Керівництво України розчароване, що навіть після кривавого удару по “Охматдиті” саміт НАТО у Вашингтоні не передав ЗСУ нової наступальної зброї і залишив у силі заборону на атаки вглиб території рф.
Про це йдеться в публікації заступника головного редактора Bild Пауля Ронцхаймера з посиланням на джерела у владних колах України.
Як ідеться в тексті, у Києві відчувається шок від того, що дитячу лікарню можна атакувати безкарно, і що за цим не послідували серйозніші дії на підтримку української боротьби з боку союзників. Україна сподівалася, що Байден, можливо, нарешті змінить ставлення до ударів західною зброєю по росії.
“Кожен, хто цими днями розмовляє з довіреними особами президента України Володимира Зеленського, визнає відчай, що росте, через відсутність чітких рішень зробити все можливе для захисту України. Це особливо очевидно, коли йдеться про те, чи може Україна атакувати росію західною зброєю. Це жорстока байдужість після атаки на дитячу лікарню, що нам досі не дозволяють атакувати всі російські об’єкти”, – заявив виданню чиновник українського уряду на умовах анонімності.
“Наразі українці чекають ще жорстокіших тижнів. Але питання про те, чого країна може очікувати від НАТО сьогодні відкрите як ніколи. А рутін може продовжувати сміятися”, – пише Ронцхаймер.
Водночас, журналіст та політичний оглядач Віталій Портников вважає, що насправді саміт у Вашингтоні міг бути не черговим підтвердженням щодо євроатлантичної інтеграції України, але й останнім на наступні роки шансом оформити євроатлантичну інтергацію України. Про це він пише у колонці для Радіо.Свобода.
“Можна вважати, що констатація того, що приєднання України до НАТО є невідворотнім – це вже непоганий сигнал, який свідчить, що союзники від України не відвертаються. Але ж що далі?
Треба зрозуміти, що насправді саміт у Вашингтоні міг бути не черговим підтвердженням щодо євроатлантичної інтеграції України, але й останнім на наступні роки шансом цю інтеграцію оформити.
Звісно, ніхто не знає, якою буде американська політика в разі перемоги на президентських виборах у Сполучених Штатах Дональда Трампа. Але те, що колишній американський президент має куди менше зацікавленості у співробітництві з Північноатлантичним альянсом, ніж його наступник Джозеф Байден – не великий секрет”, – пише Портников.
На його думку, варіант, коли питання євроатлантичної інтеграції України буде вирішуватися одночасно із продовженням воєнних дій, поки що навіть не проглядається: для країн НАТО це не варіант, навіть президент США наголошував, що умовою вступу України до НАТО має бути її перемога над росією. Але що може бути після закінчення війни?
“Багато що буде залежати від умов цього закінчення – чи призупинення – й від того, яку частину території України буде контролювати легітимний уряд країни. Якщо росії не вдасться навʼязати Україні відмову від євроатлантичної інтеграції, тоді багато що залежатиме від готовності самих країн НАТО погодитися із вступом України.
Якщо територіальна цілісність не буде відновленою – хоча й за умови зупинки бойових дій, – варіант такого вступу виглядає не дуже реалістично. Однак можна уявити ситуацію, коли Україна отримає запрошення до альянсу, а от ратифікація її вступу національними парламентами країн НАТО відбудеться тільки після того, як буде вирішено питання територіальної інтеграції.
Тобто в статусі запрошеної країни Україна може перебувати багато років, однак може сподіватися на проміжні гарантії за взірцем Фінляндії і Швеції у час, коли ці країни очікували на своє приєднання до альянсу. Тут, звісно, все також буде залежати від політичної волі країн НАТО, передусім – ядерних держав.
Однак сам факт констатації невідворотності інтеграції України до НАТО – це вже важливий сигнал і нам, і росії щодо незмінності намірів альянсу. Просто мова йде про забіг на довгу дистанцію. Й опинитися на фініші цього марафону може лише той, хто готовий до довгого, важкого й суперечливого забігу”, – підсумував журналіст.
Читайте також: Український компакт, ППО та F-16: підсумки саміту НАТО
Джерела: Bild, Радіо.Свобода
