Британська письменниця та журналістка Шарлотта Гіґґінс, яка багато років висвітлює події в Україні для The Guardian, опублікувала уривок зі своєї нової книги «Уроки української: мистецтво в часи війни» (Ukrainian Lessons: Art in a Time of War). У ньому вона описує, як рішення почати вивчати українську мову після першої журналістської поїздки до України змінило не лише її роботу, а й особисте сприйняття країни.
За словами авторки, після повернення з першого відрядження до України восени 2022 року вона майже одразу записалася на уроки української.
«Це було не стільки актом солідарності, скільки знаком того, що я налаштована повертатися сюди знову. Я хотіла знати українську, щоб почуватися менш безпорадною, краще розуміти те, про що пишу, бути ввічливішою до людей, яких зустрічаю. А ще — колись прочитати поезію мовою оригіналу».
Захоплення унікальними літерами та українською граматикою
Щотижня Гіґґінс займалася онлайн із викладачкою Ольгою з Івано-Франківська. Саме вона відкрила журналістці красу української абетки та допомогла зробити перші кроки в новій для неї мові.
Авторка зізнається, що навіть через кілька років кирилиця не стала для неї такою природною, як латиниця. Водночас саме її незвичність дозволила по-новому відчути красу українських літер. А слово «Запоріжжя» називає одним із найгармонійніших прикладів української мови, адже подвійна літера Ж робить його особливо виразним, а сама назва означає «земля за порогами».
Не менше авторку вразили літери, яких немає в російській абетці.
Вона звертає увагу на Ї, яку часто можна побачити на українських прикрасах чи футболках. Саме ця літера стала одним із символів української ідентичності. Гіґґінс нагадує, що під час окупації Маріуполя у 2022 році українці писали «Ї» крейдою на вулицях як тихий знак спротиву.
Також журналістка розповідає про літеру Ґ, яка використовується у транслітерації її прізвища — Гіґґінс.
Вона зазначає, що ця літера була вилучена з українського алфавіту під час сталінських реформ і повернулася лише після відновлення незалежності України у 1991 році.
Попри те, що журналістка вже мала досвід вивчення латини та давньогрецької, українська граматика стала для неї справжнім викликом. Найбільше труднощів, пише вона, завдали сім відмінків, складна система числівників та численні винятки, які не піддаються звичній логіці.
Хіггінс зізнається, що саме під час вивчення української вперше за багато років знову відчула себе людиною, яка нічого не знає. Поступово, пише авторка, вивчення української перестало бути лише мовним експериментом: «Вивчення української виявилося чимось значно більшим, ніж просто захоплення. Воно змусило мене подивитися на себе зовсім по-новому».
Водночас, за її словами, навіть невпевнені спроби говорити українською в самій Україні завжди зустрічали теплу реакцію.
«Спроби говорити навіть дуже поганою українською, наскільки я переконалася, викликають реакцію від ввічливого схвалення до майже захопленої (і зовсім незаслуженої) вдячності».
Мова, яку змінила війна
З часом письменниця усвідомила, що її мовні цілі постійно змінювалися. Спочатку вона хотіла лише читати дорожні знаки та замовляти каву. Потім — розмовляти з друзями українською так, щоб їм не доводилося переходити на англійську. Однак навіть після чотирьох років навчання вона визнає: усе ще часто помиляється у найпростіших речах.
Авторка наголошує, що українська стала для неї не просто новою мовою, а мовою країни, яка воює. Перші тексти, які вона читала разом із викладачкою Ольгою, були про життя, зруйноване війною.
Хіггінс пише, що на заняттях було багато сміху, розмов про літературу, музику, оперу, українську кухню, чорнозем і смачну їжу. Одними з перших слів, які вона запам’ятала, стали «смачний» та «Смачного!».
Втім, війна проникала практично в кожен урок. Дуже швидко словниковий запас журналістки поповнився словами «дрон», «ракета», «вибух», «бомбосховище» та «повітряна тривога».
Особливо її вразило слово «тривога», яке українською означає не лише сигнал небезпеки, а й внутрішній стан людини. Вона пригадує, як користувалася Telegram-каналом із повідомленнями про повітряні атаки, автоматично перекладеним англійською мовою.
«Why the anxiety?» — щоразу запитував автоматичний переклад після оголошення тривоги. Лише згодом вона зрозуміла, що система буквально перекладає слово «тривога», яке має подвійне значення.
Як пише журналістка, українці змушені були вивчити ще одну мову — мову війни, яка допомагає за звуком визначити, куди летить «Шахед» чи чиї вибухи зараз чути — української ППО чи російської ракети…
Прочитати уривок книги Шарлотти Гіґґінс Ukrainian Lessons: Art in a Time of War ви можете на The Guardian.
Читайте також: П’ять нових українських книжок англійською: історії війни, стійкості й надії
фото: ACHPF / Shutterstock
