Вона рятувала вишиванки від радянської влади, зашивала діаманти в капелюшок доньки, а згодом — одягала Інгрід Бергман і створювала пачки для Нью-Йоркського балету. Варвара Каринська — українка, яка назавжди змінила моду, театр і кіно.
Її історію, варту власного фільму, розповідає ШоТам.
Ще донедавна її ім’я майже не згадували в Україні. Хоча Варвара Каринська — уродженка Харкова — стала першою українкою, яка отримала «Оскар» за костюми до стрічки «Жанна д’Арк» із Інгрід Бергман. Але перед тим, як підкорити Голлівуд, вона пройшла довгий шлях — через революцію, втрати, втечу з радянського союзу та нове життя у Франції, а потім і в США.
Рятувала вишиванки під прикриттям радянської виставки
Варвара народилася 1886 року в родині харківського фабриканта і благодійника Андрія Жмудського. Завдяки його меценатству в місті з’явився сучасний Благовіщенський собор, а маленька Варя з дитинства жила в оточенні тканин і вишиванок.
У 1924 році, коли більшовики почали тиснути на її бізнес у москві, вона зважилась на втечу. Приводом стала поїздка до Європи на виставку “учнівських” робіт. Але замість пропагандистських вишивок Варвара сховала під ними унікальні церковні та старовинні зразки 12–18 століть, які збирала роками. А залишки сімейного багатства — діаманти та гроші — заховала в капелюх доньки й підкладку пальта.
Так їй вдалося вирватися до Парижа — і зберегти унікальну спадщину.
У Франції Каринська швидко влилася в світ мистецтва: створювала сценічні костюми, співпрацювала з Сальвадором Далі, а головне — познайомилася з хореографом Джорджем Баланчиним. Їхній тандем тривав десятиліттями.
“У літературі є Шекспір, а в костюмах — Каринська”, — говорив Баланчін.
Вона переїхала до Лондона, а згодом до Нью-Йорка, де стала головною костюмеркою New York City Ballet. Там вона створила понад 9 тисяч костюмів, включно з революційною Powder Puff Tutu — балетною пачкою без металевих кілець, з легкої сітки та шифону.
Вручну шила для кіно і театрів
У 62 роки Варвара Каринська отримала «Оскар» за костюми до фільму “Жанна д’Арк”. Щоб відтворити образи, вона особисто їздила до Франції, вивчала середньовічні архіви та вручну створювала кожен елемент одягу.
Її костюми носили такі зірки, як Марлен Дітріх, Вів’єн Лі та Інгрід Бергман. А керівник ательє Нью-Йоркського балету Марк Геппель досі працює з архівними ескізами:
“Її відчуття кольору було дивовижним. Під сірими шарами вона могла заховати яскраво-рожевий чи червоний. І коли танцівниця рухалася, це виглядало як вибух кольору,” — згадує він.
В останні роки життя Варвара пережила інсульт і вже не могла говорити. Вона померла у 1983-му в США, не доживши кілька років до 100-річчя.
Сьогодні в Україні її ім’я починає звучати голосніше. У Харкові встановлено меморіальну дошку, а в 2003-му засновано Фонд Каринської. Також її історія стала частиною мультимедійного проєкту «Книга-мандрівка. Україна».
Читайте також: Гайдемарі Стефанишин-Пайпер: американська українка, яка літала до зірок
фото з сайту Wikimedia Commons
