Вчить українську і хоче повернутись на фронт: історія британського добровольця

Дата:

Британець Пол Огілві приєднався до ЗСУ одразу після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну. Попри важкі поранення боєць хоче й надалі захищати Україну. Його Історію розповідає ZAXID.NET.

Полу 54 роки, він з Лондона. Його батьки – медсестра і сантехнік, які переїхали до Англії з Ямайки. Вже в 16 Пол приміряв військову форму, а за два роки поїхав воювати до Хорватії.

«Коли мені було 18, то я поїхав до Хорватії і воював там п’ять років. Після цього працював у двох охоронних компаніях, але це не було так цікаво. Я поїхав до Хорватії, бо шукав пригод і хотів чинити правильно. У Хорватії була війна, їм бракувало людей. Я був на тренуванні й познайомився з трьома британськими солдатами, вони попросили стати добровольцем. Я погодився, хоч якраз отримав хорошу роботу. Війна для мене ніколи не була пов’язана з грошима, я ніколи не заробляв на війні багато. Взагалі я навіть не думав, що мені будуть платити, коли приїхав в Україну», – розповідає Пол.

Військовий знав про російсько-українську війну з самого початку, з 2014 року. Його друзі, з якими він воював у Хорватії, приїжджали тренувати українських солдатів. Пол говорить, що його постійно хтось намагався затягнути в Україну. Однак він відмовлявся приїжджати, бо хотів спокійного життя. Він не думав, що 2022 року розпочнеться повномасштабна війна.

«У 2022 році шість моїх друзів вирішили їхати в Україну. Я не поїхав з ними через смішну причину – мені треба було лікувати зуби. Мої друзі потрапили на полігон у Яворові, який невдовзі розбомбили. Мені пощастило, що я приїхав пізніше. Але вже коли мої друзі збиралися, то я знав, що точно поїду в Україну», – пригадує Пол.

Його родичі не злились через такий вибір. Спочатку Пол воював у лавах Інтернаціонального легіону, проте згодом перевівся до 10-ої окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс».

«Можливо, моя сім’я сердилася лише через те, що пішов з легіону й добрих півроку ні з ким не спілкувався. Я пішов в український підрозділ, який не сходив з нуля. Рідні хотіли знати чому. Мені було дуже важко все пояснювати», – говорить військовий.
фото з архіву Пола Огілві

Пол говорить, що він у війську майстер на всі руки: його завдання пов’язані з розвідкою та штурмом, використанням різної зброї.

Поранення, через які ледве не втратив ногу, він отримав у вересні 2022 року поблизу Соледара на Донеччині. Пригадує, що росіяни штурмували позиції, які утримували українські військові, й атакували танками, артилерією та дронами.

«Ми пробули там дві ночі. Російська артилерія починала працювати о 8 ранку й закінчувала о 8 вечора. Тоді вони не могли захопити нас. Якось я почув вибух. Військовий Тарас попросив допомогти йому, бо він отримав поранення. Я зрозумів, що не можу обернутися. Спробував встати – і моя нога наче провалилася вниз. Я попросив ще одного військового накласти мені джгут. Він дивився на мою ногу й сказав: “О, ні…”. Я подумав, що мою ногу просто відірвало.

Джгут мені таки наклали. Нас бачили російські дрони, ми не могли евакуюватися. Проте товариш сказав, що обов’язково витягне мене звідси. Я просив чекати, щоб росіяни не звертали на нас увагу. Я переконував, що з моєю ногою все гаразд і вона просто зламана», – говорить Пол.

Попри обстріли військові з його взводу приїхали проводити евакуацію. Один з них під час цього втратив ногу, коли наступив на міну-пастку. Вони кілька разів намагалися витягти Пола, але росіяни атакували дронами й скидали гранати.

«Хлопці були поранені й намагалися витягти мене. Коли вони вчергове скинули мене, то довелося заповзти в окоп. Я зміг стабілізувати ногу. У мене не було ніякого болю, просто нога була під дуже дивним кутом. Крім цього, я розумів, що в ній дірка, але не усвідомлював, наскільки це погано. Ми годинами не могли поїхати звідти. Через деякий час хлопці мене витягли, обстріл продовжувався, мене знову поранили, але мені просто пощастило вижити», – пригадує військовий і додає, що це все не було таким вражаючим, як всі звикли бачити в бойовиках.

Після цього він з численними пораненнями та переломами потрапив до лікарні у Добропіллі, а згодом у Вараш на Рівненщині.

«Мої рідні зраділи, бо я не на війні й мені не ампутували ногу. Це зробило мене нещасним на кілька днів. Мої сестри й брат хотіли приїхати, але я сказав, що не потрібно. У них багато роботи, а ми можемо спокійно спілкуватися через Zoom і соцмережі, мої племінники завжди пишуть мені вранці», – говорить Пол.

