“Талібан ніхто не садив за стіл переговорів”: думки про “діалог” США й рф

Дата:

Уявіть, що у 2001 році Ширак і Шредер виходять перед пресою зі словами: “Ну, так, звісно, теракт – це трагедія, але, можливо, варто прислухатися до Аль-Каїди?”…

Таке порівняння наводить український політичний діяч Мустафа Найєм, коментуючи перемовини між офіційними представниками США та росії в Саудівській Аравії, які головним чином ведуться про війну в Україні, але без участі представників України.

Далі – пряма мова.

Історія має звичку повторюватися, але ми надто швидко все забуваємо.

У 2001 році, коли Нью-Йорк ще задихався в пилюці уламків Всесвітнього торгового центру, США звернулися до союзників із вимогою беззастережної підтримки у “війні проти терору”. І це було не прохання, а вимога. Вперше й поки що востаннє в історії була активована стаття 5 Статуту НАТО про колективну безпеку. До речі, ініціював її президент-республіканець Джордж Буш.

Європейці, скриплячи зубами, підкорилися: Франція, Німеччина, Велика Британія й навіть нейтральна Швеція відправили тисячі своїх солдатів до Афганістану, попри масові протести власних громадян. Це був тест на довіру, і континент його витримав.

Ніхто не повчав, не вимагав негайного збільшення внесків, не вимагав навіть мінералів. Стаття 5, солідарність, колективна безпека — усе спрацювало, як годинник.

Тепер, коли європейській безпеці загрожує значно сильніший, організованіший і жорстокіший ворог, нам пропонують з повагою поставитися до “прав” терористів у кремлі та визнати їхнє “право” на зони впливу.

Уявіть, що у 2001 році Ширак і Шредер виходять перед пресою зі словами: “Ну, так, звісно, теракт — це трагедія, але, можливо, варто прислухатися до Аль-Каїди? Може, якби США менше втручалися у справи Близького Сходу й займалися власними внутрішніми проблемами, цього всього можна було б уникнути?”.

У 2001-му це було б політичним самогубством. У 2024-му — це, схоже, звична дипломатія. Все б нічого. Але за всім цим уважно спостерігає росія – стара акула, яка чує запах крові й розуміє: момент настав.

Чверть століття назад ніхто б на Заході навіть не додумався вислухати Талібан. Сьогодні ж Кремль отримує червону килимову доріжку та серйозні переговори про “межі його впливу”, де з нею цілком серйозно збираються обговорити, скільки саме території може контролювати Москва, аби це не викликало зайвого обурення в Європі.

Двадцять років тому Вашингтон був лідером великого прояву єдності Заходу. Сьогодні Америка вирішила стати глядачем, залишивши Європу на цій сцені у самотності.

От тільки за кулісами вже стоїть новий постановник, і звуть його не Вашингтон. І хоча стаття 5 все ще в Статуті, у нєї є всі шанси стати приміткою у підручниках історії.

Читайте також: Кінець казкам: Трамп пропонує Україні жорстоку, але неминучу реальність. Думка

Публікації в рубриці “Блоги” відображують винятково точку зору автора. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. 

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут

Поділитись:

Підписка

Популярне

ГОЛОВНЕ

Meet Me: Як українські писанки та паски об’єднують Лондон напередодні Великодня

Meet Me — це ком’юніті, яке створили три майстерні українки у Лондоні, щоб об’єднати людей...

Як працює Ukrainian Welcome Centre – “другий дім” для українців у Лондоні

Як це — залишити все, переїхати до іншої країни і знайти новий дім там, де...

Як святкують Великдень українці у Британії: традиції, що єднають

Великдень у Британії — це приклад того, як можна поєднати два світи, не втрачаючи жодного...

Історія американки, яка під час війни переїхала в Україну – допомагати дітям

23-річна Сара Слімп залишила безпечне життя в США, аби бути поруч із українцями у найскладніший...

Великдень з особливою місією: як зерно з Харківщини стало паскою аж у Нью-Йорку

У самому серці Нью-Йорка до Великодня спекли українські паски з особливим змістом — з борошна,...

Перший фестиваль українського танцю Shumka в Канаді: як це було

Коли мова йде про збереження культури за тисячі кілометрів від рідної землі — українці завжди...

Голос української моди в Лондоні: розмова з Костянтином Лєонтьєвим про London Fashion Day

Костянтин Лєонтьєв, дизайнер, продюсер, нетворкер, засновник Odessa Fashion Day та London Fashion Day, рушійною силою...

Новий український ресторан Sino відкривається в Лондоні

Українська кухня знову у центрі уваги британської гастросцени — і цього разу мова не про...

За що українців можуть депортувати зі США: головні причини

У квітні деякі українці, які перебувають у Сполучених Штатах за програмою Uniting for Ukraine, отримали...

Наш Великдень у Вінніпезі: як українці бережуть традиції за тисячі кілометрів

Чи можна перенести український Великдень за тисячі кілометрів — і зберегти дух свята? У Вінніпезі...

Подібне до цього
Схоже

Translate »