Держава мститься тим, хто за кордоном? Думка

Дата:

Чи може держава мститися своїм громадянам? А виявляється, може, пише колумніст Сергій Фурса в колонці на NV, коментуючи обмеження консульських дій для українських чоловіків за кордоном.

В Україні проблема з мобілізацією. Це робить закон про мобілізацію вкрай важливим. Мета — зробити так, щоб збільшити кількість людей, яких можна призвати в армію. Збільшити кількість людей, що призиваються. І логічно було б, якби всі дії закону про мобілізації були спрямовані саме на це. Але одночасно закон був вихолощений в частині батогу, який можна застосувати в Україні. І приправлений дрібною помстою.

Мова про те, що держава призупинила консульську підтримку чоловіків, що перебувають за кордоном

Чи йде це в рамках головної мети закону — збільшити чисельність ЗСУ? Збільшити ефективність мобілізації? Ніяким чином. Ці дії не змусять жодного чоловіка, який обрав бути за кордоном під час війни, повернутися в Україну.

Ці незручності, які створені абсолютно всім чоловікам, які є за кордоном, жодним чином в голові у тих чоловіків, яких держава хотіла б бачити у війську, не йдуть у порівняння з незручностями, які їм доставить мобілізація. При чому, не всі чоловіки за кордоном перепливали Тису. Багато хто перебуває там легально.

Таким чином ефективність цього заходу нульова. Проте держава його застосовує, та ще й смакує. Фокусуючись на цьому, замість того, щоб застосовувати непопулярні кроки, які мають дати результат. Результат у вигляді збільшення числа мобілізованих. Але, схоже, результат не на часі.

Що це тоді? Це і дрібна помста. І популізм. Бо держава показує, що вона мститься тим, хто поїхав, що має доставити задоволення тим, хто лишився. Грається на темних сторонах людської натури. Намагається здобути дешеву популярність на болючій для суспільства темі.

А ще поширює розкол у суспільстві. В тому числі той, що буде після війни. Бо в Україні величезна демографічна проблема. І Україна вкрай зацікавлена у тому, щоб максимальна кількість людей, що виїхала за кордон через війну, в тому числі чоловіків, повернулась. Ці люди потрібні тут. І останнє що варто робити, це робити крокі, які спрямовані на те, щоб ці люди не повернулись. І мова про ненависть одних українців до інших, яку держава культивує. Загострюючи кути, які мала б згладжувати.

І так, ці чоловіки потрібні в Україні. І так, вони вибрали не бути в Україні під час війни. І тут немає протиріччя. Україні потрібні всі свої громадяни. І не всі громадяни України — герої. Як і будь-якої іншої країни. Україні потрібні не тільки герої. Україні потрібні люди, що платитимуть податки, щоб було чим платити пенсії. Україні потрібні будуть люди, які народжуватимуть, а для цього поки потрібні і чоловіки також. Україні потрібні споживачі, щоб ті, хто зараз готує каву під час обстрілів, мав можливість продавати її і збільшувати свій бізнес і після війни. Україні потрібні ці чоловіки, навіть якщо хтось вважає їх вибір не моральним. Проте вони його зробили. І залишились громадянами України.

Так, вони свідомо обрали бути за межами України під час війни. В тому числі побоюючись, що можуть бути мобілізовані. Але бажання мобілізуватись відсутнє і у чоловіків, що є в Україні.

То до них також будемо культивувати ненависть? Будемо стравлювати людей, що воюють і їх родичів, із тими, хто не воює. Чи їх вчинок більш негативний, ніж поведінка дезертирів, які тисячами тікають з фронту? Чи будемо ненавидіти і тих, хто буд заброньований протягом всіє війни? Де ця лінія, після якої держава скаже — «а от їх ми хочемо ненавидіти»?

Причому зараз свідомо не йдеться про внесок людей, які перебуваючи за кордоном і відчуваючи докори сумління, почуття провини, можуть активно донатити. І робити це більше, ніж ті, хто перебуває в цей час в Україні подалі від фронту.

Останнє, що українці мають робити після війни — це мірятись, хто що зробив. І хто більший патріот. Це треба залишити політикам. А проблем у суспільстві вистачає і без цього.

Війна — це трагедія. І травма. І після війни, коли цей день настане, суспільству треба лікувати ці травми. І держава має грати тут провідну роль. І не логічно, якщо держава ці травми ще посилює. Тим більше кроками, які жодним чином не наближають нас до перемоги. А цей крок точно не робить нічого, щоб наблизити перемогу. Хіба що перемогу у майбутніх виборах. До яких ще треба дожити.

Читайте також: Як програти війну. Думка

Джерело: NV

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут

Поділитись:

Підписка

Популярне

ГОЛОВНЕ

Українці в Британії втрачають віру в “мир” Трампа — The Telegraph

Риторика, яка звучить із Білого дому, не викликає в українців надії, а навпаки — ще...

“Маєте 7 днів, щоб покинути США”: що робити українцям, які отримали такі листи

Що робити, якщо ви раптом отримали електронного листа з приписом залишити США за тиждень? У...

Meet Me: Як українські писанки та паски об’єднують Лондон напередодні Великодня

Meet Me — це ком’юніті, яке створили три майстерні українки у Лондоні, щоб об’єднати людей...

Як працює Ukrainian Welcome Centre – “другий дім” для українців у Лондоні

Як це — залишити все, переїхати до іншої країни і знайти новий дім там, де...

Як святкують Великдень українці у Британії: традиції, що єднають

Великдень у Британії — це приклад того, як можна поєднати два світи, не втрачаючи жодного...

Історія американки, яка під час війни переїхала в Україну – допомагати дітям

23-річна Сара Слімп залишила безпечне життя в США, аби бути поруч із українцями у найскладніший...

Великдень з особливою місією: як зерно з Харківщини стало паскою аж у Нью-Йорку

У самому серці Нью-Йорка до Великодня спекли українські паски з особливим змістом — з борошна,...

Перший фестиваль українського танцю Shumka в Канаді: як це було

Коли мова йде про збереження культури за тисячі кілометрів від рідної землі — українці завжди...

Голос української моди в Лондоні: розмова з Костянтином Лєонтьєвим про London Fashion Day

Костянтин Лєонтьєв, дизайнер, продюсер, нетворкер, засновник Odessa Fashion Day та London Fashion Day, рушійною силою...

Новий український ресторан Sino відкривається в Лондоні

Українська кухня знову у центрі уваги британської гастросцени — і цього разу мова не про...

Подібне до цього
Схоже

Translate »