Коли за кілька кілометрів від пологового будинку стояли російські війська, здавалося, що майбутнього тут не буде. Та минули роки — і в тих самих стінах знову лунає плач новонароджених, йдеться у статті The Guardian.

Попри війну, обстріли й демографічну кризу, українці продовжують народжувати дітей і вірити, що їхня країна вистоїть.

Журналіст Люк Гардінг побував у Пущі-Водиці під Києвом, де працює пологовий будинок «Лелека» — клініка, яка на початку повномасштабного вторгнення опинилася фактично на лінії фронту.

Чотири роки тому російські війська стояли за кілька кілометрів від медзакладу. План путіна полягав у швидкому захопленні Києва та поваленні президентства Володимира Зеленського. Однак українська армія дала відсіч — зокрема під Бучею було знищено російську бронеколону. Після п’яти тижнів боїв війська рф відступили з Київщини, залишивши після себе сотні вбитих цивільних.

Сьогодні лікарня повернулася до своєї основної місії — приймати пологи. Водночас війна триває: на сході країни російські сили повільно просуваються вперед, зазнаючи великих втрат. За офіційними оцінками, лише за один місяць втрати рф сягнули десятків тисяч убитих і поранених.

«Україна не зникне»

Валерія Іващенко народила тут доньку Вероніку, якій нині 20 місяців. Її родина пережила обстріли у Горенці — снаряди пошкодили їхній будинок. Тепер над домом регулярно пролітають дрони та ракети.

Вона зізнається, що страх залишається — родина ховається між двома стінами під час повітряної тривоги, а маленька Вероніка вже впізнає звук сирени. Та попри це жінка переконана:

«Я не вірю, що Україна програє… Україна не перестане існувати».

За її словами, життя складно назвати нормальним, однак люди вчаться адаптуватися.

Валерія додає, що війна не є лише українсько-російським конфліктом. На її думку, це атака на всю систему ліберальної демократії та міжнародного права. І хоча багато народів бояться росії, українці — ні. «Ми не боїмося», — наголошує вона.

Демографічна криза на тлі війни

За даними міжнародних організацій, майже 6 мільйонів українців виїхали за кордон, ще мільйони стали внутрішньо переміщеними особами. Народжуваність різко впала: нині на одне народження припадає приблизно три смерті.

У самій клініці цифри ілюструють масштаб проблеми. Якщо у 2020 році тут відбулося 2 300 пологів, то у 2022-му — лише 868, а торік — 952. Керівник закладу, лікар Валерій Зукін, називає це болісною тенденцією, адже пологові будинки, за його словами, завжди асоціюються з радістю, на відміну від звичайних лікарень.

Фахівці зазначають: до війни в Україні проживали 41 мільйон людей, нині — орієнтовно 30–32 мільйони (без урахування окупованих територій).

Якщо тенденція збережеться, до 2050 року населення може скоротитися до 25 мільйонів.

Іванна Дідур у жовтні 2025 року народила третю дитину — доньку Анастасію. Родина вирішила залишатися у Києві. Жінка називає народження дітей у воєнний час патріотичним кроком і каже, що відчуває відповідальність перед тими, хто воює на фронті.

Разом із чоловіком вони намагаються створити для дітей максимально звичне життя: донька займається акробатикою, син — футболом і скаутингом, родина ходить у кіно та їсть піцу. Водночас на вікнах у дитячих кімнатах — захисна плівка від уламків скла, а вдома є павербанки на випадок блекаутів.

Лікар-акушер Кирило Венцківський зазначає, що загалом рівень народжуваності впав приблизно на 30%, однак частина жінок, які виїхали за кордон, повертаються народжувати в Україну — зокрема через безоплатну базову медичну допомогу. Деякі родини також враховують норми законодавства, які звільняють від мобілізації батьків трьох дітей.

Парламент уже підвищив одноразову допомогу при народженні дитини до 50 тисяч гривень та запровадив щомісячну виплату 7 тисяч гривень для вагітних жінок без роботи.

Медики визнають: попереду складний шлях, однак вони залишаються оптимістами й вірять, що після настання миру частина біженців повернеться додому.

Попри втрати, страх і невизначеність, батьки, які залишилися в Україні, говорять про зростання єдності та гордості за свою ідентичність. Вони визнають, що життя змінилося назавжди, але переконані: народжені під сиренами діти — це символ того, що країна живе.

І поки вікна заклеєні плівкою, а сирени стали частиною буднів, у пологових будинках продовжують з’являтися нові життя — як доказ того, що навіть у тіні війни майбутнє можливе.

Читайте також: Зеленський після чотирьох років війни: CNN про замахи, скандали і політичний тиск

фото: LightField Studios / Shutterstock