Національний парк Врангелл-Сент-Еліас на Алясці – це не просто черговий пункт у вашому списку подорожей. У шість разів більший за знаменитий Єллоустоун, цей гігантський заповідник поєднує в собі безмежні льодовики,величні гори, густі ліси та бурхливі річки, пропонуючи досвід, який виходить далеко за межі звичайного походу.
Дістатися цього царства дикої природи, розташованого за 300 кілометрів на північний схід від Анкоріджа, біля самого кордону з канадським Юконом, – вже невелика пригода.Шлях сюди лежить або через вибоїсту дорогу, або повітрям на невеликому буш-плані.
Врангелл-Сент-Еліас відкриває кілька граней для своїх відвідувачів. Північний район Набесна (Nabesna District) – це територія менш прохідних стежок, затишних кемпінгів та усамітнених хатин, куди веде 68-кілометрова ґрунтова дорога Набесна (Nabesna Road). Південна частина парку, найбільш популярна серед туристів, має дві ключові локації. Кеннекотт (Kennecott) занурює в атмосферу покинутого шахтарського містечка з його історичними будівлями та численними стежками. А містечко Маккарті (McCarthy) зустрічає колоритом старого поселення часів Дикого Заходу, пропонуючи затишні готелі, автентичні ресторани та місцевий універмаг.
«Просто погляньте на північ, і ви побачите два неймовірні льодовики на горизонті, а між ними – найбільший у світі льодопад. Це місце, де неприборкана сила та незрівнянна краса природи змушують завмерти від захоплення. Слово “приголомшливий” ледь передає ці відчуття», – ділиться своїми враженнями гід національного парку Тесса Хілл.
Як дістатися:
Основний візит-центр Врангелл-Сент-Еліас розташований приблизно за 450 кілометрів на північний схід від Анкоріджа. Шосе, що з’єднує міста та парк, цілком цивілізоване та забезпечене заправками та іншою інфраструктурою. Однак, за візит-центром, що знаходиться на шосе 4 (Highway 4), починається справжня дика Аляска.
Альтернативний спосіб дістатися – авіарейс на буш-плані від компанії Wrangell Mountain Air з Читини прямо до Маккарті. Щоб дослідити менш відомий район Набесна, вам доведеться подолати 68 кілометрів ґрунтової дороги Набесна від містечка Слана, що на північній межі парку. Для дослідження віддалених куточків дикої природи можна скористатися аеродромами Мей-Крік (May Creek) або Чисана (Chisana). А щоб потрапити в крайній південно-східний район Якутат (Yakutat District), розташований вздовж затоки, вирушайте туди човном або літаком Alaska Airlines з Сіетла чи Джуно.
Що потрібно знати перед поїздкою:
Національний парк та заповідник Врангелл-Сент-Еліас розкинувся на неймовірній площі майже в 30 мільйонів гектарів. Очевидно, що побачити все за одну поїздку неможливо. Якщо ви плануєте заглибитися в дику місцевість,наполегливо рекомендується найняти гіда, який допоможе з навігацією, розповість про місцеву історію та забезпечить безпеку в умовах дикої природи, особливо щодо зустрічей з тваринами.
До речі про фауну: Врангелл-Сент-Еліас – це серце ведмежого ареалу. Будьте пильні, ретельно вивчіть усі рекомендації та правила поведінки при зустрічі з ведмедями, включаючи обов’язкове використання ведмежостійких контейнерів для їжі, дотримання безпечної дистанції та повідомлення про будь-які побачені сліди або самих ведмедів.
Якщо ваша подорож припаде на літо, будьте готові до великої кількості комарів. Візьміть ефективний спрей від комах, подумайте про захисну сітку на голову та віддайте перевагу світлому одягу (хакі, білий). Пік активності комарів припадає на кінець червня – липень.
Перед поїздкою обов’язково завантажте безкоштовний додаток NPS та збережіть розділ Врангелл-Сент-Еліас для офлайн-використання. Це забезпечить вас картами, інформацією про визначні пам’ятки та логістичними даними навіть там, де немає мобільного зв’язку.
Найкращий час для відвідування:
Парк відкритий цілий рік, але пік туристичного сезону припадає на літо (з середини травня до середини вересня).«З наближенням осені натовпи туристів рідшають, що дає чудову можливість ближче познайомитися з дикою природою парку, – зазначає Тесса Хілл. – Кількість комарів значно зменшується, а пейзажі залишаються такими ж захоплюючими. Це ідеальний час, коли літо ще в самому розпалі, але ви отримуєте більше усамітнення».
Під час літніх візитів (приблизно з початку травня до кінця серпня) ви можете стати свідком унікального явища – північного сонця. У цей період парк залишається освітленим майже цілодобово, а найдовший день припадає на літнє сонцестояння. Справжня ніч повертається лише наприкінці серпня, тому поїздка у вересні може подарувати шанс побачити чарівне північне сяйво.
Дороги парку залишаються відкритими і взимку. Якщо ви плануєте візит у цей час, подбайте про відповідне тепле спорядження та будьте готові до складних дорожніх умов. Однак ті, хто готовий до зимової пригоди, отримають парк практично у своє повне розпорядження – це чудовий час для катання на бігових лижах та походів на снігоступах.
Найкращі заняття:
Кемпінг на льодовику Рут (Root Glacier): Якщо у вас обмежений час, але ви прагнете доторкнутися до дикої природи, спробуйте дводенний похід з кемпінгом на льодовику Рут. Маршрут протяжністю 15-20 км починається в Кеннекотт лісовою стежкою, а потім виводить на крижану поверхню, де знадобляться кішки.На
Походи з рюкзаком: Серед популярних маршрутів з дороги Маккарті – альпійський перевал Діксі (Dixie Pass) з панорамними видами на гору Блекберн (Mt. Blackburn) та стежка Наггет-Крік (Nugget Creek Trail),що веде до громадської хатини (потрібне попереднє бронювання). Для більш досвідчених туристів є можливість вирушити в дику місцевість, наприклад, стежкою Гоут (Goat Trail) або маршрутом від Соло-Крік (Solo Creek) до Чисани (Chisana) – обидва близько 40 кілометрів і вимагають навичок виживання в дикій природі. Початківцям краще скористатися послугами гіда.
Головне фото: Jose Gomez Photography/Getty Images
Джерело, Travel andl Lisure
Читайте також, Дешевий відпочинок у США-2025: найкращі ідеї для сімейних поїздок
