Коли Тетяна Сосновська переїжджала до Лондона, вона навряд чи могла уявити, що одного дня працюватиме приватним шеф-кухарем у британській столиці. Українка приїхала до Британії без впевненого знання англійської, без професійної кулінарної освіти та без напрацьованих контактів. Сьогодні ж вона готує для британських і українських родин, популяризує українську кухню та культуру через гастрономію й розвиває власні проєкти в Лондоні.
В інтерв’ю для UA Platform Тетяна розповіла, як хобі з дитинства перетворилося на професію, чому обрала шлях приватного шеф-кухаря, скільки можна заробляти в цій сфері у Британії, які українські страви найбільше подобаються британцям та чому цю професію не слід романтизувати і вважати легкою.
Тетяна родом з Коломиї, навчалась у Чернівцях на кафедрі маркетингу. Зізнається, ніколи не мала мрії жити в іншій країні. Але через війну жінка залишилась жити в Лондоні – і це стало початком нового етапу.
«Ми сюди приїхали спонтанно, не знаючи, як тут буде. Ніхто не працював ні по професії, ні за якимось покликанням. Просто працювалося, бо потрібно було жити, заробляти. Переважно всі люди тоді хапались за будь-яку роботу: жінки на прибирання ходили, чоловіки на будівництво. Зі знанням мови вже могли щось краще вибирати. Ми на той час практично не знали мови, лише базу зі школи, без досвіду розмовної мови було дуже складно.
Тож на початку я працювала клінером. В якийсь момент зрозуміла, що я не зможу нічого змінити без знання мови. Трішки вивчала онлайн, ходила на курси. Потім мені випала нагода спробувати іншу роботу, офісну, більш на телефоні. Але я зрозуміла, що хочу займатись тим, що подобається, – готувати», – розповідає жінка.
«Приготування їжі – це, напевно, покликання, бо я з дитинства готую, і маленькою обожнювала гратись, наче я знімаю кулінарну програму»
Тетяна розповідає, що коли працювала клінером, мала роботу наполовину нянею, і серед обов’язків було також приготування їжі. Але чомусь тоді, каже, не думала, що можна розвиватися конкретно в цій сфері.
«Через якийсь час після початку повномасштабної війни в України сім’я, в якої я прибирала, шукала людину саме для приготування їжі. Я знайшла онлайн-курси, щоб відчувати себе більш впевнено, здобути нові знання. Так почала розвиватись у цій сфері як «private chef».
Паралельно моя подруга Вікторія запропонувала розвивати українське, щоб про Україну знали не лише в контексті війни, а що це і фешн, і красиво, і стильно. Так ми заснували наш концепт-стор borsch.london».
- Про borsch.london та українські бренди в Лондоні ми розповімо в наступній частині інтерв’ю
Зараз Тетяна надає сервіс приготування їжі вдома для сімей. Для цього пройшла базовий онлайн-курс в академії Ольги Мартиновської, відомої шанувальникам українського «Мастершефу».
Як виглядає типовий день приватного шеф-кухаря?
Порівнюючи з роботою шеф-кухарем у ресторані, відверто каже: не впевнена, чи готова до такої роботи, тому що це зовсім інший темп і специфіка.
«Я планую розвиватись у цій сфері, але обрала для себе більш комфортний, домашній напрямок, – каже Тетяна. – Для людей головне, щоб було смачно. Для людей цей сервіс – про те, щоб мати заготовки в морозилці та могти швидко приготувати за потреби, що особисто я й для себе зацінила. Тепер розумію, чому сервіс приготування їжі такий затребуваний, бо це значно економить час і сили».
За її словами, не готує клієнтам страви високої чи молекулярної кухні, поки що експериментує лише для себе.
Одного разу Тетяна мала досвід приготування міні-бенкету для її постійних клієнтів.
«Це було стресово насправді, бо це ще більша відповідальність – щоб усім було смачно і всім догодити, – ділиться українка. – Одна справа, коли ти готуєш для нової сім’ї. У кожного свої смаки, але за раз-два ти вже пристосовуєшся і розумієш, що людям сподобається. А коли це ще й інші люди, гості, то це більш хвилююче. І для такої роботи треба мати зовсім інший рівень і додаткові знання».
