Офшорні оператори – це люди, які працюють на морських суднах та платформах, що обслуговують нафтові, газові й вітроенергетичні проєкти. Вони керують складним обладнанням: кранами, телескопічними трапами (системами для переходу з судна на вітротурбіну чи платформу), відповідають за перевезення людей, вантажів та безпеку робіт у морі.
Це не романтика «моряків із ромом і піснями». Це сувора дисципліна, точність і багатогодинна концентрація, де помилка може коштувати мільйони доларів чи людських життів.
Саме в таку індустрію – офшор (offshore, тобто робота «поза берегом») – потрапив і українець, 38-річний Олександр. Його шлях – це історія про наполегливість, вміння вчитись новому навіть тоді, коли штормить саме життя.
У цьому інтерв’ю буде багато спеціальної термінології – морської та технічної. Але не лякайтесь: усі абревіатури наша редакція розшифрувала в дужках.
Олександре, розкажіть про себе та шлях у морській/офшорній індустрії.
Мені 38 років, я з Каховки, з родини лікарів. Тато – українець, за фахом гінеколог, мама – кримська татарка, акушерка. І я мріяв стати гінекологом. Але через фінансові труднощі довелося з 16 років працювати і паралельно вчитися на економіста. Перший серйозний досвід здобув на продуктовій базі в Сімферополі: від вантажника до завідувача складу з оборотом у кілька мільйонів гривень на місяць.
У 2006-му пішов у море – стюардом у торговому флоті. Потім отримав диплом економіста, але «суша» не давала перспектив. У 2014-му «з боями пробився» в офшор: спершу стюард, потім – матрос. Кожен крок доводив наполегливістю: сотні резюме, дзвінків, прохання до капітанів написати рекомендації. Після перших контрактів отримав рекомендацію від менеджера проєкту, яка відкрила двері до кращих компаній.
З 2016 року працюю в Північному морі (UK/North Sea). Це один із найскладніших секторів: жорсткі вимоги безпеки, постійні інспекції й тренування.
Саме там зрозумів: якщо витримав ці стандарти – робота знайдеться будь-де.
Як ви потрапили у сферу важкого обладнання та HSE?
У HSE (Health, Safety, Environment – охорона праці, безпека, екологія) мене «занесло» випадково. Як боцману компанія запропонувала пройти 48-годинний курс і за доплату виконувати роль HSE на судні.
А от у кранову сферу я йшов цілеспрямовано. Ще у 2017 році оплатив навчання в Абердині (≈5,5 тис. $), але мені відмовили у в’їзді. Реалізував мрію вже у 2022 році, коли став біженцем у Британії. Пройшов Sparrow training center, одразу Stage 2 (рівень сертифікації офшорних кранових операторів; 2230 GBP, три дні, Liebherr BOS 2600, практика + екзамен). Stage 1 – це марна трата грошей, із ним роботи не знайти.
Робота реально починається з Stage 3 (вищий рівень сертифікації кранових операторів): зарплата вже 320–550 GBP на добу. Але в Sparrow його майже неможливо отримати напряму: треба, щоб тренер приїхав на судно, а це коштує дорого. Є «обхід»: зробити Stage 3 у центрі зі стандартом BS7121 (British Standard 7121 – британський стандарт безпечної експлуатації кранів; Lerus – від 150 год у Logbook, офіційний журнал годин роботи; AIS/Survivex – від 300 год), відпрацювати 2–3 контракти й потім пройти у Sparrow Re-Assessment (повторна атестація, ~940 GBP). І саме сертифікат Sparrow має найбільшу вагу на ринку.
Коли ви переїхали до Британії і почали працювати тут?
У секторі UK/North Sea працюю з 2016 року. Як резидент за програмою біженця – із 2022-го. Початок повномасштабної війни зустрів на судні біля Абердину.
Які були перші виклики під час роботи у британських компаніях?
Найперше – швидко зібрати потрібні сертифікати:
- BOSIET (Basic Offshore Safety Induction and Emergency Training – базовий курс з безпеки та дій у надзвичайних ситуаціях) with HUET (Helicopter Underwater Escape Training – тренування з аварійного покидання гелікоптера під водою)/CA-EBS (Compressed Air Emergency Breathing System – аварійна система дихання зі стисненим повітрям)
- MIST (Minimum Industry Safety Training – базове галузеве навчання з техніки безпеки)
- ОGUK medical (Offshore Medical Certificate від Oil & Gas UK – медична довідка для роботи в офшорі)
- Shoulder Width Measurement (вимірювання ширини плечей для безпечної евакуації з вертольота)
Пакетом це коштує близько 1000 GBP. Я проходив сертифікацію в 3t Training Center, процес займає три дні.
