За тисячі кілометрів від України українська громада Канади щодня працює для фронту, поранених військових та збереження пам’яті про війну. У Ванкувері волонтери не лише збирають кошти на дрони, аптечки й евакуаційні авто, а й постійно нагадують канадцям про російські злочини та боротьбу України за свободу.
Одним із тих, хто стоїть за цією великою роботою, є тернополянин Олександр Воробець — військовий медик, волонтер і один із лідерів організації RIY Vancouver. Про це розповідає Погляд.
Олександр Воробець живе у Канаді вже понад 11 років, хоча зв’язок із країною його родина мала ще з минулого століття.
“Мій дідусь вперше приїхав до Канади ще у 1921 році. Працював тут до 1936 року, заробив гроші, повернувся додому, купив землю на Вишнівеччині”, — пригадує волонтер.
Остаточно переїхати до Канади він вирішив у 2015 році, однак після початку війни у 2014-му одразу включився у допомогу військовим, переселенцям і сиротам.
Повномасштабне вторгнення росії стало для нього переломним моментом: “Моє життя не змінилося – воно зупинилося у 2022 році. Зупинилося серце, зупинилося дихання”.
У перші години вторгнення він разом із другом, лікарем Віталієм Кубацьким, почав шукати способи допомоги українським військовим.
“Я – колишній військовий медик, Віталій – лікар. Ми одразу зрозуміли, що маємо допомагати хлопцям з медициною”, — згадує він.
Як з’явився Save Ukrainian Soldier і RIY Vancouver
Перший волонтерський проєкт команда назвала Save Ukrainian Soldier. Згодом навколо ініціативи почали об’єднуватися нові люди, а організація переросла у RIY Vancouver. Сьогодні у команді — понад 20 активних волонтерів. Вони займаються тактичною медициною, закупівлею дронів, тепловізорів, евакуаційних автомобілів, а також інформаційними кампаніями на підтримку України.
“Ми зрозуміли, що мусимо говорити про Україну тут”, — пояснює Олександр.
У різних містах Канади активісти регулярно проводять мітинги та акції, нагадуючи про війну, полонених українських військових та викрадення дітей.
“Маємо бажання чи можливість у неділю йти – ми йдемо. Стоїмо з плакатами, люди підходять, читають, запитують, донатять”, — розповідає волонтер.
Тактична медицина, дрони та медевакуація
Одним із головних напрямків роботи RIY Vancouver стала тактична медицина. У перші тижні великої війни команда самостійно шукала турнікети, гемостатичні засоби, рації та медичне обладнання. Уже в березні 2022 року перші посилки почали надходити в Україну.
“Продавець навіть здивувався, навіщо стільки рацій. Коли почув, що це для України, сказав, що їм заборонили продавати таке в Україну”, — згадує Олександр.
Зараз організація працює напряму з кільмома волонтерськими штабами в Україні — у Кременчуці, Одесі та Львові. Волонтери закуповують оклюзійні наліпки, ізраїльські бандажі, декомпресійні голки, турнікети та інше професійне обладнання, яке рятує життя на фронті. За приблизними підрахунками, команда вже передала понад 20 тисяч комплектів для індивідуальних аптечок.
Крім того, RIY Vancouver допомагає технікою: “За останні два роки ми передали близько 15 автомобілів для медичної евакуації. Передали сотні дронів – термальних, звичайних, FPV”.
З часом команда почала шукати нові формати зборів коштів. Волонтери організовують фестивалі, пікніки та благодійні вечори просто неба, де поєднують українську кухню, музику та культуру зі зборами для армії. Одним із найуспішніших форматів стали вечори на виноградниках у Британській Колумбії.
“Це вечір, захід сонця, музика, свічки, тематична кухня. Людям це дуже подобається”, — розповідає Олександр.
До благодійних аукціонів активно долучаються українські митці. Серед них — художники Олеся Гудима та Іван Марчук, а також письменники Сергій Жадан і Василь Шкляр.
“Головне — щоб світ не втомився від України”
Окремим напрямком роботи стало плетіння маскувальних сіток. До проєкту постійно долучаються десятки жінок, а самі сітки виготовляють у співпраці зі штабом у Кременчуці. За словами Олександра, волонтерам уже вдалося створити понад 20 тисяч погонних метрів маскувальних сіток.
“Ми отримуємо фото від військових, де FPV-дрони просто заплутуються у сітках і не долітають до позицій, — розповідає він.
Хлопці пишуть нам: “Дякуємо, ваші сітки врятували нам життя”. І це, мабуть, найважливіше”.
Олександр Воробець переконаний, що українці за кордоном мають постійно говорити про війну та підтримку України: “Ми повинні говорити про Україну. Будучи вже громадянином Канади, я при кожній можливості прошу тільки про одне: не забувати про допомогу Україні”.
Волонтери також активно підтримують українські історичні та меморіальні ініціативи. Зокрема, у Ванкувері вже підтримали створення пам’ятника жертвам Голодомору біля міської мерії.
Однак найбільшою мотивацією для Олександра залишаються його друзі, які воюють або загинули на фронті: “У мене є футболка, яка для мене дуже важлива. На ній – портрети моїх друзів, які загинули на війні. Я не хочу, щоб на цій футболці з’являлися нові обличчя”.
Читайте також: “Тут я вдома”: історія канадця, який залишився воювати за Україну
фото: RIY Vancouver / Facebook
