українського кордону для вантажних перевізників.

На жовтневих виборах “Конфедерація свободи і незалежності” отримала 18 мандатів у Сеймі (що на сім більш ніж на попередніх) й залишається парламентською силою в Польщі, нехай і опозиційною.

Австрія

Нинішній австрійський уряд, який очолює Австрійська народна партія, хоча й не надавав Україні військову допомогу, утім виділив великі кошти для Києва. Це свідчить про те, що Австрія не перебуває на антиукраїнських позиціях, незважаючи на свій нейтралітет у військовому плані.

Однак, якщо до влади в країні прийде ультраправа Партія свободи Австрії, це може змінитися. Представники цієї партії демонстративно виходили з зали австрійського парламенту під час виступу Володимира Зеленського через нібито порушення “принципу нейтралітету” Австрії. Вони також активно виступають за припинення санкцій проти Росії.

Партія свободи Австрії має всі шанси прийти до влади в країні наступного року. Як зазначає експерт Антон Шеховцов, у минулому ця партія співпрацювала з російськими діячами, але в останні два роки вона виступає скоріше з ізоляціоністських позицій.

У будь-якому разі, прихід до влади Партії свободи Австрії нічого позитивного для України не означатиме. Це може стати доповненням угорсько-словацької “україно-скептичної осі” в Центральній Європі.

Фінляндія

Фінляндія, яка з часів Другої світової війни змушена була вести зовнішню та економічну політику з оглядкою на вимоги Радянського Союзу, має відверто проросійську партію Valta kuuluu kansalle (VKK – “Влада належить народу”).

Її лідер, колишній паверліфтер Ано Туртяйнен, у 2019-2023 роках був депутатом фінського парламенту від південно-східного регіону. Він відкрито висловлювався за дружбу з Росією та звинувачував НАТО у війні в Україні.

Один з кандидатів від VKK на недавніх парламентських виборах Йоуко Міеттінен писав у блозі на сайті партії, що НАТО провокує Росію на конфлікти з сусідами, що й стало причиною війни в Україні.

“Три мирні договори української війни: Мінськ-1, Мінськ-2 та Стамбульські домовленості були зроблені, щоб виграти час на озброєння України”, – казав Йоуко.

А ще один учасник VKK Йохан Бекман був “міжнародним спостерігачем” під час псевдореферендуму в Криму в 2014 році, є частим гостем російських ток-шоу та призначив сам себе “представником ДНР” у Фінляндії. Його ж звинувачують у причетності до “фінських добровольців”, які воювали на Донбасі проти України.

З таким набором політиків партія VKK на парламентських виборах 2023 року не набрала жодного мандату. Але в наступному році Ано Туртяйнен планує балотуватися у президенти Фінляндії.

Що далі?

Риторика і дії проросійських партій в Європі, таких як AfD, можуть створити серйозну загрозу для практичної підтримки України в Європі.

До цих партій також відносяться:

• Русофільська партія “Відродження” в Болгарії
• Рух ANO 2011 в Чеській Республіці
• “Альянс за об’єднання румунів” в Румунії

Всі ці партії мають шанси нарощувати свій вплив у своїх країнах, а з ним і просувати своє бачення щодо України.

В умовах, коли в Європі зростає підтримка крайніх правих, перспективи підтримки України стають все більш невизначеними.

Це пов’язано не лише з позицією проросійських партій, але й з поширенням європейського “відсторонення” від ситуації в Україні.

“Є відверто проблемні проросійські сили, такі як AfD чи партія Фіцо. Але на другому місці по проблемності йдуть партії, які підтримують ізоляціонізм у своїх країнах, а також нейтралітет щодо російсько-української війни. Але цей нейтралітет технічно виявляється на користь Росії, адже бенефіціарами таких нейтралітетів зазвичай стають саме агресори”, – зазначає Антон Шеховцов, експерт з питань зовнішньої політики України.

За його словами, викликом для Києва стає те, що європейці все більше схиляються до своєрідного політичного егоїзму і не бачать сенсу підтримувати країну, яка не входить ні в ЄС, ні в НАТО.

“Цей «націонал-егоїзм» і формує той фундамент, який у підсумку шкодить Україні. Але в ньому більше не стільки антиукраїнських настроїв, якоїсь нелюбові до України, скільки просто егоїзму”, – додає він.

На перспективи практичної підтримки Києва від європейських країн багато в чому впливатиме і ситуація на фронтах в Україні.

“Політики більше підтримують Україну, коли вона перемагає, а не коли відступає і щось не виходить. Тут діє психологічний момент”, – каже політолог.

Тож перед Україною в найближчі роки в Європі стоятиме завдання не лише протидіяти відверто проросійським силам, а й доносити до все більше “егоїстичної” Європи аргументи, чому підтримка України – екзистенційно важлива і для неї самої у стратегічній перспективі.