“Заплати і не йди на війну” – в Україні знову заговорили про можливість бронювання від мобілізації для військовозобов’язаних, залежно від їхньої зарплати чи суми сплачених податків.
Чому ця ідея може не спрацювати, пише журналіст, парламентський кореспондент Ярослав Конощук на УНІАН.
Наразі йдеться про можливість “відкупитись від війни” усім, хто офіційно отримує, щонайменше, 35 тисяч гривень. Крім того, дискусії ведуться щодо бізнесів, які сплачують підвищений військовий збір (у владних коридорах обговорюють суму від шести до понад двадцяти тисяч гривень за одного заброньованого працівника).
Ця ідея далеко не нова. Ще у часи імперії Наполеона Бонапарта військо комплектувалося придатними до військової служби чоловіками 20-25 років.
Хто мав стати до служби визначав жереб. Однак існувала практика заміщення. Тобто, військовозобов’язаний міг виставити замість себе іншого рекрута і, в такому випадку, не йти до війська. Цією можливістю зазвичай користувалася знать, яка підкуповувала менш заможних. Врешті якраз вони і йшли до армії. Але був важливий нюанс – таке заміщення відбувалося лише за згодою сторін.
Сучасні ідеї “заплати і не йди на війну”, м’яко кажучи, не викликали ентузіазму ні у бізнесу, ні у суспільства. Українці креативу геть не зацінили. І масове сприйняття мобілізації як “війни для бідних”, певно, не сприятиме поповненню лав Збройних сил України.
Своєю чергою бізнес, ймовірно, і готовий був погодитися сплачувати за кожного заброньованого працівника. Однак, переважно, не більше ніж шість тисяч гривень. Можливо, за найбільш цінних, максимум, п’ятнадцять тисяч гривень. Але аж ніяк не двадцять (або навіть двісті тисяч гривень, які, свого часу, пропонувала нардепка Мар’яна Безугла).
Якщо ж ідея полягала в тому, щоб таким чином “висвітлити” зарплати (в умовах, коли працівників і так не вистачає, це могло бути логічним з боку держави – вивести з тіні те, що там досі перебувало), то вона, відверто, не злетіла…
Усе це не означає, що “економічне бронювання” – щось абсолютно погане.
Так, для того, аби фізично вижити, держава, зважаючи на незрозумілу ситуацію з прямою бюджетною підтримкою з боку США, потребує додаткових грошей. І шукає для цього різноманітні рецепти, в тому числі – можливість отримати кошти від бізнесу за бронювання працівників.
Так, додаткова мобілізація, плюс закупівля потрібного озброєння, плюс підвищення зарплат військовим, про яке нещодавно говорив президент України Володимир Зеленський – це мільярди гривень. Так, фронту життєво потрібен працюючий тил, якому потрібні працівники, а бронювання деяких з них не передбачено чинним законодавством…
Але той факт, що наразі ідея “купити квиток від армії” сприймається суспільством лише як ідея “війни для бідних”, означає, що державі, певно, слід змінювати критерії й шукати іншу “мотивацію”. Бо з такими підходами до рекрутингу війну не виграти.
Джерело: УНІАН
