Що станеться, якщо Захід вирішить, що поступки агресору — це шлях до миру? Британський The Economist змоделював майбутнє, якого країни-союзники воліють не уявляти.
Йдеться не лише про Україну, а про повний демонтаж системи безпеки Європи — крок за кроком, без гучних оголошень війни.
В основі аналізу, який переповідають Букви, — бестселер професора Університету Бундесверу в Мюнхені Карла Масали «If Russia Wins: A Scenario». Автор змоделював розвиток подій у разі, якщо росії вдається нав’язати Заходу «мир» за рахунок України. The Economist детально виклав цей сценарій, наголошуючи: уявлення про поразку — перший крок до її запобігання.
Масала виходить з того, що світ став небезпечно залежним від рішень кількох непередбачуваних лідерів. путін у цій конструкції прагне територіального розширення будь-якою ціною. Сі Цзіньпін розглядає Тайвань як питання політичного моменту. А президент США Дональд Трамп постає як фактор нестабільності, здатний ухвалювати військові рішення імпульсивно.
Як виглядає «перемога» рф
За сценарієм, США тиснуть на Київ, змушуючи погодитися на припинення вогню. росія зберігає контроль над приблизно 20% території України, а путін оголошує це історичною перемогою. У Європі набирають силу популісти, які звинувачують «ліберальних яструбів» у тому, що підтримка України лише затягнула війну й виснажила бюджети.
Паралельно Вашингтон скорочує військову присутність у Європі, зосереджуючись на Азійсько-Тихоокеанському регіоні.
Несподівано путін формально відходить від влади, передавши президентське крісло молодшому технократу, який декларує бажання налагодити відносини із Заходом. Водночас сам путін залишається в тіні, очолюючи структуру під назвою «Фонд Нової росії», що фактично зберігає контроль над ключовими процесами.
На окупованих українських територіях триває русифікація: завезення переселенців з рф, репресії проти нелояльних, табори «перевиховання». Понад мільйон людей стають біженцями. Спротив не зникає, але у відповідь окупаційна влада вдається до жорстоких каральних дій.
На підконтрольних Києву територіях наростає внутрішня криза. Економіка слабшає, молодь і фахівці виїжджають, політична боротьба загострюється. Володимир Зеленський оголошує вибори й програє їх.
Тим часом рф активно переозброюється. На закритих нарадах формується стратегія підриву НАТО без формального оголошення війни. План простий: швидкий локальний удар, який поставить Альянс перед дилемою — або масштабна війна, або мовчазне прийняття окупації.
Удар по НАТО без оголошення війни
Для відволікання уваги кремль дестабілізує інші регіони. Через російських найманців у Малі створюється міграційна криза, що змушує Європу перекидати флот до Середземного моря. У цей час Китай загострює ситуацію в Південнокитайському морі, повністю переключаючи фокус США.
Кульмінація — захоплення естонського міста Нарва підрозділами без розпізнавальних знаків. Це прямий напад на НАТО, який мав би активувати статтю 5, однак ситуацію ускладнюють диверсії та ядерні погрози з боку рф.
Президент США, повіривши аргументам кремля про «захист російськомовних», відмовляється від жорсткої відповіді. У москві це сприймають як доказ політичної слабкості Заходу.
Після цього рф оголошує плани об’єднання з білоруссю. У Європі усвідомлюють: стара система безпеки більше не працює. У Пекіні роблять висновок, що США не готові захищати союзників.
The Economist називає цей сценарій тривожним, але застерігає: реальність може виявитися ще гіршою.
Якщо Захід сам підірве НАТО зсередини, кремлю навіть не доведеться ризикувати.
Карл Масала наголошує: росія ще не виграла війну, попри величезні витрати. НАТО й система колективної безпеки мають шанс вистояти. Але якщо демократичний світ дозволить агресору перемогти — історія не буде поблажливою до його лідерів.
Читайте також: Чи завершиться війна у 2026 році: WSJ описало три сценарії для України
фото: Shutterstock
