Від прориву на легендарній «летючій БМП» у Маріуполі до нового призначення головнокомандувачем ЗСУ — кар’єра Михайла Драпатого за понад 12 років пройшла крізь найважчі битви російсько-української війни.
Генерал-майор став одним із найвідоміших українських військових завдяки участі в ключових операціях від початку війни у 2014 році та командуванню найгарячішими напрямками під час повномасштабного вторгнення.
Новий очільник української армії здобув репутацію генерала, якого відправляють на найскладніші ділянки фронту, а також офіцера, який відкрито виступав за реформи та не боявся брати на себе відповідальність.
Легендарний прорив у Маріуполі
До початку російської агресії військова кар’єра Драпатого розвивалася без особливої публічності. Однак у травні 2014 року його ім’я стало відомим усій країні.
Тоді 31-річний майор командував 2-м механізованим батальйоном 72-ї окремої механізованої бригади, який отримав наказ прорватися до захопленого проросійськими бойовиками управління міліції в Маріуполі. Саме під час цієї операції українська бойова машина піхоти буквально перелетіла через барикаду, а кадри прориву стали одним із символів початку війни на Донбасі.
Згодом Драпатий керував виходом українських підрозділів із так званого Ізваринського котла. Під його командуванням із оточення вдалося вивести близько 260 військових та понад 30 одиниць техніки. Саме після цієї операції за генералом закріпилася репутація командира, здатного знаходити рішення навіть у критичних ситуаціях.
За бойові заслуги він став повним кавалером ордена Богдана Хмельницького всіх трьох ступенів, а також отримав громадську відзнаку «Народний Герой України».
Від Херсона до Харкова
Після 2022 року Драпатого неодноразово призначали командувати найскладнішими напрямками.
Навесні 2022 року він очолив оперативне угруповання військ на південному напрямку, а восени його підрозділи брали участь у Херсонській наступальній операції, яка завершилася звільненням обласного центру.
У 2024 році генерал керував обороною Харківщини під час нового російського наступу на Вовчанськ і Куп’янськ, а пізніше очолив угруповання військ на Луганському напрямку.
Серед військових Драпатий отримав репутацію своєрідного «пожежника фронту» — офіцера, якого направляли туди, де ситуація була найскладнішою.
Намагався реформувати Сухопутні війська
У листопаді 2024 року Драпатого призначили командувачем Сухопутних військ ЗСУ. На цій посаді він ініціював масштабні кадрові зміни, реформу системи бойової підготовки та оновлення керівництва територіальних центрів комплектування.
Сам генерал пояснював, що прагнув змінити принципи роботи командування.
«Командування поступово переходить від культури страху до культури відповідальності. Рішення ухвалюються не з міркувань статусу чи лояльності, а на основі аналізу, результату і поваги до підлеглого… Не всі кадрові зміни вдалося реалізувати. Бо система продовжує чинити спротив», — зазначав Драпатий.
У червні 2025 року після російського удару по навчальному полігону, де загинули українські військові, Драпатий подав рапорт про відставку, заявивши, що командир не має права перекладати відповідальність на інших.
Він наголошував: «кругова порука та безкарність — отрута для армії».
Втім, генерал не залишив службу. Уже через кілька днів його призначили командувачем Об’єднаних сил ЗСУ, а президент тоді заявив, що офіцер має повністю зосередитися на керуванні бойовими діями.
Публічно підтримав реформи Міноборони
Призначення Драпатого головнокомандувачем відбулося після шестиденних протестів, які розпочалися через звільнення міністра оборони Михайла Федорова.
На тлі цих подій генерал опублікував заяву на підтримку реформ, започаткованих у Міністерстві оборони. Він зазначив, що нова команда відомства вперше за багато років намагалася змінити самі правила функціонування військової системи.
«Армії потрібні зміни, але без справедливості жодні зміни не матимуть сенсу для людей, які щодня тримають на собі цю війну», — написав Драпатий.
За його словами, взаємодія між військом і Міноборони стала значно ефективнішою, а командири отримали можливість бути почутими.
Генерал також наголосив, що командир не повинен замовчувати проблеми: «Командир не має права мовчати про проблеми, особливо коли їх ціна вимірюється втраченими можливостями, часом і людськими життями. Мовчання командира ніколи не було формою відповідальності».
Водночас Драпатий закликав зробити зміни в армії незворотними, незалежно від зміни керівництва. На його переконання, трансформація Сил оборони має тривати доти, доки справедливі та зрозумілі правила не стануть нормою для всіх військових.
Попри високі посади, Михайло Драпатий залишається одним із найменш публічних українських генералів. Він неодноразово пояснював, що під час війни значення мають не гучні заяви, а результати роботи: «Я зазвичай не коментую події і не прагну до публічності — під час війни цінність мають не заяви, а щоденна робота».
Саме поєднання бойового досвіду, готовності брати відповідальність та відкритої позиції щодо реформ зробило Драпатого одним із найбільш очевидних кандидатів на посаду головнокомандувача ЗСУ.
Читайте більше на цю тему: Зеленський звільнив Сирського: новим головкомом ЗСУ стане Михайло Драпатий
