Майже 4,3 мільйона українців, які знайшли притулок у країнах ЄС після вторгнення росії в лютому 2022 року, можуть втратити законні підстави для проживання, якщо війна завершиться.
Їхнім єдиним “страховим полісом” досі залишається Директива тимчасового захисту (TPD), яка дозволяє легально жити, працювати та користуватися держпослугами. Але ця правова парасоля вже має термін придатності, повідомляє Euractiv.
Минулого року Євросоюз погодився подовжити дію TPD до березня 2026 року, однак продовження ухвалюються щорічно. Як зауважує Ясмін Слут’єс, заступниця директора Migration Policy Institute Europe, такий статус створює труднощі в повсякденному житті:
“Якщо у вас є лише річний дозвіл на проживання, дуже важко орендувати житло на довгий термін. Роботодавці також неохоче укладають контракти”, — пояснює експертка.
Крім того, TPD реалізується по-різному в кожній країні, що призводить до нерівності у правах для українців у різних куточках ЄС.
Очікується, що майбутнє TPD обговорюватимуть у червні на Раді з внутрішніх справ ЄС. Будь-яке рішення про скасування тимчасового захисту потребує одноголосної підтримки всіх країн-членів.
Поки ЄС лише шукає рішення, окремі уряди вже готуються до поствоєнної реальності:
- Польща анонсувала новий трирічний дозвіл на проживання для українців, які безперервно перебувають у країні понад рік.
- Чехія запроваджує п’ятирічний дозвіл для тих, хто мешкає в країні понад два роки, офіційно працює і має дітей, які відвідують школу.
- Водночас у Празі вже заявили: після завершення війни нові дозволи тимчасового захисту не надаватимуться.
- Австрія, Італія, Естонія та Латвія також розробляють власні довгострокові рішення.
- Німеччина вже підготувала кілька варіантів дій, але остаточне слово — за наступним урядом. У міністерстві наголошують на необхідності “єдиного європейського підходу”.
- Словаччина підтвердила, що це питання зараз на розгляді як на національному, так і на рівні ЄС.
“Назад не всі захочуть”: молодь обирає інше майбутнє
Незважаючи на політичні дебати, настрої самих українців свідчать: повернення — не пріоритет для всіх. За даними ООН, у 2024 році лише 65% українських біженців планують повернутися додому — проти 77% у 2023-му. Вдвічі зросла кількість тих, хто повністю втратив надію на повернення (з 5% до 11%), а ще 24% не визначилися.
Особливо очевидно це серед молоді, зазначає доктор філософських наук Сергій Ягодзінський. На його думку, підлітки 15–17 років, які виїхали разом з родинами, “вже не повернуться в Україну”, адже молодим людям значно легше адаптуватися до нового середовища. Це саме, за словами експерта, стосується і тих, кому 20–21 рік.
“Мені трішки за 45, і мені було б важко адаптуватися, напевне. Чим ти молодший — тим процес адаптації легший”, — пояснив Ягодзінський в ефірі каналу Київ24.
Водночас він наголосив, що українська держава має діяти вкрай обережно:
“Сьогодні держава повинна зробити все можливе, щоб зберегти демографію, щоб не відштовхнути дітей через те, що ми хочемо повернути батьків разом з дітьми, студентів також посадити за парти фізично, щоб ми не відштовхнули наших студентів”.
Очевидно, що навіть у разі припинення вогню — ситуація для мільйонів українців у ЄС залишатиметься невизначеною. Чи готовий Євросоюз надати не тимчасовий, а повноцінний статус тим, хто вже інтегрувався в нове життя? Питання залишається відкритим — а часу на роздуми дедалі менше.
Читайте також: Чи повернуться українці додому? Прогноз The Economist
фото: Daria Agafonova
