Нещодавно ми розповідали, наскільки тривалим і непростим може бути шлях українських лікарів до роботи за фахом у Британії на прикладі кардіологині Анни Пінчук. Для неї цей процес триває вже три роки — і ще не завершився.
Сьогодні ж поділимося історією ще однієї української лікарки — Ольги Пантась. Вона також пройшла крізь війну, втечу, адаптацію — і не відмовилася від мрії знову рятувати життя, цього разу на Туманному Альбіоні.
“Ми були впевнені, що помремо”
Як ідеться в публікації ВВС, кардіологиня Ольга Пантась зараз живе у Великій Британії та готується скласти медичний іспит, аби мати право працювати за фахом у новій країні. Хоча вона вже встигла поволонтерити в лікарні Great Western Hospital у Свіндоні, її мета — повернутись до професії повністю.
«Я справді вдячна. Тут я відчуваю себе в безпеці», — каже вона, маючи на увазі три роки, які вже провела у Британії разом із дітьми після початку повномасштабної війни.
А ще зовсім недавно вона разом із родиною тижнями ховалась у підвалі на кордоні з росією.
«Це було небезпечно. На другому тижні в нас вже не залишилось їжі. Ми майже не спали. У нас не було надії. Ми були впевнені, що помремо. Це був суцільний жах, який не закінчувався», — згадує вона.
Пізніше їй із дітьми вдалося вибратись до знайомих, але батько Ольги відмовився виїжджати — він залишився доглядати за будинком і домашніми тваринами.
Від хорватського прихистку — до британської лікарні
Після короткого періоду в Хорватії, подруга запросила її до Великої Британії. Попри те, що ця подруга — росіянка, вона давно живе у Британії та щиро підтримує Україну.
«Це дуже зворушливо, як люди відкривають двері своїх домівок. Нас зустріли надзвичайно тепло. Нам дали дім, їжу, турботу, підтримку. Я щаслива, що мої діти тут», — каже Ольга.
Її 16-річна донька подала документи до британського університету — хоче вивчати міжнародні відносини. «Вона впевнена, що здатна щось змінити», — з гордістю розповідає мати. Молодшому синові — дев’ять.
Але спокою все одно немає.
«Мені дуже важко через мою родину. Щоночі я перевіряю новини», — каже лікарка.
20 років досвіду в кардіології — серйозний багаж, який вона не хоче відкладати. Після волонтерства в британській лікарні жінка сподівається повернутись до повноцінної лікарської практики.
Попри віру в дипломатію, сьогодні Ольга не так впевнена, що вона справді здатна зупинити війну.
«Ми завжди боролися за свободу протягом усієї історії України. Я пишаюся нашими військовими, які тримають фронт і рятують мою родину», — наголошує вона.
Читайте також: “В Україні – лікарі, у Британії – безробітні”: труднощі українських медиків за кордоном
фото: Харт Лайф Хоспітал
