Північ чи південь Англії? Здавалося б, відповідь на питання, який англійський акцент найближчий до мови предків, очевидна. Проте історія англійської мови виявилася значно складнішою: деякі давні звуки збереглися саме в північних говорах, інші — на півдні, а частина «мовних копалин» дожила навіть до сучасної американської англійської, розповідає ВВС.
Англійські акценти сьогодні сильно відрізняються залежно від регіону. Один із найпомітніших поділів проходить між північчю та півднем Англії. Наприклад, на півночі слова bath, grass і laugh зазвичай вимовляють із коротким звуком «а», тоді як у південній англійській він часто довший.
Ще цікавіша ситуація зі словами foot і strut. У багатьох північних говорах вони досі мають однаковий короткий голосний звук, тоді як на півдні ці слова вимовляються по-різному.
Саме такі особливості допомагають мовознавцям простежувати, як англійська змінювалася протягом століть.
Англійська почалася з германських мов
Щоб зрозуміти походження сучасних акцентів, потрібно повернутися приблизно на 1500 років назад — до часу, коли на територію сучасної Англії почали переселятися англи та сакси з півночі Німеччини. Вони оселилися переважно на сході країни. Саме від англів походить назва England, а Східна Англія, або East Anglia, вважається одним із ключових регіонів у ранній історії англійської мови.
Староанглійська сформувалася на основі германських мов переселенців, які згодом змішувалися з мовами, що вже існували на Британських островах, зокрема кельтськими та латинськими.
Дослідниця Керрі-Енн Бутчер з Університету Лідса зазначає, що саме Східна Англія логічно може вважатися місцем, де виник один із найдавніших різновидів англійської. Про це свідчать і археологічні знахідки. Зокрема, в Норфолку знайшли кістку оленя приблизно V століття з рунічним написом, який може бути одним із найдавніших відомих зразків писемної староанглійської у Британії. Але це ще не означає, що сучасний східноанглійський акцент є прямим нащадком мови англосаксів.
Як вікінги та нормани змінили англійську
Англійська мова ніколи не розвивалася ізольовано. Після англосаксів на її формування впливали ютландці, данці, фризи та вікінги. У різних частинах Англії ці народи оселялися в різний час і в різній кількості. Тому зміни мови відбувалися нерівномірно.
До IX століття значна частина територій сучасного Йоркширу, Східного Мідлендсу та Східної Англії перебувала під сильним датським впливом. Англосакси натомість утримували позиції на південному заході, у центральній частині країни та на окремих територіях півночі. Так поступово почав формуватися помітний мовний поділ між регіонами.
Ще один потужний поштовх до змін дала норманська навала 1066 року. Разом із норманами до Англії прийшла французька мова, яка суттєво вплинула на лексику та розвиток середньоанглійської.
Упродовж століть англійська запозичувала слова з різних мов, а правила написання залишалися нестабільними. Ситуація почала змінюватися після появи друкарського верстата в Англії наприкінці XV століття. Стандартизація написання слів дала мовознавцям важливу підказку щодо того, як вони могли звучати в минулому.
Чому північна вимова може бути давнішою
Однією з найцікавіших змін в історії англійської стала так звана Велика зміна голосних — Great Vowel Shift. Вона відбувалася приблизно між XII та XVIII століттями й суттєво змінила вимову довгих голосних.
Важливо, що цей процес не відбувався одночасно та однаково в усіх регіонах Англії. Частина територій зберегла давніші варіанти вимови.
Особливо показовим є так званий foot-strut split — розмежування вимови слів foot і strut.
Починаючи приблизно з XVII століття, у південній Англії люди поступово почали вимовляти strut із новим голосним звуком, відмінним від того, який використовувався у foot. На півночі ця зміна значною мірою не закріпилася.
Тому сучасна північна вимова в цьому випадку вважається ближчою до старішого варіанту.
Навіть королівський акцент не такий давній, як здається
Сьогодні південна англійська асоціюється із соціальним престижем. Зокрема, королівська родина традиційно говорить із різновидом південного акценту, а Received Pronunciation тривалий час вважався еталонною вимовою. Його навіть називали «англійською BBC», оскільки саме так у минулому говорили багато ведучих британського мовника.
Однак ця престижна вимова зовсім не є «вічною британською англійською». Received Pronunciation сформувався лише у XVIII столітті. Ба більше, британські монархи минулого могли говорити зовсім інакше.
Існує припущення, що король Річард III, який жив у XV столітті, говорив із північним, йоркширським акцентом.
Дослідники також зазначають, що характерний для сучасної південної англійської довгий звук «а» у словах на кшталт bath у XV столітті ще не був типовим.
Давні англійські звуки живуть і в США
Деякі старі особливості британських регіональних акцентів збереглися і в американській англійській. Одна з них — чітка вимова звука r після голосної, відома як rhoticity. Сьогодні вона характерна для більшості американських акцентів, а також для ірландської та шотландської англійської та деяких регіонів південного заходу Англії.
Американська англійська також зберегла окремі слова, які британці з часом перестали активно використовувати. Наприклад, слово sidewalk може здаватися суто американським, хоча воно має давні корені в англійській мові.
Іншими словами, сучасна американська вимова та лексика в деяких випадках можуть бути своєрідним «архівом» старішої англійської.
Чому слово Tuesday може видати ваш акцент
Ще одна цікава риса — так званий yod, додатковий звук «й», який у деяких словах виникає перед голосним.
Наприклад, класична Received Pronunciation може звучати як Tuh-yews-day для слова Tuesday. Американці часто прибирають цей звук і вимовляють слово ближче до Toos-day.
У деяких регіональних акцентах, зокрема в Саффолку, вимова може трансформуватися ще сильніше.
Подібні відмінності демонструють, наскільки багато шарів історії зберігається в сучасній англійській — іноді навіть у звичайних словах, які люди вимовляють щодня.
«Найстарішого» англійського акценту не існує
Пошук найдавнішого акценту зрештою приводить до парадоксального висновку: визначити одного переможця неможливо. Тому правильніше говорити не про один «найстаріший» акцент, а про безліч мовних рис, які пережили століття в різних куточках Англії.
Водночас акценти ніколи не залишаються незмінними. За словами дослідників, мова постійно розвивається, а діалекти продовжують змінюватися.
Цікаво, що суперництво між північчю та півднем стосується не лише історії звуків. Північні акценти в Англії протягом століть часто вважалися менш престижними. Письмові джерела свідчать про негативне ставлення до них ще з XIV століття.
Сучасні дослідження показують, що південна вимова часто отримує вищі оцінки за такими характеристиками, як статус, інтелект і достаток. Натомість північні акценти нерідко сприймаються як більш дружні та надійні.
Такі стереотипи можуть мати цілком практичні наслідки — від ставлення до людини під час співбесіди до можливостей працевлаштування чи оренди житла.
Читайте також: Найсексуальніший акцент в UK – шотландський: рейтинг Tinder
фото: Shutterstock
