19-річний Володимир Борисенко – студент Університету Каліфорнії, Берклі за напрямом Data Science та переможець глобальної стипендії Rise, яку отримують лише 100 підлітків із понад 50 тисяч кандидатів зі 170 країн.
Для DOU він розповів про створення військового симулятора для аналізу бойових сценаріїв, вступ до 25 університетів світу, навчання в одному з найсильніших вишів США та про те, як цей досвід хоче використати для України.
Військовий симулятор і перший науковий виклик
Володимир родом із Черкас. Навчався у школі з гуманітарним профілем, активно вивчав мови, брав участь в олімпіадах. Проте ще в старших класах його захопила наука. Саме участь у МАН, каже він, змінила мислення – замість заучування відповідей з’явився інтерес до гіпотез і експериментів.
В 11 класі хлопець почав розробляти військовий симулятор, який дозволяє моделювати бойові сценарії з урахуванням простору, руху та взаємодії сил. Він адаптував класичні математичні моделі Ланчестера до 2D та 3D-середовища.
«Мені вдалося вийти на офіцерів з військових інститутів, які досліджують бойові сценарії».
Проєкт мав прикладну мету – мінімізувати помилки під час ухвалення рішень і зберегти життя. Спершу Володимир думав про Україну, але згодом зрозумів, що проблема ширша – у світі десятки збройних конфліктів.
25 вишів і стипендія Rise
Про програму Rise він дізнався ще підлітком. Це міжнародна ініціатива Schmidt Futures та Rhodes Trust, яка забезпечує переможцям повне фінансування бакалаврату й довгострокову менторську підтримку.
Конкурс – 100 переможців із понад 50 тисяч аплікантів.
Окрім есе та відеопрезентацій, які він переписував по 20 разів, потрібно було пройти IQ-тест і серію складних логічних завдань. Коли знайомий повідомив йому про перемогу, Володимир спершу не повірив. Лише побачивши своє ім’я на сайті, усвідомив масштаб події.
З 2020 по 2024 рік на програму було відібрано близько 400 людей, з них 12 українців. Зараз Rise призупинена.
Після перемоги хлопець вирішив подаватися до університетів мрії. У його списку було 25 закладів – 18 у США, 5 у Великій Британії та 3 в Азії. Серед них – MIT, Stanford, Oxford, UPenn, Cornell, Carnegie Mellon.
«Я не пройшов до МІТ, і це було ударом».
Попри сильне портфоліо й високі результати тестів (SAT – 1550 із 1600), він отримав відмову. Зрештою Володимир вступив до восьми університетів і потрапив у waitlist ще п’ятьох. 29 березня 2025 року його офіційно прийняли до Berkeley.
Берклі: висока планка і жорсткий темп
Навчання в Берклі, зізнається студент, потребує не лише знань, а й фінансової бази: університет не надає повноцінної допомоги міжнародним студентам, і рік навчання коштує близько 95 тисяч доларів. У його випадку це покриває Rise.
Він обрав Data Science – напрям на перетині комп’ютерних наук і математики. Конкуренція тут надзвичайна: «На Introduction to Machine Learning подається більше як 5000 людей, а відбирають 500».
Навчання інтенсивне, оцінювання – гнучке (системи Clobber і Curve дозволяють перераховувати результати). Перший семестр Володимир завершив майже на відмінно: «У мене з усіх предметів — «A», тільки з програмування — «A-»».
Водночас він визнає, що темп і постійний тиск виснажують.
У Берклі, каже він, перемагає не лише найрозумніший, а найвитриваліший.
Одного разу він прийшов до бібліотеки о першій ночі й не зміг знайти вільного місця – студенти працюють безперервно.
Окрім навчання, Володимир бере участь у дослідницькій програмі URAP. Разом із командою він аналізував вплив лісових пожеж на національні парки Каліфорнії.
Також він активно долучається до хакатонів. Один із найяскравіших – Cal Hacks, де команда створила жартівливо-практичний проєкт «рука-дезодорант» із сенсорами запаху.
Розташування Берклі поруч із Сан-Франциско відкриває доступ до стартап-екосистеми та топових компаній. Сам Володимир цікавиться оптимізацією та мріє працювати з процесорами в NVIDIA.
Українці в Берклі та підтримка
У бакалавраті Берклі навчається понад 20 українців. Є курс української мови, працюють викладачі з України.
«Тут завжди можна побачити мітинг, зокрема й на підтримку України».
Студент каже, що відчуває щиру підтримку спільноти. Порівнюючи з досвідом навчання в Австрії, він наголошує: у США ставлення до України значно тепліше.
Володимир переконаний, що здобутий досвід зможе використати для технологічного розвитку України – зокрема в обороні та безпеці. Але найбільша його мрія пов’язана з освітою: «Маю мрію відкрити школу, яка буде допомагати українським дітям готуватися до міжнародних конкурсів».
Він хоче створити систему підтримки для тих, хто має потенціал, але не має ресурсів.
Головний висновок, до якого він прийшов за останні роки, простий: рухатися потрібно навіть тоді, коли страшно. Маленькі кроки, витривалість і віра в себе, каже Володимир, поступово формують внутрішню опору – і відкривають двері, які здавалися недосяжними.
Читайте також про будні українця в католицькій школі Нью-Йорка: молитва перед уроками і директор у рясі
фото з архіву Володимира Борисенка
