40-річний Девід Раузер, уродженець канадської провінції Альберта, який добровільно приєднався до Збройних сил України, ледь не загинув під час бойового завдання на сході країни через випадковий обстріл з боку союзника.
Про це він розповів в інтерв’ю CBC News.
Інцидент стався у листопаді 2025 року в Донецькій області, під час однієї з найскладніших операцій за майже 10 місяців його служби у складі 63-ї окремої механізованої бригади. Раузер разом із невеликою групою бійців наблизився до імпровізованого укриття, де, за їхніми даними, перебували російські військові. Коли після наказу здатися відповіді не пролунало, почалася стрілянина.
У хаосі бою один із нових членів підрозділу помилково сприйняв Раузера за противника і відкрив вогонь. Куля влучила в голову та руку.
За словами канадця, він дивом залишився живим — шолом урятував життя, хоча частину черепа було пошкоджено.
Після поранення Раузер провів майже два місяці в лікарнях — спочатку в Києві, згодом у кількох медичних закладах на заході України. Медики повідомили, що куля пройшла буквально під краєм каски, не пробивши її, але спричинивши серйозну черепно-мозкову травму. Ще одне поранення залишило великий шрам на плечі.
Нині він уже виписаний з лікарні й перебуває в Тернополі, очікуючи на оформлення документів для тимчасового повернення до Канади. Раузер каже, що почувається приблизно на 90% відновленим, хоча повної фізичної форми ще не повернув. Він визнає, що травма назавжди його змінила, але наголошує: головне — він живий і може функціонувати.
“Україна не була чужою“
До війни Девід не мав військового досвіду. У Канаді він працював пожежником і брав участь у гасінні лісових пожеж. Водночас Україна для нього не була чужою: у дитинстві він кілька років жив у росії та Україні через місіонерську діяльність батька. Родина мешкала, зокрема, в Запоріжжі та Києві, а мову й культуру регіону він добре знав.
Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році Раузер серйозно замислювався про вступ до лав ЗСУ, але тоді вирішив не їхати. Ситуація змінилася у 2024-му, коли, за його словами, війна стала ще жорсткішою і потреба в людях — критичною. Саме тоді він перетнув кордон і підписав контракт на три роки.
Після місячної підготовки його одразу відправили на передову. Перші тижні він провів у примітивних укриттях під постійною загрозою атак дронів та наближення російських військових. Згодом Раузер виконував завдання провідника, супроводжуючи солдатів до позицій пішки, оскільки пересування технікою стало надто небезпечним.
Восени 2025 року, за його словами, невеликі групи російських військових змогли прорватися в тил української оборони поблизу Лимана, створюючи хаос. Саме участь у зачистці таких позицій і призвела до трагічного інциденту з «дружнім вогнем».
Попри пережите, Раузер не виключає повернення до України — йому вже запропонували роботу інструктора.
Попереду в канадця ще одна операція з встановлення металевої пластини в череп, і рішення щодо подальшого лікування поки не ухвалене.
Говорячи про майбутнє, канадець не приховує скепсису щодо швидкого завершення війни. Він уважно стежить за міжнародними переговорами й вважає, що Європі доведеться взяти на себе значно більшу відповідальність за підтримку України.
«Світ не може розраховувати, що хтось інший вирішить цю війну, — каже він. — Потрібні реальні жертви й рішучі дії».
Читайте також: Врятував 50 українських військових: історія бойового медика з Канади
фото: Anton Holovin/CBC
