«Важко бути у святковому настрої», – кажуть українці, які третій рік поспіль відзначають Різдво та Новий рік далеко від дому та родин, у Британії. Про це пише PA Media.
32-річна Марія Романенко виїхала з Київської області до Манчестера невдовзі після початку російського вторгнення 24 лютого 2022 року разом зі своїм партнером Джезом.
Подружжя дісталось польського кордону, де їм довелося чотири дні чекати підтвердження, що Марія зможе в’їхати до Великобританії з Джезом. Вони прибули до Сполученого Королівства 2 березня 2022 року.
Цьогоріч було її третє Різдво поза домом, на черзі – зустріч третього Нового року далеко від рідних.
«Різдва не було для мене з 2022 року, тому що Різдво, принаймні для мене, означає друзів і родину, це також час для святкування та час для роздумів».
За словами пані Романенко, Різдво та Новий рік можуть бути нагадуванням про все, що вона залишила позаду, включаючи її бабусю Марію, яка померла у віці 91 року на Різдво 2022 року, і з якою жінка «так і не встигла попрощатися».
«Коли я тікала, це було дуже швидке рішення – я не могла побачити свою родину, тому що хвилювалася за свою безпеку, і мені так і не вдалося з нею (бабусею, – ред.) попрощатися, а через кілька місяців я дізналась, що вона померла, – сказала вона.
«Це нагадує мені, що мене знову не буде з іншими членами моєї родини, мій батько і мій брат, які перебувають в Україні, і я також не зможу відсвяткувати святковий період зі своїми друзями, які були вбиті росіяни. Дуже важко перебувати у святковому настрої, коли знаєш, що твої друзі та сім’я можуть загинути, але я намагаюся бути позитивною».
Марія зазначається: не припускала, що їй доведеться провести три періоди зимових свят поза Україною.
«Кожного разу це було як чергова віха, коли я думала, що саме тоді я повернуся в Україну – я думаю, що це було так само для кожного українця», – додала вона.
Про гіркоту свят далеко від дому також розповіла 59-річна Олена Ліщун, яка з лютого 2022 року живе в Британії зі своєю донькою. 36-річна Анна Волкер живе у Великій Британії дев’ять років і після приїхду матері допомагала їй знайти роботу неподалік від її дому в Грінвічі, східний Лондон.
«З одного боку, я б хотіла бути там (в Україні), але з іншого боку, я почувалася б самотньою, тому що моя сім’я тут, а дім там, де моя сім’я», – сказала вона.
Думаючи про 2025 рік, пані Ліщун каже, що вона стикається з «невизначеністю», оскільки її віза закінчується в березні, і це може змусити її повернутися в Україну. За її словами, «немає ясності» щодо її візової ситуації.
«В мене не буде інших варіантів, окрім повернення в Україну, але я не хочу про це думати… У той момент, коли ти думаєш, що все покращується, і люди повертаються в Україну, але насправді це все ще дуже небезпечно, і є багато територій і будівель, які щодня постраждають від обстрілів. Мене це трохи хвилює, але я просто продовжую працювати, підтримую своїх клієнтів, перебуваю з сім’єю і просто живу життям, яке тепер стало для мене нормою».
Пані Ліщун сказала, що хоче «миру, як і всі українці, і щоб літаки знову почали літати в Україну» в 2025 році.
Відповідаючи на запитання про те, що вона хоче бачити від уряду Британії в 2025 році, Марія Романенко сказала: «Я дійсно хочу, щоб новий уряд підтримав Україну так, як вона просить, надав усю зброю, яку вони можуть надати. Нам потрібно тиснути на росію, щоб вона перестала думати, що їм зійде з рук така поведінка. Тому просто продовжуйте підтримувати Україну і давайте Україні більше оборонної зброї, тому що без неї ми не зможемо захистити себе».
Читайте також: Українці дедалі більше інтегруються в Британії, – the Economist