Через війну мільйони українців змушені були покинути свої домівки, шукаючи безпечного притулку в інших країнах. Для дітей це особливо складне випробування – вони втрачають не лише звичне життя, а й можливість навчатися рідною мовою.
Однак у Глазго є місце, де вони можуть не лише здобувати знання, а й відчувати зв’язок із рідною культурою. Українська суботня школа Пречистої Діви Марії допомагає дітям, які виїхали через війну, продовжувати навчання українською та плекати свою ідентичність. Про неї розповідає ВВС.
Тетяна Пруднікова згадує, як бігала між лікарнею та домом у Києві зі своїм сином Михайлом, коли почали лунати сирени повітряної тривоги. Хлопчик, який має церебральний параліч, тоді хворів на Covid і страждав від високої температури. Тетяна сама почувалася недобре.
Минуло вже три роки з того часу, як їхня родина була змушена покинути свій дім у столиці України через російське вторгнення. Але з того часу вони знайшли нову громаду за тисячі кілометрів від рідного міста – у районі Лангсайд у Глазго.
«Наша мета – щоб діти говорили, мріяли та навчалися українською»
Тетяна, Михайло та батько сім’ї Дмитро спочатку втекли на Західну Україну, щоб бути ближче до клініки, де хлопчик міг отримувати лікування.
Але коли бойові дії почали наближатися, вони вирушили до Польщі. Коли стало зрозуміло, що війна лише загострюється, постало питання пошуку довготривалого притулку.
Сім’я дісталася Шотландії через програму суперспонсорства, запущену урядом країни. Старший брат Михайла, 21-річний Олександр, змушений був залишитися в Україні.
Спочатку сім’я жила у готельному номері, який доводилося ділити між усіма. Але згодом їм вдалося знайти квартиру на першому поверсі у Глазго, яка відповідала потребам Михайла.
Зараз 12-річний Михайло навчається у суботній школі Пречистої Діви Марії – місці, де діти, які були змушені покинути Україну через війну, можуть здобувати освіту рідною мовою. Заняття проходять щосуботи, допомагаючи дітям зберігати зв’язок із рідною культурою.
Тетяна, якій 49 років, каже, що це значно полегшило адаптацію до життя в новій країні. Вона розповідає:
«Коли почалася війна, Міша тільки-но пішов до першого класу, а навчатися онлайн було дуже важко. Саме тому ми дуже раді, що тут є українська школа».
Після занять діти також можуть відвідувати дитячий хор, який збирається щотижня. Більшість учнів вже добре володіють англійською, проте співають українською.
Керівниця школи Наталія Лялюк каже, що важливо підтримувати зв’язок із рідною країною:
«Ми допомагаємо їм говорити українською, у нас є заняття з історії України, мови, літератури, географії та музики. Наша мета – щоб діти говорили, мріяли та навчалися українською, а також плекали свою культурну спадщину».
Повернення до української мови
Більшість дітей, які навчаються у школі Пречистої Діви Марії, родом із півдня та сходу України – регіонів, які найбільше постраждали від війни.
До вторгнення в цих регіонах частіше говорили російською, але ситуація змінюється – дедалі більше людей свідомо переходять на українську.
У класах Глазго діти, яким всього по сім років, вже можуть вільно розмовляти трьома мовами: українською, російською та англійською.
Вчителька Любомира Маланій наголошує, що збереження культурної ідентичності дітей є надзвичайно важливим:
«Це дуже важливо для українських дітей. Але це також дуже складно, тому що щодня вони дедалі більше говорять англійською і все рідше – українською».
На сьогодні понад 12 мільйонів людей були змушені покинути Україну, з них близько 28 000 зараз мешкають у Шотландії.
Попри всі труднощі, українська школа допомагає дітям не лише зберігати свою культуру, а й мріяти рідною мовою, навіть перебуваючи за тисячі кілометрів від дому.
Читайте також: “У Британії надто багато проблем” – українські біженці про візові правила
