Велика Британія стала однією з країн, які найбільше підтримують Україну. Однак війна також спричинила значне зростання інфляції в країні, що призвело до кризи вартості життя.Для українських біженців адаптація до життя в Лондоні може бути складною.Зазвичай їм доводиться жити з родиною або з сім’єю-спонсором, яка погодилася їх прихистити.
Жінки українки, які живуть у Лондоні поділилися своїми історіями, розповіли про особливості життя в британській столиці з дітьми та якість освіти, пише The Village Україна .
Дитячі потреби
Як такого дитячого садка у Великій Британії немає, майже всі nursery приватні. Шкільна освіта поділяється на primary та secondary school (і рахують не класами, а роками). Якщо проводити аналогію з Україною, то із primary до secondary school діти переходять, як із шостого до сьомого класу. Далі можна піти або в коледж, або у sixth form, який умовно називають 12–13 класом. Після обидвох варіантів можна вступити до університету, головне – скласти іспити.
Катерина з України працює аналітикинею в аптечній мережі, живе сім років у Великій Британії, розповідає, що немає особливої різниці між державною та приватною школами. Але, наприклад, її колеги хочуть влаштувати дитину в приватну, це, за її підрахунками, може коштувати 100 тисяч фунтів на рік (не враховуючи шкільну форму чи канцелярію).
“Коли я була студенткою, то працювала нянею. Роботу шукала через агенцію, платили тоді прожитковий мінімум чи трохи вище. Загалом няні не дуже популярні, але популярний babysitting, тобто залишити дитину в знайомих на один чи два дні”,- каже дівчина.
Щодо декретної відпустки, то жінка тут може взяти maternity leave, від трьох до шести місяців. Чоловіки можуть брати paternity leave, але лише на три тижні. Щоправда, у деяких компаніях дозволяють ділити цей час наполовину між батьками.
Українка Ілона працює проєктною менеджеркою у Лондоні, сюди переїхала з донькою минулого року. Про школи каже, що всі якісні та безплатні. Записатися до школи їм не було складно, але вони це робили завчасно, поки чекали на візу, зараз може бути черга. Дочці Ілони вісім років, вона ходить у четвертий клас primary school. Після 6 класу почнеться secondary school, але, щоб потрапити до гарної школи, потрібно успішно скласти іспит.
“Хорошими вважають католицькі школи, але потрібно бути готовим, що там буде багато релігійної тематики. Це не шкодить, бо виховує доброту та людяність у дітей. Їх вчать підтримувати одне одного та допомагати. Я була здивована, наскільки дружніми є діти, незалежно від того, з якого вони класу чи якого вони віку”, – каже жінка.
У школі належну увагу приділяють внутрішньому стану дитини, її розвитку, креативному підходу до життя. Домашні задають рідко, але якщо це роблять, вони творчі та цікаві. Ілона каже, що її дитина вже вільно читає та розмовляє англійською.
Харчування в школах також гарне. Дають п’ять страв щодня, які потрібно вибрати в електронному кабінеті. Для українців зараз це безплатно. Одяг дешевий і доступний, вибір дуже великий. Шкільна форма коштує недорого, її можна купити навіть у місцевих супермаркетах, наприклад, у Sainsbury’s.
“Під час літніх канікул надають ваучери на літні табори. Також тішить великий вибір гуртків і розваг. Моя донька ходить на плавання, балет, акробатику та співи. Деякі гуртки зробили нам великі знижки, дізнавшись, що ми з України. Наприклад, я маю 50% знижки на плавання (виходить приблизно 90 фунтів за семестр – три місяці, залежно від кількості днів). Викладачі всі професійні та привітні. Загалом Британія – гарне місце для дитячого розвитку”, – додає Ілона.
Читайте також, “Британські садки: без правил, але з радістю”, – історія українки.