Сільвія Ольга Федорук – видатна особистість в історії Канади. Вона зробила величезний внесок у діагностику та лікування онкологічних захворювань, за що її називають генійкою ядерної медицини, пише Oboz.ua.
У її біографії часто зустрічається слово “перша”: вона була першою в історії Канади ректоркою університету, першою членкинею комісії з ядерної безпеки в Канаді, першою жінкою – лейтенант-губернатором Канадської провінції Саскачеван. Вона також була першою українкою, яка обіймала всі ці високі посади.
З дитинства була найкращою в навчанні
Сільвія Ольга народилася 5 травня 1927 року в містечку Канора канадської провінції Саскачеван у родині українських емігрантів Теодора Федорука та Ганни Романюк. Її батько був учителем, який викладав усі предмети й навчав усіх дітей містечка різного віку (всього їх налічувалося сім десятків), які при цьому вміщалися в одному-єдиному класі. Там закінчила початкову школу і сама Сільвія.
Під час Другої світової війни родина переїхала до міста Віндзор у провінції Онтаріо, де батьки дівчинки влаштувалися робітниками на місцеву фабрику, а сама вона пішла навчатися до коледжу, який закінчила у 1946 році, й при цьому була визнана найкращою ученицею.
Сільвію також нагородили медаллю Ернеста Джона Кріда “За успіхи у навчанні” та призначили стипендію, отримуючи яку, вона могла здобути вищу освіту.
Сільвія обрала собі Саскачеванський університет у рідному Саскатуні, куди сім’я повернулася після війни. Дівчина мріяла стати фізиком, водночас не лише добре вчилася, а й займалася спортом – насамперед легкою атлетикою, а також грала у бейсбол, баскетбол та волейбол – у складі волейбольної команди вона двічі вигравала першість університету. У вільний від навчання час вона встигала ще й підробляти – їй не хотілося сидіти на шиї у батьків. Закінчивши університет, Сільвія здобула ступінь бакалавра та золоту медаль губернатора Саскачевана.
Про внесок у боротьбу з онкологією
1951 року Федорук захистила магістерську дисертацію, після чого доктор Гарольд Джонс, почувши про блискучу репутацію Сільвії, запросив її на роботу до Саскатунської клініки діагностики та лікування раку. Напрямом діяльності молодої фахівчині стало використання радіоактивного випромінювання у лікуванні онкологічних захворювань. Розпочавши кар’єру простого співробітника, Федорук швидко стала головним медичним фізиком, а згодом і директором відділу фізичних досліджень. Роботу в клініці Сільвія поєднувала з посадою професора в Саскачеванському університеті, де читала лекції про онкологію. 1986 року вона, ставши ректором цього вишу, керувала ним протягом п’яти років.
Найголовнішим її досягненням у галузі боротьби з раком став винахід першого апарата для лікування раку, який отримав назву “Кобальт-60” (його називали “кобальтовою бомбою”), що датується 1951 роком, і перших атомних медичних сканерів, які могли відшукати ракову пухлину та визначити її розміри – для середини ХХ століття це було неймовірним поривом у медицині.
За свою наукову кар’єру Федорук надрукувала 38 наукових праць у галузі радіоактивної фізики, їй було надано п’ять докторських ступенів у п’яти різних університетах. 2009 року Федорук внесли до Зали слави медицини Канади. Її авторитет у всьому, що пов’язано з атомною галуззю, був настільки високий, що з 1973-го по 1983 рік Федорук стала першою жінкою-членом Комісії з питань ядерної безпеки Канади.
Паралельно Федорук зробила успішну спортивну кар’єру. Вона займалася керлінгом, і команда, до складу якої входила, виграла перший Чемпіонат Канади з цього виду спорту, що проходив у 1961 році в Ошаві. З 1973-го по 1972 рік Сільвія обіймала посаду президента жіночої асоціації з керлінгу.
Її досягнення в цій галузі були оцінені так само високо, як і в медицині. У 1986 році вона була внесена до Зали слави керлінгу Канади.
Тоді ж Федорук здобула Орден заслуг провінції Саскачеван, а також була призначена офіцером Ордену Канади та названа “Жінкою року” – це почесне звання надала їй Жіноча християнська організація Канади. За три роки до цього Сільвію нагородили Медаллю срібного ювілею королеви Єлизавети ІІ.
Міжнародний рівень і лейтенант-губернаторство
У 1988 році Сільвія Федорук вийшла на міжнародний рівень – у буквальному значенні слова: вона стала членкинею Ордену святого Джона – міжнародної організації запобігання та боротьби із захворюваннями, покращення здоров’я людей та умов їхнього життя на всій планеті. Тоді ж її було обрано лейтенант-губернатором провінції Саскачеван.
На цій посаді вона провела три роки: виголошувала тронні промови, проводила збори, призначала чиновників, підписувала офіційні документи. Про час її управління багато саскачеванців говорять як про період успішного розвитку та процвітання цієї провінції.
Сільвія Ольга Федорук пішла з життя 26 вересня 2012 року у віці 85 років. Тисячі людей завдячують їй лікуванням від раку, за що цю велику українку з вдячністю згадують у всьому світі. У 1986 році було засновано премію її імені в галузі медичної фізики “За найкращі наукові статті”.
У 90-х роках минулого століття в її рідному Саскатуні ім’ям Сільвії назвали одну з центральних вулиць – Федорук Драйв – та одну з громадських шкіл. 2012 року Канадському центру ядерних інновацій дали ім’я Сільвії Федорук.
Читайте також: Історії та долі перших українців, які емігрували до Канади
Джерело: Oboz.ua
