Жовтень – час, коли весь англомовний світ готується відзначати Хелловін, а ще це напрочуд затишний місяць, коли частенько хочеться зробити чашечку какао з зефірками, завернутися в плед у кріслі біля каміна і поринути в читання.
Читайте добірку з тринадцяти книг англійських, шотландських та ірландських авторів з відповідною атмосферою — на будь-який смак, від детективу до вікторіанського хорору, від психологічного трилера до фентезі, від абсурду до роману виховання.
“Сповідь виправданого грішника” Джеймса Хогга (The Private Memoirs and Confessions by James Hogg)
Слава до шотландського поета Джеймса Хогга прийшла лише після смерті, коли громадськості стало відомо, що саме він був автором готичного роману «Сповідь виправданого грішника» (спочатку, 1824 року, книга була опублікована анонімно). У центрі сюжету переконаний кальвініст Роберт Рінгім. Він знайомиться з таємничою людиною (він називає себе Гіл-Мартін), який переконує головного героя, що якщо той вбиватиме проклятих богом людей, то йому гарантовано порятунок як на землі, так і на небесах. Дія роману відбувається в Шотландії початку XIX століття і водночас має на увазі присутність квазихристиянського світу ангелів, дияволів і демонів, здатних заволодіти людським розумом.
Літературознавці називають цю книгу неймовірним змішанням жанрів: її відносять до готичного роману, психологічного детективу, метафантастики, сатири і навіть метафоричної критики тоталітаризму. Багато в чому саме вона породила інтерес письменників XIX століття до теми містичного двійника і стала джерелом натхнення для «Дивної історії доктора Джекіла та містера Хайда» Роберта Льюїса Стівенсона.
«Жінка в білому» Вільяма Вілкі Коллінза (William Wilkie Collins)
Англійський письменник і драматург Вілкі Коллінз в основному писав детективи, але іноді звертався і до інших жанрів – і справлявся з ними майстерно. Його роман «Жінка в білому» було опубліковано у 1860 році Чарльзом Діккенсом у виданні «Круглий рік». Книга оповідає про молодого художника Уолтера Хартрайта, який, прямуючи у віддалений маєток Ліммерідж, де він має обійняти посаду вчителя малювання, зустрічає загадкову жінку, одягнену в біле. Прибувши до садиби, він виявляє, що його учениця Лора Ферлі напрочуд схожа на таємничу незнайомку. Подальша історія розгортається навколо сімейних таємниць та інтриг. Чоловік Лори, сер Персіваль Глайд, розробив і втілив у життя складний план, щоб захопити її стан, а її друзі намагаються викрити його злочини. Твір досліджує теми зради, любові та боротьби за справедливість, поєднуючи у собі елементи готичного роману та детективу.
Розповідаючи про те, як йому на думку прийшла ідея роману, Коллінз стверджував, що одного разу, гуляючи нічним Лондоном, він сам зустрів загадкову жінку в білому, яка ввела його в транс за допомогою гіпнозу; щоправда, друзі письменника говорили, що він був великим аматором вигадувати про себе всякі небилиці. Роман не отримав високих оцінок критиків-сучасників, проте серед читачів він спричинив фурор. У Коллінза з’явилося безліч наслідувачів; на початку 2000-х років вийшло три романи різних авторів, у яких вони переосмислювали сюжет «Жінки в білому» та пропонували своє продовження історії.
“Кармілла” Джозефа Шерідана Ле Фаню (Carmilla by Joseph Sheridan Le Fanu)
Ірландський письменник XIX століття Джозеф Шерідан Ле Фаню здобув популярність як автор історій жахів та розповідей про привиди (при цьому він був вельми шановним юристом та борцем за права свого народу). Його найзнаменитіший твір — готична новела «Кармілла», що побачила світ у 1871 році. У центрі сюжету — юна дівчина Лора, яка мешкає з батьком, колишнім англійським офіцером, у відокремленому старовинному замку серед нескінченних лісів в австрійській Штирії. У якийсь момент вона зустрічає таємничу незнайомку на ім’я Кармілла і зав’язує з нею дружбу, оскільки позбавлена товариства однолітків. Вона ще не знає, що Кармілла насправді могутній вампір і що стала для неї об’єктом бажання.