Потрапити до Тернополя та познайомитися із Ярославом Колодієм Полу допоміг британський волонтер Шон Гопкінс, який допомагає Україні з початку повномасштабного вторгнення. У Тернополі хірургам вдалося зберегти Полу ногу завдяки остеосинтезу. Спеціальні імпланти Шон Гопкінс зміг знайти в Австралії, оскільки в Україні їх не було. На пошуки та доставку знадобилося півроку. У Тернополі Полу торік зробили дві операції, після чого Ярослав запросив його мешкати у своєму домі.

Пол каже, що нога постійно болить, але з кожним днем йому стає краще. Він лікується і не любить драматизувати. Кожен його ранок розпочинається о 8:00. За допомогою спеціального пристрою він нагріває коліно, згодом робить спеціальні вправи. Нещодавно вранці Пол вже зміг зробити розтяжку й доторкнутися до ніг. Загалом йому потрібно для тренувань 4-5 годин на день. Якщо він старанно все виконуватиме, то зможе бігати у серпні чи у вересні. Лікарі обіцяють, що повного відновлення можна досягти через рік.

Крім фізичних тренувань, Пол тренує і свою українську. Він може порозумітися на побутовому рівні. Проте говорить, що наступного року вчитиме більше, щоб продовжити службу.

«Я вільно розмовляю хорватською. У Хорватії було небагато людей, які розмовляли англійською, тому доводилося вчити місцеву мову, інтернету не було. Я ледь не вбив свого друга, бо недостатньо розумів хорватську. Це урок, про який я всім розповідаю. Іноземці можуть створити проблеми для підрозділу, де всі говорять українською. Тому мені потрібно вивчити українську, бо від цього залежить моє життя. А ще дуже неввічливо приїжджати в чужу країну і не розмовляти її мовою. Я вважаю це дуже образливим», – пояснює Пол.

Пол говорить, що для нього війна ще не закінчилася. Він планує повертатися й за власні гроші купує собі спорядження: два бронежилети й бронепластини, аптечку, окуляри тощо. Невдовзі він отримає нічні приціли й планує придбати тепловізор. І це лише половина з необхідного.

«Я дуже вірю в перемогу України. Ми перемагаємо, просто люди не розуміють, як виглядає перемога. Завжди є багато відчаю і сліз. Цей рік не буде дуже успішним, бо є Америка, яка поводиться, як засранець, є Європа, яка занадто довго ухвалює рішення.

Є люди, які не розуміють важливість війни. Якось я сів в таксі, і мені водій сказав, що не хоче їхати на фронт, бо не хоче померти. Якби війна була в Англії і хтось з англійців таке сказав, то я б страшенно розлютився. Це несправедливо щодо моїх друзів, які місяцями воюють і не бачать своїх дружин та дітей», – каже військовий.

Він впевнений, що українці – хороші солдати, але новобранцям потрібно більше підготовки, щоб краще використовувати зброю та відчувати згуртованість. Він готовий допомагати та продовжувати боротися.

«Росії зійшло з рук те, що вона зробила у 2014 році. Я повернусь, бо у мене є відчуття незавершеної справи», – зауважив Пол.

Читайте також історію сапера з Британії, який допомагає розміновувати Україну.

Джерело: ZAXID.NET

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут

Поділитись:

Підписка

Популярне

ГОЛОВНЕ

Призупинення U4U в США: посол назвала альтернативну програму для українців

У Сполучених Штатах функціонують дві програми, що надавали можливість українцям отримати дозвіл на легальне перебування...

Доля українців у руках Трампа: що буде далі з біженцями у США

Політика президента Дональда Трампа щодо імміграції тримає в невизначеності тисячі українців, які знайшли тимчасовий прихисток...

Історія Кейт Коваль – української зірки баскетболу, яка емігрувала до США

Ім'я Катерини (Кейт) Коваль стає все більш відомим у світі американського жіночого баскетболу. Уродженка Києва...

Ексдипломат США навчає українців англійської: його враження та поради

Колишній американський дипломат Джон Гамільтон, який 28 років працював у Державному департаменті США, безкоштовно викладає...

“Диктаторів треба перемогти”: ексдепутат парламенту Британії приєднався до ЗСУ

Колишній депутат британського парламенту приєднався до Українського інтернаціонального легіону, щоб допомогти у боротьбі з росією....

США хочуть, щоб Україна провела вибори

Сполучені Штати хочуть, щоб Україна провела вибори, можливо, до кінця року, особливо, якщо Київ зможе...

Американці, які живуть у Канаді відмовляються від громадянства США

Понад десять років уродженець Вісконсіна Дуглас Коугілл допомагав американцям у Канаді розібратися зі складною процедурою...

Віза до Британії: українським біженцям дозволили бути спонсорами для своїх дітей

Відсьогодні уряд Солученого Королівства дозволив українським біженцям бути спонсорами для своїх неповнолітніх дітей, які народились...

Українцям, які прибули до Канади за CUAET, краще переходити на інші візи – ЗМІ

Конгрес українців Канади попереджає, що багато з 300 тисяч українців, які прибули до країни за...

Депортація мігрантів зі США: чи загрожує це українцям?

На тлі новин про початок масової депортації іммігрантів зі США багато українців могли також замислитися, чи не...

Подібне до цього
Схоже

Translate »