Канада для тисяч українців із Західної України була не просто далекою країною, а шансом вирватися з бідності, війни й безземелля. Між надією на власний клаптик землі та жорсткими імміграційними правилами формувалася одна з найбільших українських діаспор у світі.
Як ідеться на Facebook-сторінці «Галицькі архівні пошуки», в міжвоєнні роки Канада активно шукала нових поселенців для освоєння західних сільськогосподарських територій. Саме тому країна стала магнітом для мешканців Галичини, Волині та Полісся, які масово розглядали заокеанську еміграцію як шлях до стабільного життя.
За даними дослідників, ще до Першої світової війни – у 1901–1914 роках – до Канади прибули понад 3 мільйони іммігрантів. Серед них від 120 до 170 тисяч були вихідцями із західноукраїнських земель.
Війна, підозри й вимушені повернення
Після Першої світової війни ситуація різко змінилася. Економічна криза 1918–1921 років та нова політика канадської влади призвели до різкого падіння еміграції. Українців тоді сприймали як підданих «ворожих держав», а закон 1919 року фактично позбавив їх права купувати землю та отримувати громадянство протягом десяти років. Частина переселенців не витримала тиску і повернулася додому.
Переломним став 1923 рік, коли канадська економіка почала стрімко зростати. Обмеження для українців поступово зняли, а держава знову заохочувала сільськогосподарську колонізацію. До процесу активно долучилися залізничні компанії CNR і CPR, які володіли великими земельними масивами та були зацікавлені в нових поселенцях.
Пік «еміграційної гарячки»
Наймасовішою стала хвиля 1926–1930 років: за цей період до Канади виїхало понад 71 тисяча українців – це більше 70% усіх міжвоєнних емігрантів із Західної України. Людей активно агітували мореплавні агентства, хоча сама дорога й оформлення документів коштували дорого і вимагали значних заощаджень.
Світова економічна криза 1929 року знову змінила правила гри. Канадська влада підвищила вступний податок до 1 000 доларів, а польсько-канадський судноплавний конфлікт ускладнив логістику переїздів. Еміграційний потік суттєво скоротився і почав відновлюватися лише з 1936 року – разом із пожвавленням економіки та підтримкою фермерського сектору.
Хто і де оселявся
Більшість українських переселенців були середняками – селянами з капіталом не менше 1 500 канадських доларів. Вони обирали степові провінції Альберту, Манітобу та Саскачеван, де формували компактні громади, які згодом отримали неофіційну назву «мала Україна».
Масштабна еміграція залишила після себе величезний архівний слід: урядові документи, інформаційні бюлетені, звіти пароплавних компаній, списки емігрантів і особисте листування. Саме ці матеріали сьогодні дозволяють відтворити реальну картину українського шляху до Канади – складного, дорогого, але визначального для історії діаспори.
Читайте детальніше про історії та долі перших українців, які емігрували до Канади
фото: ACHPF / Shutterstock