Повість Ле Фаню була опублікована за двадцять п’ять років до виходу іншого культового готичного роману про вампірів – “Дракули” Брема Стокера. Очевидно, що Стокер багато в чому надихнув твір попередника. Наприклад, у перших чернетках замок Дракули також знаходився в лісах Штирії, а деякі риси нареченої Дракули Люсі Вестенра явно списані з Карміли. Сама ж Кармілла стала прототипом для безлічі літературних та кінематографічних вампірш, якими рухає не лише спрага крові, а й сексуальний потяг до жертви. До речі, якщо вам припаде до душі “Кармілла”, можете відразу ж перейти до прекрасного вікторіанського детектива того ж автора – “Будинок біля цвинтаря” (The House by the Churchyard).
«Розповіді про привиди» Монтегю Родса Джеймса
Монтегю Родс Джеймс був дипломованим істориком, фахівцем із Середньовіччя, і ректором Королівського коледжу в Кембриджі, але в історію світової літератури увійшов як найбільший майстер історій про привиди, причому про привиди, ворожих людині («Важливо, щоб примара була сповнена» писав Джеймс.— Добрим духам місце у народних казках і легендах, але не в моїх оповіданнях»). Його містичні розповіді спочатку виходили у чотирьох збірниках, але з 1930-х років стали видаватись під однією обкладинкою. Джеймс любив читати свої моторошні історії сім’ї та друзям біля каміна напередодні Різдва; у 1990-х роках на Бі-бі-сі виходило інсценування з Крістофером Лі, який, сидячи біля каміна в одній із кембриджських залів, читав твори письменника.
Незважаючи на те, що твори Джеймса будуються приблизно за однією і тією ж схемою (оповідач – як правило, нічим не примітний, злегка наївний джентльмен наукового складу розуму – виявляє рукопис або стародавній артефакт, який приводить його до зіткнення зі світом мертвих), вони незмінно користувалися народним коханням. Говард Філліпс Лавкрафт дав найвищу оцінку його творчості, зазначивши, що автор «обдарований майже диявольською здатністю наближатися до жаху м’якими кроками із самої гущі прозового щоденного життя». Лавкрафт писав: «Доктор Джеймс, безсумнівно, має глибоке наукове знання про людські нерви і психіку; знає і як розподілити прямі твердження, образність і тонкі натяки, щоб досягти найбільшого на читача». Стівен Кінг та Хорхе Луїс Борхес називали Джеймса серед своїх улюблених авторів.
“Леді в савані” Брема Стокера (The Lady of the Shroud by Bram Stoker)
Припустимо, «Дракулу» ви вже прочитали, і не один раз, то чому б не звернутися до інших творів знаменитого ірландського майстра саспенсу? Роман «Дама в савані» розповідає історію невдачливого Руперта Сент-Леджера, якому раптово у спадок від дядька має відійти всі його статки, включаючи маєток на березі Адріатичного моря. Щоправда, щоби вступити в права господаря, Руперт зобов’язаний прожити там рік — і, як з’ясовується, замок не тільки захоплює своєю розкішшю, а й здатний жахати. У цьому замку герою доведеться зіткнутися з таємничою жінкою в білому савані (Руперт вважає її вампіром, проте, незважаючи на жах, що викликається нею, починає відчувати до неї симпатію), а також отримати довіру консервативно налаштованого населення і допомогти їм захистити їх вдома від турків. В опублікованій у 1909 році книзі переплелися містика та пригоди, до того ж Стокер вкотре показав своє вміння майстерно створювати колорит малознайомих вікторіанцям далеких країн.
