Аматорський театр українських переселенців запросили на батьківщину Шекспіра. За три дні у Великій Британії вони дали три вистави — усі з аншлагами. Про створення театру та успіх на одній із найпрестижніших сцен світу актори розповіли сайту RFI.
Театр переселенців «УЖіК» працює в Ужгороді більше двох років. У ньому немає жодного професійного актора: всі учасники — люди, через війну опинились за сотні кілометрів від рідного дому.
Засновник театру В’ячеслав Єгоров пригадує, як його кіношкола дуже швидко перетворилася на великий волонтерський хаб, де з дітьми-переселенцями малювали, ліпили, показували їм мультики, вчили грати на музичних інструментах. А дорослих В’ячеслав вирішив долучити до театральної вистави, однієї з найскладніших трагедій у класиці — шекспірівського «Короля Ліра».
“Театр для них — це терапія”
Репетиції стали для переселенців ковтком свіжого повітря: тут забували про війну і втрати. Розмови точилися передусім про мистецтво, про виставу і про плани.
«Це травмовані люди. Це люди, які втікали від пострілів, від війни. Деякі двічі тікали. Ті, що з Донецька, з Луганська, вони двічі в бігах і навіть тричі, — ділиться продюсерка театру Юлія Єгорова. — Театр для них — це терапія. Але вона так складно відбувається. Навіть люди інколи самі не знають, куди йдуть, навіщо йдуть».
П’єса «Король Лір» складна та багатопланова, й оскільки було обмеження по кількості людей (лише 5 замість 20 дійових осіб у п’єсі), режисеру довелося її адаптувати до умов маленького аматорського театру.
Виставу показували спочатку в Ужгороді, потім возили по Україні. Поки випадковий знайомий не розповів історію театру аматорів-переселенців представникам Королівського Шекспірівського театру.
Так трупа почала посилено готуватися до виступів на батьківщині відомого драматурга. Утім мрія виступити в Англії могла зірватися в одну мить: у театрі змінились люди, і вони ще жодного разу не виступали. А крім того, головна роль була під загрозою через заборону на виїзд чоловікам за кордон.
Тоді на роль короля Ліра знайшли Андрія Хоміка, який піходив за віком. Сам чоловік втік на Закарпаття з окупованого Криму майже три роки тому. Коли жив у Ялті, попри все зберігав рідну мову, розмовляв нею в побуті, у громадських місцях, на роботі. Згадує, що це викликало в більшої частини несприйняття, яке межувало часто з ненавистю і злобою.
Тріумф «Короля Ліра» на батьківщині Шекспіра
У місті Стретфорд-на-Ейвоні українців чекав теплий та приголомшливо успішний прийом. Попри те, що жоден з учасників вистави не мав досвіду виступу на такій професійній сцені, їм вдалося зібрати три аншлаги. Акторам-аматорам аплодували стоячи.
Уперше на сцені Шекспірівського театру «Король Лір» йшов українською. Хоча в залі, окрім біженців, переважно була англомовна публіка, від субтитрів організатори відмовилися.
«Замість того, щоб показати для англійців виставу англійською, а вони їх бачили в багатьох варіантах, ми все-таки показали, що приїхали люди з України, із своєю рідною мовою. Тому що, коли приїжджають люди з України та розмовляють іноземною мовою, я маю на увазі російську, це викликає питання: “Чому це так”? А вони побачили, що приїхала україномовна Україна. Це інше», — каже виконавець головної ролі Андрій Хомік.
Режисер наголошує: важливо показати світу, що є українці й українське мистецтво, що життя триває навіть у часи війни, обстрілів та відключень світла.
А ще місією цих гастролей засновники театру бачать психологічну підтримку біженців, яким довелося покинути рідну країну.
«Люди плакали, вони підходили і казали: «Я ніби потрапила на один день в Україну, ніби я побувала вдома». Людям було боляче. Вони про це говорили. Ми хочемо дати наснаги українцям за кордоном, що земля українська чекає українців», — додала Юлія Єгорова.
Читайте також: “STRUM”: дві біженки заснували перший український театр у Калгарі
Джерело: RFI