Поки що Тетяна працює переважно по вихідних: її маленький син ще не відвідує дитсадок, тож жінка може працювати, коли її чоловік має вільні дні. Зараз вона готує для британської та української сімей.
«Починаю зранку, о 8:00 або в 9:00. В Лондоні багато часу займає добирання, годину-півтори мінімум потрібно. Зазвичай у мене два клієнти в день, на приготування їжі для кожного потрібно по 4-5 годин. Якщо щось складніше, то 5 з половиною чи 6 годин бувало».
«Британцям дуже полюбився борщ»
Серед клієнтів – британці та українці, є й сім’ї з дітьми, і пари, які багато працюють і хочуть зекономити свій позаробочий час.
Українка каже, що в UK досить популярно розподіляти обов’язки і делегувати якусь частину роботи людям, які зроблять це за неї. Це і приготування їжі, і прибирання, чистка диванів, килимів, ремонтні роботи тощо.
На запитання, що іноземці найчастіше просять приготувати з української кухні, Тетяна без вагань відповідає: борщ.
«Британцям дуже полюбився борщ. Вони кажуть, що колись куштували і навіть готували, бо в них є друзі поляки, які готують борщ. Я їм пояснила, що борщ є один, український, це вже всюди доведено. А все інше, це якийсь червоний суп, але не борщ. Вони сміялися, звичайно, але так, борщ їм дуже смакує.
До речі, британці навіть заморожують борщ, уявіть собі. Нам це дивно. Хоча на смак такий самий, як і свіжий, не відрізняється насправді.
Ще готувала для них ліниві голубці, теж їм лайк. А ось така популярна страва для нас як молода картопля з кропом і сметаною – для британців незвична, вони такого не знають. Але їм цікаво пробувати щось нове, вони часто питають, що у нас їдять, що я готую зі своєю сім’єю.
Вже зараз клієнти, які підписані на мій Instagram, дивляться мої reels і просто мені надсилають, що приготувати їм наступного разу. Це полегшує складання меню».
Порівнюючи британські та українські гастрозвички, Тетяна каже, що в Україні популярно наготувати їжі, скажімо, на два-три дні. А британці люблять щоразу щось інше, більш просте, що можна поставити в духовку і запекти чи розігріти в мікрохвильовці. Тому часто замовляють саме такі заготовки.
«Ще дуже популярне замовлення по неділях в усіх британців – Sunday roast. Це запечене м’ясо, наприклад, курка чи індичка, з будь-якими овочами, заправленими олією і спеціями. Класна традиція, яку я також перейняла для себе і готую вдома.
Скільки можна заробити приватним шефом в Лондоні?
За день такої роботи можна заробити 200-300 фунтів стерлінгів, розповідає Тетяна. Усе залежить від того, як ти себе позиціонуєш, від кількості відпрацьованих годин.
«Чи багато це? Варто врахувати, що маючи два повноцінних дні по два клієнти, ти виходиш на роботу о 7 ранку і щодня витрачаєш по три-чотири години лише на дорогу, бо в Лондоні великі відстані.
Думаю, що п’ять днів на тиждень ось так працювати, напевно, не дуже реально через те, що фізично це дуже тяжко. Бо ніби здається, ти нічого такого не робиш, стоїш на ногах і готуєш, але спина і ноги це дуже відчувають. У мене в перші місяці на руках були мозолі елементарно від ножа, яким ти багато нарізаєш, працюєш. Я вже мала такий досвід роботи на ногах з ранку до вечора, коли і прибирала. Але були певні цілі, певні потреби, тому і працювала ось так пів року без вихідних, від сьомої ранку до десятої вечора. Фізично це дуже важко. Проте все залежить від сили і бажання. Я взагалі вважаю, що в Лондоні, якщо тобі треба гроші, якщо ти хочеш заробити, то робота є. Поки що мені дуже подобається те, чим я займаюсь».
Про те, як Тетяна з подругою розвиває концепт-стор українських брендів у Лондоні borsch.london, ми розповімо в наступній частині.
Читайте також: Як працює український фудтрак у Лондоні: реальний досвід B Bakery
фото надані Тетяною Сосновською