Другий виклик – британська податкова система. Наприклад: підписуєш контракт на 4 тижні по 420 GBP/доба – виходить 11 760 GBP. Але компанія автоматично множить це на кількість місяців до кінця року й подає в HMRC (Her Majesty’s Revenue and Customs – Податкову та митну службу Британії) очікуваний дохід у 94 тисяч. Тобі одразу знімають 40% податку, хоча реально ти стільки не заробиш. Потім місяцями вибиваєш повернення. Помилки з кодами, відсутність P45 (офіційної форми про припинення трудових відносин у Британії), переплати – це майже норма.
Адаптація професійна, навпаки, виявилася легкою. Британські компанії беруть людей і з мінімальним досвідом, якщо є сертифікати. Роботу реально знайти за 2–4 тижні, максимум за два місяці.
Важлива сезонність: найкращий час стартувати – березень–травень. Узимку (листопад–січень) шансів майже немає.
Які були основні виклики на початку кар’єри?
Кожна зміна спеціалізації – це як пробивати стіну. Моя тактика – сприймати пошук як роботу. Зранку – за комп’ютер, розсилка CV (Curriculum Vitae – резюме), реєстрації на платформах, LinkedIn (міжнародна професійна мережа), дзвінки в офіси. Не соромитися телефонувати, уточнювати, нагадувати. Це завжди давало результат: новий контракт за 2–3 місяці. Зараз частіше рекрутери самі пишуть або телефонують.
Досвід з AHC subsea cranes та TAB winch cargo operations.
AHC (Active Heave Compensation – система активної компенсації хитавиці) subsea crane: вантаж утримується на глибині незалежно від хитавиці судна. Я, наприклад, опускав 15-тонне обладнання на 2–3 м від дна, утримував його у компенсації й працював командами «0,3 м вгору» чи «1,2 м вниз». У туалет – у пляшку, їжу приносять прямо в кабіну, бо відходити не можна.
TAB (Telescopic Access Bridge – телескопічний доступний трап, також W2W – Walk to Work) – це гідравлічний трап для переходу з судна на об’єкт. Тут я працюю як підрядник виробника обладнання: керую, обслуговую, проводжу брифінги й індукції, переправляю людей і вантаж. Це зовсім інший рівень – тебе сприймають як спеціаліста, поважають твою думку, довіряють. Особливо подобається навчати нових операторів і бачити, як вони позбуваються страху.
Які ключові навички потрібні для роботи на офшорних платформах?
Дисципліна, командність, чітке знання процедур і уважність до ризиків. Тут правила написані кров’ю.
Наприклад, на газових платформах є загроза H₂S (Hydrogen Sulfide – сірководень). Це безбарвний газ із запахом тухлих яєць. У концентрації понад 700 ppm (parts per million – частин на мільйон) він убиває миттєво. Тому ми завжди носимо персональні датчики, на судні є точки з кисневими балонами і масками. Не можна ловити гав – треба бути готовим діяти одразу.
Ви брали участь у проєктах NNG та SeaGreen. Поділіться прикладом складного завдання.
Найбільша складність – погода й гроші. На NNG (Neart na Gaoithe – великий вітроенергетичний проєкт у Шотландії) працювало до 20 суден, оренда обладнання – майже $1 млн на добу.
У SeaGreen (Seagreen Offshore Wind Farm – вітропарк у Північному морі біля Шотландії) наше судно коштувало $350 тис на добу. Кожна година простою – величезні втрати. Тому завжди є тиск працювати «на межі». Вирішуєш це тільки плануванням і дисципліною: чіткі погодні «вікна», сценарії «go/no-go» (система «йдемо/не йдемо у роботу»), комунікація з усіма сторонами.
Які інновації вам здаються найбільш перспективними?
Зелена енергія та дрони. Літаючі – для доставки та інспекції турбін. Підводні – для обстеження дна, труб і кабелів. Це вже працює й показує ефективність.
Що означає «операційна безпека»?
Це командна робота, чіткі команди й злагоджені дії. Право оператора сказати «стоп» завжди має бути непорушним.
Як ви долаєте стрес?
Найважливіше – сон. Без нього нерви й тіло здають. Далі – зв’язок із домом, фізична форма й правильне харчування. Маленькі ритуали допомагають тримати баланс.
Які ви можете виділити особливості для українців в офшорі за кордоном?
Проблема у візах і дозволах. Наприклад, українцям зазвичай не дають UK work permit у межах 12 миль. Працюємо як біженці або по гарантійному листу поза цією зоною. Податкові правила в Європі й Британії стали жорсткіші: потрібен уважний контроль через HMRC.
Чи підтримуєте контакти з українською спільнотою?
Так. Перед переїздом завжди шукаю діаспору, групи в месенджерах, беру участь у подіях, якщо дозволяє час між ротаціями.
Насамкінець, як війна вплинула на ваше життя і професію?
Війна сильно вдарила по психіці, але водночас змусила рости. Я різко підняв планку доходів, узявся за нові напрямки. Це допомогло кар’єрі, хоча й далося дорогою ціною. Вірю, що Україна стане сильною та заможною. Все буде добре. Слава нашим Героям і слава Україні!
Авторка: Марина Юрченко
фото надані Олександром
