Перш ніж реєструвати компанію в Канаді, потрібно перевірити не лише форму власності та юрисдикцію, а й саму можливість законно вести обрану діяльність.
Про які нюанси варто подбати ще до запуску та які є регіональні особливості для підприємців, розповідає Immigration News Canada.
Перед запуском бізнесу новоприбулим радять переконатися, що їхній статус у Канаді дозволяє вести підприємницьку діяльність. Право на відкриття власної справи можуть мати громадяни Канади, постійні резиденти або власники чинного дозволу на роботу, який дозволяє самозайнятість.
Федеральна чи провінційна реєстрація
Після того як питання з дозволом на діяльність вирішене, наступним кроком є вибір способу реєстрації.
Компанію можна зареєструвати на федеральному рівні через Corporations Canada або за законодавством конкретної провінції. Універсально правильного варіанту немає – вибір залежить від того, де підприємець фактично планує вести бізнес і наскільки важливою для нього є назва компанії.
Вартість реєстрації та строки оформлення можуть змінюватися, тому перед плануванням бюджету варто перевіряти актуальні тарифи безпосередньо в реєстрі, через який подається заявка.
Якщо бізнес уже існує в іншій країні
Для компанії, яка вже працює за межами Канади, є кілька основних варіантів виходу на канадський ринок.
- Перший – створити канадську дочірню компанію, зареєструвавши нову юридичну особу з іноземним власником.
- Другий – залишити компанію в її нинішній юрисдикції та зареєструвати її в Канаді як іноземну або extra-provincial corporation, щоб вона могла працювати під уже наявною назвою.
- Третій – перенести юридичний статус компанії до Канади через continuance, якщо законодавство країни, звідки вона виходить, це дозволяє.
Продовження діяльності через continuance допомагає зберегти історію компанії та чинні контракти, однак така процедура зазвичай складніша й потребує консультацій щодо законодавства обох юрисдикцій.
Натомість створення окремої канадської дочірньої компанії часто виявляється практичнішим рішенням. Така структура для банків, орендодавців і платіжних систем виглядає як звичайна канадська юридична особа, а зобов’язання материнської компанії залишаються відокремленими.
Реєстрація не дорівнює дозволу на роботу
Одна з найпоширеніших помилок – спочатку зареєструвати компанію, а вже потім з’ясовувати, чи можна через неї вести обрану діяльність.
Перед подачею документів варто поставити інше запитання: хто має законне право здійснювати цей вид діяльності, а не лише кому дозволено володіти компанією.
Додаткові дозволи потрібні, зокрема, у фінансових послугах, страховому брокериджі, імміграційному консалтингу, продажу канабісу, роботі медичних клінік, догляді за дітьми та продажу алкоголю.
Вимоги при цьому можуть встановлюватися на федеральному, провінційному або муніципальному рівні. У деяких сферах ліцензія прив’язана не до компанії, а до конкретного фахівця, який має відповідну кваліфікацію. Тому структуру бізнесу в таких випадках потрібно продумувати ще до старту.
Можлива й протилежна ситуація: підприємець роками намагається отримати ліцензію, хоча регулятор навіть не почне її розглядати, доки не буде створена юридична особа, на яку цю ліцензію можна оформити. Саме тому порядок дій краще заздалегідь уточнити у відповідного регулятора.
Що потрібно зробити після реєстрації
Свідоцтво про реєстрацію компанії – лише початок бюрократичної процедури.
Якщо бізнес зареєстрований на федеральному рівні, йому може знадобитися extra-provincial registration у кожній провінції, де компанія фактично веде діяльність. Така реєстрація зазвичай передбачає місцеву адресу для офіційного листування та окрему щорічну звітність.
Також підприємцю доведеться оформити Business Number і відповідні податкові рахунки. За певного обсягу обороту виникає необхідність реєстрації GST або HST, а в провінціях, де діє окремий провінційний податок із продажів, – і відповідної реєстрації.
Якщо компанія наймає працівників, може знадобитися страхування через систему workers’ compensation.
Не забувайте про міські дозволи
Ще один рівень вимог встановлює муніципалітет. Окремо від федеральної чи провінційної реєстрації можуть знадобитися міська бізнес-ліцензія, погодження зонування або дозвіл на зовнішню рекламу та вивіску.
Це особливо важливо для офлайн-бізнесів. Власник приміщення також може попросити відповідні документи ще до того, як передасть підприємцю ключі.
Директори, місце проживання та банківський рахунок
Вимоги до директорів відрізняються залежно від юрисдикції. Для федеральної реєстрації та в низці провінцій існує вимога щодо директора-резидента Канади. Водночас Британська Колумбія, Онтаріо та Альберта таких обмежень не мають.
Для підприємця, який ще не переїхав до Канади, ця особливість може вплинути навіть на вибір юрисдикції для реєстрації.
Окремим практичним викликом є відкриття банківського рахунку. Фінансові установи можуть вимагати установчі документи компанії, документи директорів і ключових власників, а також канадську адресу.
Тому підготувати повний пакет документів до приїзду може бути корисно, щоб не затягувати відкриття рахунку.
У якій послідовності відкривати бізнес
Оптимальний алгоритм залежить від конкретної діяльності, однак загалом підприємцю радять спочатку перевірити, чи потрібна ліцензія та хто саме може її отримати.
Після цього можна визначатися між федеральною та провінційною реєстрацією, перевірити доступність назви й зареєструвати компанію. Далі, за необхідності, її реєструють у додаткових провінціях, відкривають податкові рахунки та банківський рахунок.
На завершальному етапі оформлюють галузевий дозвіл – у тій послідовності, яку вимагає конкретний регулятор.
Найбільші проблеми виникають не через складність окремих процедур, а через неправильний порядок дій. Підприємець може вже створити компанію, укласти договір оренди й витратити кошти, а потім з’ясувати, що обраний вид діяльності закритий для певної категорії компаній або потребує спеціального дозволу.
Читайте також: Скільки коштує відкрити кафе в Канаді: відверта розповідь подружжя з України
фото: Shutterstock
