26-річний канадець Данте Джонсон-Веллс загинув, захищаючи Україну в складі українського військового підрозділу. Його мати розповіла CTV News Toronto про шлях сина від канадського військового до добровольця на укранському фронті.
Данте Джонсон-Веллс родом із Маркема, провінція Онтаріо. Його прагнення служити у війську почалося ще в 12 років, коли він вступив до армійських кадетів у Порт-Перрі. Пізніше Данте закінчив програму підготовки пожежників у Seneca College, а після цього приєднався до резерву Збройних сил Канади. У канадських військах він прослужив сім років.
Його мати Кетрін Пароссіс згадувала, що під час служби син брав участь у кількох закордонних місіях, зокрема в операціях НАТО, пов’язаних із підтримкою навчань та підготовки у контексті війни в Україні. Деталі цих місій вона не могла розголошувати через вимоги конфіденційності.
За словами матері, саме цей досвід значною мірою вплинув на рішення Данте долучитися до захисту України вже не як канадського військовослужбовця, а безпосередньо на місці.
Вона пояснювала, що син сприймав ситуацію в Україні як гуманітарну катастрофу і вважав, що люди там борються за саме право на існування. На його думку, можливості Канади допомагати здалеку були обмеженими, тому він хотів робити свій внесок безпосередньо на фронті.
При цьому Данте не мав українського походження:
«У нього було серце людини, яка прагнула виправляти несправедливість і шукати будь-які можливості, щоб реально впливати на ситуацію».
З Канади – на передову в Україні
Протягом кількох років Данте підтримував контакти зі своїми військовими знайомими в Україні. Він планував стати медиком піхотного взводу, оскільки мав відповідну підготовку та досвід, пов’язаний із пожежною справою.
Після чергового відрядження у грудні 2025 року він вирішив добровільно звільнитися з канадських Збройних сил. Уже через два місяці Данте вирушив до Польщі, звідки потягом поїхав в Україну, щоб долучитися до бойових дій.
Мати визнавала, що це було надзвичайно ризиковане рішення. Водночас вона зазначала, що син мав хорошу військову підготовку, був рішучим і пройшов необхідні випробування, після чого зміг розпочати медичну підготовку в іноземному підрозділі українських військ.
Останній бій Данте
На початку червня 2026 року Данте та його взвод отримали завдання зачистити лісосмуги в одному з районів бойових дій. На той момент підрозділ уже зазнав втрат.
Точні обставини загибелі Данте залишаються невідомими. За словами його матері, у якийсь момент військовослужбовця було поранено внаслідок пострілу. Він помер через 36 годин – 13 червня.
Побратими намагалися врятувати його і винесли пораненого більш ніж на п’ять кілометрів у пошуках медичної допомоги.
«Він не був сам. І його побратими не залишили його».
Кілька днів після цього мати не мала зв’язку із сином. Через характер його роботи рідкісне спілкування вже стало звичним, а родині рекомендували не виходити з ним на зв’язок першими.
Про загибель Данте вона дізналася лише 24 червня – майже через два тижні після його смерті.
Дзвінок, якого вона боялася
Коли на телефон Пароссіс надійшов дзвінок з українського номера, спочатку вона відчула полегшення. Жінка припустила, що син телефонує повідомити, що повернувся і з ним усе гаразд. Однак голос належав іншій людині.
За словами матері, це був не представник канадської чи української влади, а чоловік, який знав деякі особисті деталі про Данте, які, на її думку, міг знати лише його побратим.
Пароссіс розповіла, що спочатку навіть не могла повірити почутому, оскільки Данте раніше попереджав її про випадки, коли сім’ї військових могли ставати жертвами шахрайства. Вони навіть домовлялися про кодові слова, які мали підтверджувати справжність повідомлень.
Водночас співрозмовник повідомив їй деталі, які переконали жінку, що він справді був поруч із її сином. Вона згадує, що чоловік назвав Данте одним із найкращих солдатів, воїнів і медиків, з якими йому доводилося служити.
Наступного дня Пароссіс звернулася до посольства Канади в Україні, щоб офіційно підтвердити звістку про смерть сина.
За її інформацією, людина, яка повідомила їй про загибель Данте, наступного дня також загинула. Мати вважає, що він намагався помститися за смерть її сина.
У Міністерстві закордонних справ Канади підтвердили, що знали про смерть канадського громадянина в Україні, однак не надали додаткових деталей, пославшись на міркування приватності.
Канада не забороняє своїм громадянам добровільно воювати за Україну, однак канадський уряд закликає уникати поїздок до регіону через війну. Водночас Global Affairs Canada раніше повідомляло, що не веде реєстру канадців, які служать у добровольчих підрозділах в Україні, тому точна кількість загиблих чи поранених канадських добровольців невідома.
Його тіло родина повернула до Канади власним коштом. Прощання відбулося 26 липня в Порт-Перрі. За словами матері, на похорон прийшли сотні людей, серед яких було багато військовослужбовців.
Мати згадувала, що від самого початку не підтримувала рішення сина:
«Я абсолютно не хотіла, щоб він їхав, і до останнього дня сподівалася, що він передумає».
Однак Данте був переконаний у своєму рішенні і, за словами матері, після того, як визначився, відмовити його від поїздки вже було неможливо.
Для родини Данте Джонсона-Веллса ця війна назавжди залишиться особистою трагедією.
Читайте також: Канадійка приїхала до України на 18 днів, а стала бойовою медикинею ЗСУ: історія Ейпріл Хаггет
фото з архіву родини
