У Техасі вже понад три місяці під вартою перебуває українець Павло Зінкевич, попри дійсний легальний статус і відсутність будь-яких кримінальних вироків. Про це пише Newsweek.
37-річного чоловіка затримала поліція міста Фріско о 2-й годині ночі 26 січня 2025 року — зовсім поруч із його домом, на перехресті Preston Road та Eldorado Parkway.
Як розповідає його наречена Любов Абдразакова, того вечора Павло повертався додому після зустрічі з друзями, коли поліція зупинила його за незначне порушення правил дорожнього руху та запідозрила у керуванні в нетверезому стані. Під час перевірки на місці офіцери попросили його встати на одну ногу — але Павло не зміг утримати рівновагу через титанну пластину в нозі, встановлену після серйозної травми у 2019 році. Пізніше в поліцейському відділку йому провели тест на алкоголь за допомогою алкотестера.
Наступного ранку суддя призначив заставу в розмірі $500 за дрібне порушення, яку Павло одразу ж сплатив. Проте додому він так і не повернувся.
ICE поставила на нього “міграційне утримання”. Після короткого перебування в офісі ICE у Далласі Павла перевезли до міграційного центру Bluebonnet у місті Ансон, штат Техас, де він утримується з 28 січня.
Зінкевич прибув до США легально у 2022 році в рамках програми Uniting for Ukraine (U4U). Він має дійсний документ I-94, номер соціального страхування й очікує на рішення щодо статусу тимчасового захисту (TPS). Проте, за словами його нареченої, його гуманітарний пароль був анульований.
Попри законний статус, Павлові погрожували депортацією до України, де його рідне місто розташоване всього за кілька кілометрів від російського кордону.
“ICE-агенти розбудили Павла словами: “Ти хочеш залишитись і боротись за справу, чи підписуєш депортацію в Україну?”, — розповіла Абдразакова.
“Він переконаний, що працівників ICE фінансово заохочують за кількість депортацій. Вони намагаються морально зламати людину, щоб вона підписала депортаційний наказ”, — додала вона.
Погіршення здоров’я та приниження
За словами Абдразакової, фізичний і психологічний стан Павла погіршується з кожним днем. У центрі утримання він страждає від сильного болю в нозі через імплант, а також має серйозні проблеми з зубами, проте лікування йому відмовляють — попри наявність приватного страхування.
Любов також розповідає про нелюдські умови: замість імені до нього звертаються за номером ліжка, а також він став об’єктом расистських висловлювань з боку персоналу.
Окремо вона згадує й про серйозні фінансові наслідки:
“Його довге утримання спричинило справжню фінансову катастрофу для нас обох. Накопичились борги, автівку можуть забрати, ми мусили розірвати оренду житла. Він довго вибудовував свою кредитну історію, і тепер усе зруйновано”.
“Я розбита, спустошена, зла. Ми шукали житло, хотіли одружитися в травні, планували сім’ю. А тепер усе, що він будував, знищено”, — каже вона.
Суд визнає абсурдність, але не може звільнити
Павло — фахівець у сфері монтажу оптичних мереж — вже відвідав три слухання в імміграційному суді.
Під час першого слухання 17 лютого 2025 року суддя Майкл Плетерс зазначив, що не має юрисдикції для призначення застави, і що цим займається Міністерство внутрішньої безпеки (DHS).
“Вони [DHS] постійно помиляються, вважаючи, що це вирішує імміграційний суд”, — зазначив він у залі суду.
На другому слуханні 20 березня адвокат Зінкевича Джозеф Рейна наголосив, що його підзахисного утримують незаконно й вимагав негайного звільнення. Суддя Джессіка Майлз призначила повторне слухання та запитала юридичне обґрунтування.
На третьому слуханні 3 квітня суддя Майлз після розгляду документів заявила, що вважає затримання Павла необґрунтованим, але не має повноважень його звільнити. Попри те, що він має відкриту справу на TPS і формально не підлягає депортації, DHS наполягає на протилежному.
За словами адвоката, DHS ігнорує численні запити щодо звільнення Павла, а також не виконує прохання суду пришвидшити обробку його TPS у Службі громадянства та імміграції (USCIS).
Останнє слухання у справі Зінкевича мало відбутись 8 травня 2025 року.
Читайте також: За що українців можуть депортувати зі США: головні причини
фото з архіву Любові Абдразакової
