Ще кілька років тому Іванка Дячук жила в Канаді, а сьогодні її робота — їздити українськими селами, знайомитися з людьми, які свідомо обрали життя ближче до природи, та розповідати їхні історії на YouTube.
Як пише медіа #ШОТАМ, блог, який починався як спроба знайти власний формат життя, згодом став повноцінною роботою, а разом із глядачами — ще й потужним волонтерським інструментом. За весь час існування каналу Іванка та її аудиторія передали на потреби війська понад 2 мільйони гривень.
Іванка Дячук розповіла медіа, чому її ще з дитинства тягнуло до життя серед природи, як спонтанна ідея перетворилася на YouTube-канал, чому після майже року у Ванкувері вона вирішила повернутися в Україну та як її відео допомагають українцям за кордоном знову відчути зв’язок із домом.
Іванка виросла у Нововолинську, з дитинства любила бувати за містом і мріяла про життя ближче до природи. У підлітковому віці вона самостійно їздила на Полісся, а згодом навчання та робота в Києві поступово відсунули цю мрію на другий план.
В якийсь момент Іванка зрозуміла, що майже ніхто з її знайомих не знає про її захоплення старими будинками, селами та життям серед природи. Тоді й виникла ідея створити YouTube-канал.
Поки власного будинку не було, вона вирішила подорожувати Україною та брати інтерв’ю в людей, які переїхали з міст у села. Ідея настільки її захопила, що вже наступного ранку вона почала планувати першу зйомку, а паралельно записалася на курси водіння — передбачала, що для нового проєкту знадобиться автомобіль.
Перший випуск вийшов улітку 2021 року. Історія пари, яка перебралася з Києва в Карпати, несподівано знайшла свою аудиторію — за два місяці відео набрало понад 100 тисяч переглядів.
З Ванкувера — назад в українське село
У 2022 році Іванка поїхала до Канади. Це не мало бути остаточним переїздом: вона хотіла пожити в англомовному середовищі, отримати новий досвід і повернутися додому.
Перший час у Ванкувері був непростим:
«Спершу було важко, і якби був зворотний квиток, я б повернулася відразу — але в мене не було на це грошей».
Згодом вона знайшла роботу баристою, займалася фотосесіями та SMM, а її YouTube-канал тим часом продовжував розвиватися. З’явилася монетизація, окремі відео набирали сотні тисяч переглядів, а українці у Ванкувері почали впізнавати її.
Проте майже через рік життя в Канаді Іванка повернулася в Україну. Житло у Львові чи Києві здавалося занадто дорогим, а їй хотілося спробувати саме той формат життя, про який вона розповідала у своїх відео. Тож вона оселилася на батьківській дачі неподалік Нововолинська.
Спочатку блог ще не гарантував стабільного доходу. Але потім одне з відео, зняте за два місяці до публікації, несподівано почало стрімко набирати перегляди. Іванка взялася працювати над каналом активніше, поступово перетворивши його на основну професію. Зрештою вона придбала автомобіль для поїздок на зйомки та відмовилася від інших підробітків.
Кожне відео — ще й збір для війська
Сьогодні поїздки українськими селами для Іванки — це не просто контент. Під кожним відео вона організовує збір для військових.
Допомагають і герої випусків: блогерка просить їх надати для розіграшів власноруч зроблені речі, сертифікати чи можливість пожити в їхніх будинках. У середньому один такий збір приносить близько 80 тисяч гривень.
Лише за минулий рік разом із підписниками вдалося передати на потреби війська понад 1,2 млн грн. Загалом за весь час існування каналу сума перевищила 2 млн грн.
Наступним проєктом Іванка планує зробити поїздку за пікапом до Фінляндії. Вона хоче перетворити цю подорож на окремий випуск і показати роботу фонду «Лемберґ волонтери», сподіваючись таким чином залучити більше постійних благодійників.
Одна з найбільш несподіваних частин цієї історії — реакція українців, які зараз живуть за межами країни.
«Часто українці за кордоном пишуть, що мої відео для них — немов зв’язок із домом. А для когось взагалі стали однією з причин повернутися в Україну чи купили хату в селі».
Серед таких історій — жінка, яка під час повномасштабної війни повернулася в українське село з двома маленькими дітьми. Інша підписниця замислювалася про переїзд із чоловіком із Тель-Авіва. А українка, яка жила в Дубаї, після перегляду відео зрозуміла, що все життя насправді хотіла жити в Україні. Разом із чоловіком вони придбали будинок на березі Південного Бугу й планують його відреставрувати.
Для самої Іванки це стало своєрідним доказом того, що історії людей можуть працювати далеко за межами самого YouTube: «Я просто знімаю відео, а люди купують хати. Завжди сподіваюся, що це не лише через мій блог, а ще жартую, що зробила більше, ніж міністр національної єдності».
Зараз блогерка каже, що її робота стала складнішою не через пошук героїв, а через їхній вибір. Людей, які переїхали в село, побільшало, тому нові історії вона знаходить через соцмережі, рекомендації або запрошення самих героїв. Зазвичай залишається у них на дві ночі, щоб не лише записати інтерв’ю, а й побачити їхній повсякденний побут.
Її цікавлять не лише ремонти старих хат чи мальовничі краєвиди. Важливішими є люди та їхнє ставлення до місця, де вони живуть.
До речі, на каналі Іванки Дячук є також відео про мешканку Чернівців Діану, яка придбала стару гуцульську хату в горах та дала їй друге життя. Діана була героїнею і нашого інтерв’ю, яке ви можете прочитати тут: Діана та її гуцульська мрія: історія про хату, гори та щастя
Читайте також: “Я на своєму місці”: українка після 11 років у США повернулась додому
фото з YouTube Іванки Дячук
