Одразу після початку повномасштабної війни 23-річний військовий Мирослав Пилипчук опинився на фронті. Про зустріч із ворожим танком, підрив на міні, втрату ноги та новий старт у США він розповів “Голосу Америки”.
За два тижні до 24 лютого чоловік дізнався, що стане батьком. А коли почалась велика війна, одразу зібрав речі й пішов у свою військову частину в Києві, де служив на той момент.
Мирослав Пилипчук згадує, як навесні 2022 року опинився віч-на-віч з російським танком. Зізнається: тричі його життя було на волосині.
“Осколки в одному випадку, в іншому – ракета, потім танк не влучив”, – каже Мирослав.
Згодом вже не так пощастило: коли він командував ротою під Харковом, то підірвався на міні:
“Йду в один момент, чую вибух і падаю пробую робити крок лівою ногою і падаю знову і дивлюся на ногу, а я якраз був в новій формі – вона світлого кольору, дивлюся на ногу – вона вся вже червона”.
Вибух знищив одразу дві аптечки Мирослава з усіма засобами першої допомоги. Однак він мав при собі ще один турнікет, у нагрудній кишені, подарований напередодні війни волонтером з Америки Роном. Саме цей турнікет і врятував життя бійця – йому повністю розробило кістку лівої ноги.
Після евакуації медики понад 6 годин боролися за його життя. Через зараження крові кінцівку довелося ампутувати.
Вдруге став на ноги у США
Коли постало питання пошуку протеза, чоловік зателефонував американцю Рону, скільки черга в Україні була довгою. Той познайомив Мирослава з українським іммігрантом Ігорем, який знав лікаря-протезиста в Огайо. Вони допомогли з протезуванням бійця, згодом Ігор став спонсором родини під час переїзду в Огайо.
За рекордні два тижні Мирослав самостійно ходив. А вже за чотири місяці на милицях підкорював гірську вершину.
“Мотивувало бажання до життя, оскільки ну не просто так дав бог мені другий шанс, дав можливість залишитись живим”, – ділиться чоловік.
З моменту поранення пройшло понад два роки, втім Мирослав досі проходить реабілітацію і готується до чергових операцій – досі має ще 2 осколки в тілі: в нозі і під ребром. Хоч лікується і живе в Америці, та пам’ятає про своїх побратимів: збирає кошти та передає необхідне на фронт.
За мотивацію рухатися далі вдячний своїй сім’ї. Мирослав вже батько двох: вже дворічного сина Марка й дочки Евеліни, яка народилася у США.
Майбутнє він бачить в Україні. Мирослав сподівається, що до моменту, коли він повністю налагодить здоров’я, війна в Україні завершиться і він з дружиною та дітьми зможе повернутися додому. Хотів би опанувати сферу інформаційних технологій. А поки – відновлюється та насолоджується батьківством.
“Життя одне й треба його жити повноцінно, не боятися щось там не зробити. Якщо хочеш щось зробити, то це потрібно робити. І цінувати те, що ти маєш. Перш за все – своє життя”, – резюмував Мирослав.
Читайте також: «Океан нескорених»: веретани з України і Британії планують перетнути Атлантику