«Вечірка в Хелловін» («Напередодні всіх святих») Агати Крісті (Hallowe’en Party by Agatha Christie)
Роман однієї з найвідоміших у світі детективних письменниць розповідає про чергове розслідування Еркюля Пуаро. Під час вечірки на честь Хелловін, організованої для дітей у будинку заможної жінки, юна Джойс Рейнолдс заявляє, що кілька років тому стала свідком вбивства. Ніхто не сприймає її слова всерйоз, але пізніше Джойс знаходять утоплену у відрі з яблуками. Пуаро приступає до справи, намагаючись з’ясувати, чи справді дівчинка бачила вбивство і хто з гостей вечірки міг бути причетним до її смерті, при цьому до неї приєднується інший герой детективних романів Агати Крісті, письменниця Аріадна Олівер (такий ось кросовер!).
Сюжет книги частково ліг в основу фільму «Привиди у Венеції», що вийшов на екрани 2023 року (режисером та виконавцем головної ролі виступив Кеннет Брана).
“Жінка в чорному” Сьюзен Хілл (The Woman in Black by Susan Hill)
1983 року англійська письменниця Сьюзен Хілл написала книгу «Жінка в чорному», звернувшись до традиції готичного роману. За сюжетом молодий адвокат Артур Кіппс приїжджає в невелике англійське містечко Критін-Гіффорд, щоб вирішити питання зі спадщиною, що залишилася після вдови-затворниці. На її похороні він бачить жінку в чорному. Незабаром через приплив місто виявляється повністю відрізане водою від великої землі, і адвокат потрапляє в мимовільне ув’язнення. Герой відчуває слухові галюцинації, періодично спостерігає примар і починає потроху божеволіти, а місцеві жителі відмовляються обговорювати з ним його нав’язливі бачення.
Твір багаторазово екранізували і навіть поставили на сцені Вест-Енду — п’єса стала найпопулярнішою виставою після «Мишоловки» Агати Крісті
“Осіння фабрика” Іена Бенкса (The Wasp Factory by Iain Banks)
Шотландський письменник Ієн Бенкс заробив у британських літературних критиків прізвисько «Тарантіно від літератури». «Осіння фабрика», що вийшла 1984 року, була його першою книгою. Роман оповідає про життя Френка, дивного підлітка, який живе на віддаленому острові і має похмуру потяг до жорстоких ритуалів, включаючи так звану Осину фабрику — механізм з пастками для ос. Якогось моменту його старший брат Ерік втікає з психіатричної лікарні, додаючи напруги в життя хлопчика. Поступово Френк розкриває похмурі сімейні таємниці, які глибоко впливають на його сприйняття себе, що і робить роман своєрідною історією дорослішання. За жанром «Осіння фабрика» близька до готики та постмодерну — багато в чому через особливу атмосферу, звернення до теми смерті та смертності, а також неоднозначність моральних оцінок.
«Бідні-нещасні» Аласдера Грея(Poor Things: Episodes from the Early Life of Archibald McCandless M.D., Scottish Public Health Officer by Alasdair Gray)
Усі вже подивилися фільм Йоргоса Лантімоса «Бідні-нещасні» з Еммою Стоун у головній ролі, а ось книга, за якою його знято, майже невідома широкому загалу. Шотландський письменник і художник Аласдер Грей працював у стилі реалізму, фентезі та наукової фантастики та випускав книги, використовуючи власні шрифти та малюнки. Його манеру часто порівнюють зі стилем Франца Кафкі, Джорджа Оруелла, Хорхе Луїса Борхеса та Італо Кальвіно. У романі «Бідні-нещасні», опублікованому в 1992 році, розповідається про химерні експерименти ексцентричного вченого-медика, а дія розгортається головним чином у туманному вікторіанському Глазго. Вийшло фізіологічно, іронічно та дуже атмосферно. Багато хто бачать у сюжеті посилання на «Франкенштейн» Мері Шеллі
Джерело: kommersant.
Читайте також, Топ-3 книги про психосоматику українською.
